«Взяв би я бандуру» — українська народна пісня, романс.

Автором слів цієї пісні інколи називають Михайла Миколайовича Петренка. Це частково так, тому що лише деякі рядки з поезії Михайла Петренка збереглися в цій пісні, що стала народною.

«Вірш Михайла Петренка „Туди мої очі…“, на основі якого й з'явилася пісня „Де Крим за горами“, викликала значний інтерес в народі, про що свідчать ті суттєві доробки і переробки твору, що внесено до авторського тексту протягом ста років»Пісні та романси українських поетів (в двох томах). Бібліотека поета. «Радянський письменник». — Київ, 1956, Т1, с. 43-44.

Вірш «Туди мої очі, туди моя думка…»

Вперше вірш «Туди мої очі…» було надруковано в альманасі «Сніпъ» О. Корсуна (1841)Сніпъ, украинскій новорочник. Зкрутив Александръ Корсунъ. Друковано в университетській штампарні. — Харьківъ, 1841, 183—184. Наступна публікація відбулася в поетичній збірці А. Метлинського «Южный русскій зборникъ» (1848)Южный русскій зборникъ. Альманах. Изданіе Амвросія Метлинскаго. Въ университетской типографіи. — Харьковъ, 1848, с. 45-46. Версія поезії 1848 року в порівнянні з публікацією 1841 року зазнала невеликих змін.

Вірш «Туди мої очі, туди моя думка…» було також подано в декількох сучасних виданняхПісні та романси українських поетів (в двох томах). Бібліотека поета. «Радянський письменник». — Київ, 1956, Т2, с. 31.Українські поети-романтики. Поетичні твори. «Наукова думка». — Київ, 1987, с. 295.. В статті надано версію адаптовану до сучасних мовних норм відомим літературознавцем Миколою Бондарем.

Туди мої очі, туди моя думка, Де ти живеш, Галю, сердешна голубка; Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі; А ти мого горя не чуєш, не знаєш!.. О, як болить серце, як тебе згадаєш! Дарма топлю очі далеко за гори: Я Галі не бачу. Зате ж люте горе, Мов тая гадюка, коло серця в'ється; О! як йому тяжко, о, як воно б'ється! Дарма топлю очі в крайнебо блакитне: Для всіх воно ясне, ласкаве, привітне, По ньому так пишно місяць красний ходе, І тисяча тисяч зірок за ним броде; Від його ж на мене недолею віє: Як гляну в крайнебо — серденько заниє, Останнюю радість од серця одгоне, Тумане очиці, душу горем томе; Бо там за горою, де зіронька сяє, Там, там моя мила голубка витає, Закрилась від мене і небом, й горами, А я тут зостався з горем та сльозами. Туди ж мої очі, туди моя думка, Де ти живеш, Галю, сердешна голубка!

Пісня (версії)

В народних версіях відповідна пісня значно скорочена й відома з різними початками: «Де грім за горами», «Де Крим за горами», «Взяв би я бандуру» і ін. В словах пісень збереглися тільки декілька рядків.

Де гримъ за горами (народна версія)Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣдних съ ней губерніяхъ. / Томъ ІІІ. Б. Д. Гринченко. Пѣсни. «Типографія Губернскаго Земства». — Черниговъ, 1899, с. 183—184 Де Крим за горами (народна версія)Збірник найкращих українських пісень. Друге видання. «Друкар». — Київ, 1923, с. 49-50,Найкращі пісні України. «Демократична Україна». — Київ, 1995, с. 63,Найкращі пісні України. «Агентство Мультипресс». — Донецьк, 2007, с. 67 Взяв би я бандуру (одна з сучасних народних версій)Пісні літературного походження. «Наукова думка». — Київ, 1978, с. 121Де гримъ за горамы, Там сонечко сяе, – Десь моя голубонька Край свита витае. Закрылась одъ мене Небом і землею, А я самъ зостався На викъ сыротою. Козаче, серденько, Що жъ ты наробывъ – На що такъ щыро Дивчыну полюбыв? А все тійи очи! Колы бъ я йихъ мавъ, – За ти кари очи Я бъ душу оддавъ! Пиду я до церквы Богу помолюся, – Не бачывъ дивчыны – Й не перехрещуся. А все тійи очи! Колы бъ я йихъ мавъ, – За ти кари очи Я бъ душу оддавъ! Пиду я до шынку Горилкы напъюся; Горилкы напъюся, Веселый зроблюся. А все тійи очи! Колы бъ я йихъ мавъ, За ти кари очи Я бъ душу оддавъ!Де Крим за горами, Де сонечко сяє, Ой, там моя мила Голубка літає. Закрилась від мене Небом і землею А я сам зостався Навік сиротою. Цілий день не їм я, У ночі не сплю, Одні тільки муки У світі терплю. А все через очі… Коли-б я їх мав, За ті карі очі Душу-б я віддав. Марусенько люба, Пожалій мене, Візьми моє серце, Дай мені своє. Взяв би я бандуру Тай заграв, що знав. Через тії очі Бандуристом став.Взяв би я бандуру Та й заграв, що знав. Через ту бандуру Бандуристом став. А все через очі… Коли б я їх мав, За ті карі очі Душу б я віддав. Марусенько, люба, Пожалій мене, – Візьми моє серце, Дай мені своє. Де Крим за горами, Де сонечко сяє, Там моя голубка З жалю завмирає. Взяв би я бандуру Та й заграв, що знав. Через ту бандуру Бандуристом став.

Слова змінювалися народом в різні роки та в різних регіонах (Полтавщина, Кіровоградщина, Черкащина і інші області України)Пісні та романси українських поетів (в двох томах). Бібліотека поета. «Радянський письменник». — Київ, 1956, Т2, с. 333—334, тому, на сьогоднішній день, існує декілька версій пісні (або, декілька пісень). Тексти деяких версій відрізняються послідовністю рядків, наприклад, або куплетів.

Деякими сучасними аранжувальниками видалено традиційні Петренківські рядки, що робіть пісню зовсім сучасною. В репертуарі відомої американської співачки українського походження Квітки Цісик була чудова пісня «Взяв би я бандуру», яка зовсім несхожа на всі відомі (включаючи сучасні версії) пісні з такою назвою (мелодія така сама). В тексті збереглися тільки слова «Взяв би я бандуру». Декілька варіантів пісні у виконанні відомих авторів доступні з сайту, присвяченому Михайлу Петренку.

Непроста історія у пісні, тому в текстах інколи зазначено авторство Михайла Петренка, інколи вона подається як народна. «Слова тієї частини пісні, що розпочинається з рядка „Взяв би я бандуру та й заграв, що знав“, належать іншому автору, можливо А. Немировському, оскільки до одного з вар. твору у виданні „Малорусские песни“ (Одесса) додано примітку: Сочинение Немеровского…»Пісні літературного походження. «Наукова думка». — Київ, 1978, с. 459. Тож, поезія Михайла Петренка має деяке відношення до пісні «Взяв би я бандуру», що можна зарахувати до категорії «народні пісні літературного походження».

Примітки

Деякі згадки про пісню в літературі

Овчаренко И. «Дивлюсь я на небо» // Газета «Социалистический Донбасс». № 153 (2 июля). — Донецк, 1956. «Віктор Забіла, Михайло Петренко. Поезії». — «Радянський письменник». — Київ, 1960. Гончар О. І. Фольклоризм творчості українських романтиків 20-40-х років. // О. І. Гончар. Українська література предшевченківського періоду і фольклор. «Наукова думка». — Київ, 1982. Овчаренко І. «Пісні М. Петренка» // Газета «Совет — 95», 27 мая. — Славянск, 1991. Крижанівський Степан. Михайло Петренко: вчора, сьогодні, завтра. // Слово і час, № 11. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України. — Київ, 1993. Найкращі пісні України. «Демократична Україна». — Київ, 1995. Застольные песни (после первой рюмки). «Отечество». — Донецк, 1996. Овчаренко І. Йому жити у віках (Михайло Петренко). // Літературно- краєзнавче видання. — Слов'янськ, 1997. Застольные песни (после первой рюмки). «Отечество». — Донецк, 1997. Застольные песни (после первой рюмки). «Отечество». — Донецк, 2001. Застольные песни (после первой рюмки). «Отечество». — Донецк, 2002. Пісні моєї України. Збірник народних пісень і пісень літературного походження. «Сталкер». — Донецьк, 2006. Збірник українських пісень. «Рада». — Тернопіль, 2007. Самые любимые и популярные песни. Новейший сборник. «Клуб семейного досуга». Харьков-Белгород, 2008. Вірш «Взяв би я бандуру». // Українська інтимна лірика. Шкільна хрестоматія (для середнього та старшого шкільного віку). «Школа». — Київ, 2009. Золота сотня. Найкращі пісні України. /Упоряд. Г. Басюк /. «Яблуко». — Тернопіль, 2009. Романько Валерій. Слов'янськ літературний: Перша половина ХІХ — початок ХХІ століття. «Видавець Маторін Б. І.». — Слов'янськ, 2011. Бондар М. Задивлений у небо України. //

Посилання Сайт присвячений поетові Михайлу Миколайовичу Петренку Дослідження проведене в межах проекту «Ідентифікація Петренків»