Фелінонімія (від — кішка і від — ім'я, назва) — наука, що вивчає назви котів (кішок), їхнє походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан тощо. Фелінонімія є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику двох наук і використовує дані з двох областей знань цих наук: фелінології та лінгвістики.
Фелінонімія (інакше феліноніміка, фелінонімікон) — галузь ономастики, розділу зоонімії, що вивчає феліноніми (клички котів)Абрамов Р. А. До проблеми фелінонімії як окремого підкласу ономастики / Р. А. Абрамов // Dialog der Sprachen, Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht: III. Internationale Konferenz der Ukrainistik. — München, 2013. — С. 18.
Предмет фелінонімії У широкому значенні: походження кличок; розвиток кличок у діахронії та синхронії; сучасний стан; соціальний характер; інтернаціональний характер; національний колорит.
У вузькому значенні: особливість утворення фелінонімів; номінативні процеси у сфері кличок котів: мотиви, способи та принципи номінації; шляхи переходу інших підкласів зоонімії у фелінонімію і навпакиАбрамов Р. А. Міжонімна омонімія (омонімія власних назв) в сучасній українській мові / Р. А. Абрамов // Наукові записки. Серія “Філологічна”. — Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”. — Вип. 34. — 2013. — С. 12-14..
Розвиток фелінонімії Початком формування окремої галузі, яка розпочинає активно займатися вивченням домашніх котів, можна назвати середину XIX ст., коли створюються чисельні клуби любителів котів, зокрема перший з таких клубів «National Cat Club» був створений у Великій Британії в липні 1887 року. Після утвердження науки фелінології, з середині ХХ ст. виникає потреба у вирішенні низки важливих питань: генетики, анатомії, фізіології, розведенні та догляді за домашніми улюбленцями. Як зазначають автори книги «Генетика кошки» П.М. Бородін, О.О. Рувінський, першою зареєстрованою кличкою в Племенній книзі кішки була Красуня БредфордаГенетика кошки / под ред. П. М. Бородина и А. Н. Рувинского. — Новосибирск, Наука, 1993..
По всій Західній Європі створюються численні фелінологічні клуби. Виникає потреба у називанні котів і кішок. Фелінонімія починає виокремлюватися як окрема галузь ономастики вже на початку ХХІ століття. До цього в наукових працях на позначення кличок котів і кішок часто вживався загальний видовий термін «зоонім». Але ще з 1960-х років почалося фрагментарне наукове дослідження українських фелінонімів. У працях відомих українських мовознавців, таких як Павла Чучки, Юрія Карпенка, Михайла Сюська — вперше згадуються клички котів і кішок, інколи трапляється термін «фелінонім».
Традиційні українські клички котиків (самець) Ко́цький, Му́рчик, Гультя́й, Левко́, Мазу́н, Ру́дик, Сіри́й, Си́вий Сніжо́к, Малю́к
Традиційні українські клички кицьок (самиця) Ко́цька, Ма́ня, Ма́нька, Ли́пка, Ли́са, Ряба́, Си́ва
Примітки
Література Slowianska onomastyka : Encyklopedia : W 2-ch t. / Pod red. A.Cieslikowej; wspohidziaie J.Dumy — Warszawa Krakow : TNW, 2003. — Т. II. — S. 344–345. Пашкевич А. А. Особенности кличек животных как именных классов / А. А. Пашкевич // Аспирантские тетради. — СПб., 2006. — № 2 (19). — С. 60–64. Ковтюх С. Л. Основні проблеми дослідження зоонімії української мови / С. Л. Ковтюх // Записки з загальної лінгвістики. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. — Вип. 6. — С. 100–106.
Див. також Зоонім