Петро́ Олексі́йович Ко́т (3 лютого 1933, Кулажинці — 7 жовтня 2003, Маріуполь) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1982 року (Маріупольська організаціяКот Петро Олексійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 360., очолював її у 1986—2003 роках), заслужений художник Української РСР з 1986 року. Батько художника Ігоря Кота.

Життєпис Народився 3 лютого 1933 року в селі Кулажинцях (нині Броварський район Київської області, Україна) в селянській сім'ї. 1953 року закінчив Київське державне училище декоративно-прикладного мистецтва; 1961 року — Дніпропетровське художнє училище (учень Миколи Боровського). Того ж року вступив на подальше навчання і 1967 року закінчив Київський державний художній інститут, де навчався у Віктора Пузиркова, Олександра Сиротенка, Каппа Трохименка, Іллі Штільмана.

З 1967 року проживав у Жданові/МаріуполіЗнаменательные и памятные даты на февраль / Культура Донетчины. . Мешкав у будинку на проспекті Нахімова, № 126, квартира № 47. Помер у Маріуполі 7 жовтня 2003 року.

Творчість Працював у галузі станкового живопису (писав портрети, пейзажі). Серед робіт:

«Літо» (1969); «Вікові верби» (1972); «Мої односельці» (1972); «Тиміш Заєць, тесля» (1973); «Останні промені сонця» (1974); «Левада» (1975); «Ранок» (1975); «У роки війни. Жорна» (1975); «Лісник А. Лепеха» (1975); «Автопортрет» (1976); «Дмитро Махтейович» (1977); «Після дощу» (1977); «Азовські урвища» (1978); «Низівка» (1979); «Дубки» (1979); «Сім'я» (1979); «Олександр Терентьєв — колишній комісар, в'язень концтаборів» (1980); «Герой Радянського Союзу Григорій Литвиненко» (1980); «Герой Радянського Союзу пілот-штурмовик Семен Жоров» (1981); «І. Самохліб» (1982); «О. Величко» (1983); «Генерал Дмитро Мачнєв» (1985); «О. Морозов» (1986); «П. Храмов» (1987); «Колодязь із журавлем» (1993); «Прибирають город» (1994); «Річка Басанка» (1995); «Вечоріє» (1995); «Сергій Буров» (1995); «Пучок калини» (1996); «Краєзнавець В. Павлій» (1997); «Левада з вільхою» (1998); «Даринка» (2000); «Хата діда Ремеза» (2001). </div> З 1968 року брав участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Жданові/Маріуполі у 1983, 2002 роках, у Донецьку у 1985 році.

Роботи митця зберігаються у Бердянському художньому музеї, Маріупольському краєзнавчому музеї, Феодосійській картинній галереї.

Примітки

Література