Протоглобалізація або ранньомодерна глобалізація — період історії глобалізації, що охоплює час приблизно між 1600 і 1800 роками. Вперше його представили історики A. Г. Гопкінс та Крістофер Бейлі. Термін протоглобалізація пояснюється як етап збільшення торговельних зв'язків і культурного обміну, що безпосередньо передує появі так званої «сучасної глобалізації» в 19 столітті.
Протоглобалізація відрізняється від сучасної глобалізації експансіонізмом, способами управління глобальною торгівлею і рівнем обміну інформацією. Період протоглобалізації відзначений такими торговими угодами, як Ост-Індійська компанія, перехід гегемонії в Західній Європі, зростання великомасштабних конфліктів між могутніми країнами, таких як Тридцятилітня війна, і поява нових товарів, особливо работоргівлі. Трикутникова торгівля дала можливість Європі користуватися ресурсами в західній півкулі. Протоглобалізація торгівлі та комунікацій охоплювала широкі групи, у тому числі європейських, мусульманських, індійських, південно-східноазійських і китайських торговців, особливо в регіоні Індійського океану.
Перехід від протоглобалізації до сучасної глобалізації був відзначений складнішою глобальною мережею на основі як капіталістичного, так і технологічного обміну, однак, це призвело до значного колапсу у культурному обміні.
Ранні світові системи
Протягом домодерної ери ранні форми глобалізації вже починають перетворюватися на світові системи, цей період історик А. Г. Гопкінс назвав періодом архаїчної глобалізації. Світові системи, що прямують до протоглобалізації залежали від однієї або більш гегемоністичних держав, що асимілювали сусідні культури в свою політичну систему, вели війну з іншими народами і домінували у світовій торгівлі.Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 4-5, 7
Приклади гегемоністичних держав в архаїчну глобалізацію
Римська імперія
Головною гегемонією в архаїчну глобалізацію була Римська імперія, яка об'єднала Велике Середземномор'я та Західну Європу через тривалі серії військових і політичних кампаній, розширюючи римську систему правління і римські цінності на більш слаборозвинені райони. Завойовані області ставали провінціями імперії, а римські військові форпости в провінціях — містами зі спорудами, які спроєктували найкращі римські архітектори та які прискорили поширення Римського способу життя, поглинаючи традиції і вірування корінних культур.Shelton, Jo-Ann. 1998. «As The Romans Did: A Sourcebook in Roman Social History.» NY, NY: Oxford University Press. PP 20. Націоналістична ідеологія, а також пропаганда підтримки Римської армії, її військових успіхів, мужності і доблесті, також зміцнили поширення Римської імперії в Західній Європі і Середземномор'ї.Dillon, Matthew, and Lynda Garland. 2005. «Ancient Rome: From the Early Republic to the Assassination of Julius Caesar.» NYC, NY: Routeledge. PP 235. Римська імперія славиться будівництвом акведуків, міст і укріплень, ефективним військово-морським флотом, судочинством, організованою системою доріг з твердим покриттям, що сприяло швидким і легким подорожам, а також кращій мережі та торгівлі з сусідніми країнами і провінціями.Dillon, Matthew, and Lynda Garland. 2005. «Ancient Rome: From the Early Republic to the Assassination of Julius Caesar.» NYC, NY: Routeledge. PP 56-58.
Китай
Під час правління імператора Хань У-ді (141-87 до н. е.) з династії Хань, китайський уряд об'єднався і став достатньо потужними, що Китай почав успішно займатися імперіалістичною політикою щодо сусідніх країн у Східній Азії. Китайський імперіалізм Хань був мирною підпорядкованою системою, яка зосереджувалася головним чином на дипломатичних і торгових відносинах.Cohen, Warren. 2000. «East Asia at the Center: Four Thousand Years of Engagement With the World.» NY, NY: Columbia University Press. PP 60. Зростання імперії Хань сприяло торгівлі та культурному обміну між Азією і практично усім світом, а китайський шовк поширювався по Азії, внутрішній Азії і навіть у Римі.Cohen, Warren. 2000. «East Asia at the Center: Four Thousand Years of Engagement With the World.» NY, NY: Columbia University Press. PP 61-62. Перші імператори династії Тан бачили, що Китай більш чутливий до іноземного впливу і династія Тан стала великою імперією.Fairbank, Reischauer, Craig. 1973. «East Asia: Tradition and Transformation» Boston, MA: Houghton Mifflin Company. PP 111. Зовнішня торгівля з Індією та Близьким Сходом швидко зростала, а схід Китаю і південне узбережжя, колись далекі і неважливі регіони, поступово ставали головними областями зовнішньої торгівлі.Fairbank, Reischauer, Craig. 1973. «East Asia: Tradition and Transformation» Boston, MA: Houghton Mifflin Company. PP 135–136. Під час правління династії Сун китайський флот став потужнішим завдяки технологічним вдосконаленням у галузі суднобудування і судноплавства, а Китайська морська торгівля зростала у геометричній прогресії.Fairbank, Reischauer, Craig. 1973. «East Asia: Tradition and Transformation» Boston, MA: Houghton Mifflin Company. PP 135.
Влада Китаю почала занепадати в 16-му столітті, коли правителі династії Мін нехтують важливість морської торгівлі. Правителі Мін втратили морське домінування Китаю, що спричинило послаблення контролю над торгівлею прянощами і втручання європейських держав. Португалія, з її технологічними досягненнями у військово-морській архітектурі, зброї, морській практиці і навігації, перейняла торгівлю прянощами і підкорила флот Китаю. З цього розпочався європейський імперіалізм і вік європейської гегемонії, хоча Китай як і раніше ще зберігав владу у багатьох галузях торгівлі.
Тлумачення Незважаючи на те, що 17 і 18 століття відзначалися зростанням західного імперіалізму в світовій системі, період протоглобалізації спричинив розширення взаємодії між Західною Європою і системами, які сформувалися між країнами в Східній Азії і на Близькому Сході.Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 3 Протоглобалізація — період примирення уряду і традиційних систем окремих країн, регіонів світу та релігій з «новим світовим порядком» глобальної торгівлі, імперіалістичними і політичними альянсами, те, що історик А. Г. Гопкінс називає «продуктом сучасного світу і продуктом далекого минулого»."
За словами Гопкінса, "глобалізація полишає незавершеність процесу: вона сприяє фрагментації, а також одноманітності; вона може відступити, а також наступати; її географічне охоплення може проявляти сильні регіональні зміщення; її майбутній напрямок і швидкість не можна з упевненістю передбачити, і, навіть, не припускаючи, що вона може мати власну «внутрішню логіку». Перед протоглобалізацією глобалізація мереж була продуктом «великих королів і воїнів в пошуках багатства і слави в казкових землях, релігійних мандрівників, … і купців».Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 4-5 Протоглобалізація зберегла і зростила багато аспектів архаїчної глобалізації таких, як важливість міст, мігранти та спеціалізації праці.Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 5
Протоглобалізація також відзначає два основні політичні та економічні чинники: «реконфігурація державних систем, і зростання фінансів, послуг і доіндустріального виробництва».Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 6 Ряд держав у той час почали «зміцнення зв'язків між їх територіями, оподаткування та суверенітету», незважаючи на постійну монополію лояльності від своїх громадян. Процес глобалізації у цей час був великою мірою зосереджений на матеріальному світі і праці, необхідної для його виробництва.Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 7 Період протоглобалізації був часом «підвищення ефективності в секторі угод» з генерацією товарів, таких як цукор, тютюн, чай, кава, і опіум на відміну архаїчної глобалізації захоплення. Поліпшення економічного управління також розширило зростання перевезень, що створило складний комплекс зв'язків між Заходом і Сходом. Розширення торговельних шляхів призвело до «зеленої революції» на основі системи плантацій і вивозу рабів з Африки.
Зміни в торгових системах Однією з найістотніших відмінностей між протоглобалізацією та архаїчною глобалізацією був перехід від торгівлі міжнаціональними раритетами до торгівлі товарами. Протягом 12 і 13 століття була поширена торгівля речами, які були невідомими й рідкісними для різних культур. В період архаїчної глобалізації поширена торгівля з європейськими купцями, які припливали на кораблях до районів Індії чи Китаї, щоб купити предмети розкоші, такі як порцеляна, шовк і спеції. Трейдери домодерного періоду також торгують наркотиками і певними продуктами, такими, як цукрова тростина та іншими культурами.Hopkins, A.G., ed., 2003. Globalization in World History. New York City, NY: Norton. ISBN 0-393-97942-3 PP. 4 Хоча ці предмети не були особливою рідкістю, торгівля наркотиками та харчами цінувалися, бо вважалися корисними для здоров'я і функціонування людського тіла. Все частіше й частіше під час протоглобалізації поширюється торгівля різними товарами, такими як бавовна, рис і тютюн. Зрушення у протоглобалізаційну торгівлю означало «появу сучасного міжнародного порядку» і розвиток ранньої капіталістичної експансії, яка почалася в Атлантиці в 17 столітті і поширилася в усьому світі до 1830 року.Bayly, C.A. 2004. Birth of the Modern World. Malden, MA: Blackwell Pub. ISBN 0-631-18799-5 PP. 15
Атлантична работоргівля Однією з головних причин зростання сировинних товарів був підйом работоргівлі, зокрема Атлантичної работоргівлі. Використання рабів як робочої сили до 15-го століття було досить незначним явищем і не мало вирішального значення для розвитку продуктів і товарів, але у зв'язку з браком робочої сили, використання рабів зросло.Klein, Henry S. «The Atlantic Slave Trade.» Cambridge University Press: 1999 ISBN 0-521-46588-5 PP.2 Після 1500 року, із заселенням острівних деспотій і плантаційних центрів у Сан-Томе почалися торговельні відносини з Королівством Конго, через яке проходила работоргівля з Західної та Центральної Африки.Klein, Henry S. «The Atlantic Slave Trade.» Cambridge University Press: 1999 ISBN 0-521-46588-5 PP.9 Португальці експортували рабів з Агадіра в Атлантичний порт, який вони утримували протягом більшої частини початку 16 століття.Thomas, Hugh. «The Slave Trade: the story of the Atlantic slave trade, 1440–1870.» Pp.107, Simon&Schuster Paperbacks: 1997 Також португальське заселення бразильського субконтиненту дозволило відкрити американський ринок рабів, звідкіля їх відправляли безпосередньо із Сан-Томе до Америки. Європейці також використовували атлантичну работоргівлю в першій половині 16 століття. Європейські невільничі кораблі доставляли своїх рабів на Іберійський півострів, проте рабовласниками у Європі були тільки багаті, аристократичні родини у зв'язку з високими витратами на рабів і дешеву робочу силу селян, яка була доступна у сільському господарстві, і як видно першоназва «афро-американські раби» виникла на Атлантичних островах, а не на континентальній Європі.Klein, Henry S. «The Atlantic Slave Trade.» Cambridge University Press: 1999 ISBN 0-521-46588-5 PP.20 Близько 10,2 млн африканців перепливли через Атлантику між 1450 і 1870 роками.Osterhammel, Jürgen. Globalization a short history. Princeton, N.J: Princeton UP, 2005. ISBN 0-691-12165-6 PP.50 Значне населення рабів процвітало за рахунок попиту на продукцію з боку європейців, які вважали, що дешевше імпортувати культури і товари, аніж виробляти їх самостійно.Solow, Barbara (ed.). Slavery and the Rise of the Atlantic System, Cambridge, Cambridge University Press, 1991. p.5