Хмелів  (руська Хмелевъ) — літописне руське городище у басейні річки Черемош. На переконання Бориса Тимощука згадане у «Списку руських міст далеких і близьких» як волоське місто (руська Городокъ на Черемошѣ). Його залишки знаходяться неподалік населеного пункту Карапчів на Черемоші Чернівецької області.

Історія городища На думку окремих дослідників перші укріплення на місці Хмелева були закладені в період експансії Галицького князівства на південь, коли Ярослав Осмомисл значно розширив межі своїх володінь, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Ці події описуються й в літописах:

Основним призначенням тогочасного поселення було охороняти торговельний шлях від Коломиї до Родни.

Хмелівська волость

Після монголо-татарської навали зв'язки правобережного пониззя з Галицько-Волинською державою послабились, що призвело до формування певного автономного територіального утворення під зверхністю Золотої Орди, яке згодом (XIV—XV) стало відоме як Шипинська земля - предмет територіальних суперечок між Молдавським князівством, Польським та Угорським королівствами. Перша письмова згадка городища як Хмелів міститься у грамоті (поч. 1395), в якій молдавські бояри ручаються польському королю Владиславу за воєводу Стефана. Крім того, Хмелів згадується ще тричі (1433, 1436, 1444) у тогочасних офіційних документах. У період перебування в межах Шипинської землі городище Хмелів було адміністративним центром Хмелівської волості («дєржави»), на чолі якої стояв староста («дєржавець»). Північно-західна межа тогочасної Хмелівщини простягалася від гирла Черемоша до його витоку, далі йшла Білим Черемошем аж до витоків Перкалаби та Сарати, на півдні сягала витоків Сочави та Серету, на сході межувала з Цецинською волостю (розділовою сугою із якою слугував вододіл між гирлами Черемоша та Малого Серету). У XIV ст. торговельний шлях долиною річки Черемош з Коломиї до Родни занепав. Значення городища також поступово невілювалося. Те, що тогочасний Хмелів, на відміну від Хотина і Чечуна (які охороняли броди на Дністрі та Пруті, та відігравали значну стратегічну й економічну роль), мав другорядне значення підтверджується тим, що у жодному документі не згадується ім’я його старости. Як наслідок, молдавські господарі жодним чином не розвивали городище Хмелів. А в середині XV ст., за результатами свого роду адміністративно-тириторіальної реформи Петру Арона, замість трьох волостей колишньої Шипинської землі було утворено Хотинський та Черновецький цинути із центрами відповідно у Хотині та Черновицях. Зокрема, у грамоті від 1 квітня 1457 зазначалося:

Подальша доля У подальшому, на місці городища Хмелів вже сформувалося село — Карапчів на Черемоші. Руїни захисних валів і підземні ходи укріплень поселення збереглися й до сьогодні. Дослідження залишків цього городища проводилися експедицією на чолі з Борисом Тимощуком у 1968 році.Карапчів і вали. Буковина. Саме на підставі її результатів, у своїх наступних наукових працях Борис Тимощук пов'язав між собою Городокъ на Черемошѣ (з «Списку руських міст далеких і близьких») та Хмелевъ (з «молдавських грамот» - 1395, 1433, 1436, 1444). На користь цього говорить той факт, що в зазначених документах Хмелев згадується як молдавський город, розташований недалеко від кордону з Польським королівством по Черемошу. Саме на його правому березі, поблизу сучасного Карапчева й виявлені залишки середньовічного земляного укріплення під назвою «Городок», недалеко від якого є топонімічна місцевість - «Хмелівський кут». На місці городища сьогодні густий ліс, що ускладнює проведення ретельних археологічних розкопок.

Альтернативні версії Одним з перших «хмелівське питання» порушив Мирон Кордуба, який 1906 року локалізував літописний Хмелів на лівому березі Пруту, недалеко від Снятина. Він посилався на використані Францом Вікенгаузером матеріали австрійської межової комісії від 1782 року, де йшлося про розмежування дібр Радівецької єпископії. У цих матеріалах була згадка про дві давні грамоти, згідно з якими границю тих єпископських володінь мала творити Хмелівська дорога. Але в 1782 році цієї дороги ніхто не пам’ятавКордуба М. Молдавсько-польська границя на Покуттю до смерти Стефана Великого. — С. 166.

У 20-і роки ХХ століття Мирон Кордуба обґрунтував нову версію про історичне розташування Хмелева, що була пов’язана із залишками укріплень в околицях нинішнього села Карапчів, що неподалік Черемошу. Дослідник виявив, що частина території села Карапчів «носить досі назву Хмелиське та пливучий туди маленький струмочок, що вливається до Глібічка, правої притоки Черемошу, зветься також Хмелиський». На давнє оборонне поселення вказували урочища Городище, Великий Городок, Малий ГородокКордуба М. Де лежав старовинний город Хмелів? — С. 155.

У радянський період цю версію активно підтримували Борис Тимощук, Юрій Карпенко, Дмитро Бучко та ін. Як достеменний факт вона зафіксована в «Історії міст і сіл УРСР. Чернівецька область». Однак нині ця версія сприймається скептично.

Сучасні дослідники Буковини відзначають, що геополітична ситуації кінця XIV – першої половини XV століття не дозволяє пов’язати з «городом» Хмелевом Карапчівське городище. Адже в той час територія навкруги Карапчева належала Польщі, а відповідно Хмелів мусив бути польською фортецею Возний І. Міста другої половини ХІІІ–XIV ст. між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. — С. 199.

До складу Молдавського князівства Карапчів разом з іншими надчеремоськими селами перейшов 1499 рокуМасан О. Буковина як об’єкт міжнародних відносин з давніх часів до 1774 р. — С. 44. Відповідно Карапчівське городище в урочищі Городок можна ототожнити не з Хмелевом, а з літописним «Городком на Черемоші», згаданим у Списку городів руських Возний І. Міста другої половини ХІІІ–XIV ст. між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. — С. 199.

Найбільш реалістичною залишається версія, що пов’язує Хмелів із районом села Іванківців, а також сусіднього села Оршівці та старого польського кордону. Свого часу її підтримували Раймунд Фрідріх Кайндль <ref>Kaindl R. F. Geschichte von Czernowitz von den ältesten Zeiten bis zur Gegenwart. — S. 23</ref>, Аркадій Жуковський Буковина. Її минуле і сучасне. — С. 65, 112 та деякі інші дослідники. Версію про місцерозташування літописного Хмелева «поблизу Іванківців» конкретизував Андрій Квасецький, який на основі аналізу межових описів села Іванківці від 1473 і 1665 років та локалізації їх на історичних картах дійшов висновку, що в історичних документах зафіксовані дві Хмелівські дороги, що сходилися, найймовірніше, біля літописного города Хмелева.

Верхня дорога пролягала від межового стику території Кіцманя, Суховерхова, Давидівців та Іванківців і вела безпосередньо через село Іванківці в південно-західному напрямку до долини річки Колачин (нині Турецький Потік). А нижня Хмелівська дорога пролягала від Шипинців до Ошихлібів, а далі вела межею між Іванківцями, з одного боку, та Неполоківцями й Оршівцями, з другого боку, знову ж таки у долину річки Колачин. Межові знаки села Іванківці підказують, що саме на південному заході від території села, де сходилися дві Хмелівські дороги, розташовувався літописний Хмелів – найзагадковіший замок Шипинської землі.

Хмелівська фортеця над річкою Колачин контролювала важливу ділянку Берладського шляху, що пролягав зі Львова через Галич, Коломию і Снятин до Шипинців, де в середині XIV століття розгалужувався на дві вітки: Старий Берладський шлях повертав від Шипинців на південь і через Цецин (з початком XIV століття – через Чернівці) і Козмин вів у долину річки Серет, а далі пролягав у Подунав'я. Натомість власне Берладський шлях вів долиною Пруту від Шипинців до Берладської землі через Бояни і Новоселицю.

Примітки

Див. також Шипинська земля

Джерела Історія. Шипинці Б.А.Тимощук. Исчезнувшие города Буковины//Вопросы истории, 1964, № 5, с. 213-217. 65. Молдавські бояри ручаються польському королю Владиславу за воєводу Стефана А.В.Балух.«Шипинская земля»:истоки и судьба//Stratum plus, 2010, № 6, с. 27-39 Буковина. Її минуле і сучасне / під ред.: Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. — Париж ; Філадельфія ; Детройт : Зелена Буковина, 1956. — 962 с. Возний І. Міста другої половини ХІІІ–XIV ст. між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром: історія досліджень та етапи формування // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 2016. – Вип. 20. – С. 191–208.

Кордуба М. Де лежав старовинний город Хмелів? Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. —Київ, 1928. — Т. І. — С. 153-155. Кордуба М. Молдавсько-польська границя на Покуттю до смерти Стефана Великого // Науковий збірник, присвячений ювілею проф. М. С. Грушевського. — Львів, 1906. —С. 158 – 184. Масан О. Буковина як об’єкт міжнародних відносин з давніх часів до 1774 р. // Буковина в контексті міжнародних відносин (з давніх часів до середини XX ст.). — Чернівці: Рута, 2005. — С. 9-168. Kaindl R. F. Geschichte von Czernowitz von den ältesten Zeiten bis zur Gegenwart = Кайндль Р. Ф.'' Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення / Переклад з нім. В. Ю. Іванюка; наук. редактор і автор післямови О. М. Масан. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005. — 330 с.