Я́нніс Папаїоа́нну (; 6 січня 1910, Кавала — 19 травня 1989, Афіни) — один із найвидатніших грецьких композиторів XX століття, педагог.
Біографія Народився у місті Кавала, навчався в Афінській Національній консерваторії у класі Маріки Леспопулу, а у 1928–1929 роках був учнем одного із соратників Маноліса Каломириса — Еміля Ріадіса. У 1949–1950 роках Янніс Папаїоанну стажувався у провідних музично-освітніх осередках Європи як стипендіат ЮНЕСКО. Тоді ж у Парижі співпрацював з Артуром Онегером.
Викладав історію, теорію музики та композицію у ряді музичних навчальних закладів, зокрема в Еллінській консерваторії міста Афін. Був першим серед тих новогрецьких музикантів-педагогів, які навчали молодих композиторів прийомам сучасного композиторського письма. Янніс Папаїоанну вважав, що ці прийоми можна «опанувати тільки виходячи із сутності кожного конкретного музичного мотиву, у якому закладено природні способи його розвитку. При цьому творча фантазія митця ніби приєднується до одвічного світла, розкриваючи його сяйво у звуковій гармонії».
Твори У творчому спадку Янніса Папаїоанну велика кількість симфонічних, камерних та інструментальних творів. Декотрі з них були високо оцінені у Європі. Серед них: драматична ідилія «Агнос» (1937); музика для балету «Антигона» (1965); музика для балету Пірати (1952).
Нагороди У 1953 року композитор за Симфонію, ор. 3 отримав Премію «Королеви Єлизавети Бельгійської» у Брюсселі. А у 1970 році за значні творчі здобутки у сфері композиторської творчості він був удостоєний Премії «Годфріда фон Хедера» Віденського Університету.
Література G. Leotsakos: ‘Papaïoannou, Yannis Andréou’, Universal biographical dictionary, viii (Athens, 1988), 141-2 B. Schiffer: ‘Neue griechische Musik’, Orbis musicae, i (1971–2), 193–201, esp. 198–9 A.S. Theodoropoulou: ‘Contemporary Greek composers: 7. Yannis Papaioannou’, British-Greek Review, iii (1947), 213–4
Примітки