Штефан Ліхтштайнер (, 16 січня 1984, Адлігенсвіль) — швейцарський футболіст, правий захисник та півзахисник німецького «Аугсбурга» і національної збірної Швейцарії.

Клубна кар'єра Народився 16 січня 1984 року в місті Адлігенсвіль. З самого дитинства став займатися футболом, граючи в молодіжному клубі «Адлігенсвіль», а 1996 року перейшов в клуб «Люцерн». У 16 років футболіст перейшов до «Грассгоппера».

В сезоні 2001/02 захисник почав з'являтися у складі головної команди, а вже через рік увійшов до основного складу футбольної команди, вигравши попутно чемпіонат Швейцарії. За короткий проміжок часу він став лідером своєї команди. За «коників» Ліхтштайнер зіграв у чемпіонаті 79 ігор, вразивши ворота суперників 4 рази.

Влітку 2005 року Стефан опиняється в французькому клубі «Лілль», в якому відразу стає гравцем основного складу на позиції захисника. Штефан зіграв за французький клуб 89 матчів.

Влітку 2008 року уклав контракт з італійським «Лаціо», швидко адаптувавшись до Серії А. Після закінчення першого сезону команда виграла Кубок Італії, забивши в фіналі важливий пенальті у ворота «Сампдорії». У Пекіні успіх продовжився: «Лаціо» здобув перемогу над «Інтером», вигравши Суперкубок Італії. 31 травня 2009 року Ліхтштайнер був на полі, коли Павел Недвед провів прощальний матч. Захисник пішов схожим шляхом: з Риму до Турину, з «Лаціо» до «Ювентуса». Усього в римській команді він провів три роки, вийшовши на поле 115 разів (з них 100 в чемпіонаті).

2011 року Ліхтштайнером зацікавився «Ювентус», який провів переговори з приводу переходу футболіста. 27 червня 2011 року «Ювентус» оголосив про те, що футболіст пройшов медичне обстеження . 1 липня 2011 року стало відомо про підписання гравцем 4-річного контракту з туринським клубомЛихштайнер подписал 4-летний контракт с «Ювентусом» . У його складі відразу став ключовим гравцем захисної ланки, яким залишався протягом усіх семи сезонів, проведених у «Ювентусі». Протягом кожного з цих семи сезонів допомагав команді здобути черговий титул чемпіонів Італії, також у складі «старої сеньйори» тричі ставав володарем Суперкубка Італії та чотири рази тріумфував у Кубку країни. Влітку 2018 року контракт 34-річного захисника із клубом завершився і він залишив «Ювентус», провівши у його складі 258 матчів, з них 210 — у Серії A.

5 червня 2018 року на правах вільного агента приєднався до лондонського «Арсенала». Протягом сезону взяв участь у 23 іграх «канонірів», включаючи 14 матчів чемпіонату, після чого залишив команду.

Влітку 2019, також як вільний агент, став гравцем німецького «Аугсбурга».

Через рік Штефан Ліхтштайнер оголосив про завершення кар'єри футболістаШтефан Лихтштайнер объявил о завершении карьеры футболиста.

Виступи за збірні Протягом 2003–2005 років залучався до складу молодіжної збірної Швейцарії, у складі якого був учасником молодіжного Євро-2004. На молодіжному рівні зіграв у 30 офіційних матчах, забив 1 гол.

15 листопада 2006 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швейцарії, поступово витіснивши з основи Філіпа Дегена.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії і чемпіонату світу 2010 року у ПАР. На обох цих турнірах брав участь в усіх матчах групових етапів, а його команда до стадії плей-оф не пробивалася.

2014 року був включений до заявки збірної на тогорічний чемпіонат світу у Бразилії, цього разу також був основним гравцем захисту швейцарців і допоміг їм вийти до 1/8 фіналу, де вони лише у додатковий час поступилися майбутнім фіналістам турніру, Аргентині.

На наступному великому турнірі швейцарської збірної, чемпіонаті Європи 2016 року у Франції, вже був капітаном команди, брав участь в усіх чотирьох матчах турніру, в яких захист швейцарців дозволив суперникам забити лише два голи. Проте Швейцарія знову вибула з боротьби на стадії 1/8 фіналу, цього разу програвши у серії післяматчевих пенальті збірній Польщі.

За два роки, також як капітан національної команди, став учасником своєї третьої світової першості — чемпіонату світу 2018 в Росії. Напередодні турніру, у контрольному матчі проти збірної Японії, усоте вийшов на поле в офіційних іграх збірної, ставши лише четвертим швейцарцем, якому вдалося таке досягнення.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів Статистика станом на 30 листопада 2019 року. Сезон Команда Campionato Національний кубок Єврокубки Інші змагання УсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2001-02 «Грассгоппер» СЛ 1 0 КШ ? ? — — — — — — 1 0 2002-03 СЛ 25 0 КШ ? ? КУЄФА 2 0 — — — 27 0 2003-04 СЛ 26 2 КШ 4 0 ЛЧКваліфікація+КУЄФА 2+2 0 — — — 34 2 2004-05 СЛ 27 2 КШ 1 0 — — — — — — 28 2 Усього за «Грассгоппер» 79 4 5+ 0+ 6 0 — — 90+ 4+ 2005-06 «Лілль» Л1 31 1 КФ+КЛ 2+2 0 ЛЧ+КУЄФА 4+4 0 — — — 43 1 2006-07 Л1 24 0 КФ+КЛ 3+2 0 ЛЧ 3 0 — — — 32 0 2007-08 Л1 34 4 КФ+КЛ 3+1 1+0 — — — — — — 38 5 Усього за «Лілль» 89 5 13 1 11 0 — — 113 6 2008-09 «Лаціо» A 33 1 КІ 6 0 — — — — — — 39 1 2009-10 A 33 2 КІ 2 0 ЛЄ 7 0 СІ 1 0 43 2 2010-11 A 34 0 КІ 1 0 — — — — — — 35 0 Усього за «Лаціо» 100 3 9 0 7 0 1 0 117 3 2011-12 «Ювентус» A 35 2 КІ 3 0 — — — — — — 38 2 2012-13 A 28 4 КІ 1 0 ЛЧ 6 0 СІ 1 0 36 4 2013–14 A 27 2 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 3+4 0 СІ 1 1 36 3 2014–15 A 32 3 КІ 3 0 ЛЧ 13 0 СІ 1 0 49 3 2015–16 A 26 0 КІ 4 1 ЛЧ 6 1 СІ 1 0 37 2 2016–17 A 26 1 КІ 2 0 ЛЧ 1 0 СІ 1 0 30 1 2017–18 A 27 0 КІ 3 0 ЛЧ 2 0 СІ 0 0 32 0 Усього за «Ювентус» 201 12 17 1 35 1 5 1 258 15 2018–19 «Арсенал» ПЛ 14 0 КА+КЛ 1+2 0+1 ЛЄ 6 0 - - - 23 1 2019–20 «Аугсбург» БЛ 9 0 КН 0 0 - - - - - - 9 0 Усього за кар'єру 492 24 47+ 3+ 65 1 6 1 609 29

Статистика виступів за збірну Статистика станом на 30 листопада 2019 року.

Титули і досягнення Чемпіон Швейцарії (1): «Грассгоппер»: 2002-03 Чемпіон Італії (7): «Ювентус»: 2011–12, 2012–13, 2013–14, 2014–15, 2015–16, 2016–17, 2017–18 Володар Кубка Італії (5): «Лаціо»: 2008-09: «Ювентус»: 2014-15, 2015-16, 2016-17, 2017-18 Володар Суперкубка Італії (4): «Лаціо»: 2009: «Ювентус»: 2012, 2013, 2015

Примітки

Посилання