Костянти́н Олексі́йович Андре́єв (26 березня 1848, Москва — 29 жовтня 1921, Олександріада, поблизу Севастополя) — український та російський математик, засновник наукової школи проективної геометрії. Доктор фізико-математичних наук, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, один із організаторів Харківського математичного товариства.

Життєпис Народився у купецькій родині. З 14 років підробляв як репетитор і домашній вчитель.

У 1867 році закінчив 3-ю Московську гімназію із золотою медаллю. Того ж року вступив на математичне відділення Московського університету. Навчаючись на 4 курсі, написав роботу: «О таблицах смертности» на тему, яку запропонував факультет, і був удостоєний золотої медалі. У 1871 році ця перша наукова праця була надрукована у «Записках Московського університету». Закінчив університет у 1871 році зі ступенем кандидата та був залишений при ньому на 2 роки для наукового вдосконалення.

13 грудня 1873 року, за клопотанням Дмитра Деларю та за рекомендацією Миколи Бугаєва, призначений приват-доцентом кафедри чистої математики Харківського університету. Переїхавши до Харкова, в грудні 1873 р. захистив щойно опуліковану роботу «Про таблиці смертності». З січня 1874 р. почав читати в університеті лекції з аналітичної геометрії.

У 1876 році він отримав від університету відрядження за кордон на півтора року. Після повернення, 13 березня 1875 року захистив у Харкові магістерську дисертацію «О геометрическом образовании плоских кривых» («Про геометричне утворення плоских кривих»). 3 березня 1879 року в Московському університеті захистив докторську дисертацію «О геометрических соответствиях в применении к вопросу о построении кривых линий» («Про геометричні відповідності стосовно питання про побудову кривих ліній»), де розробив поняття проектора з числом вимірів вище трьох.

З 1879 року — екстраординарний професор, з 1885 — ординарний професор Харківського університету. У 1885—1898 роках поєднував роботу в університеті з викладанням у Харківському технологічному інституті.

У 1884 році був обраний членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької Академії наук та членом-кореспондентом Товариства фізичних та природничих наук у місті Бордо (Франція). Був одним із організаторів Харківського математичного товариства, у 1883—1898 роках очолював його та був редактором праць. За роки життя в Харкові були створені його основні праці з геометрії та деякі з математичного аналізу.

У праці «Некоторые обобщения в вопросе о разложении определенного интеграла по формуле, предложенной П. Чебышевым» (1883) він увів і застосував визначник одночасно й незалежно від Йоргена-Педера Ґрамма (так званий «визначник Ґрамма»). Андреєв першим створив курс аналітичної геометрії, що витримав п'ять видань.

У грудні 1898 року отримав звання заслуженого професора і був переведений до Московського університету, де працював до 1917 року. У 1905—1911 роках був деканом фізико-математичного факультету, але в 1911 році залишив посаду на знак протесту проти реакційної політики уряду.

Одночасно з роботою в університеті, був директором Московського Олександрівського комерційного училища (1899—1907), директором Миколаївського жіночого комерційного училища ім. статс-секретаря С. Ю. Вітте (1904—1908) і викладав математику в Вищому технічному училищі  (1899—1902). У 1917 році через хворобу був змушений переїхати до Криму.

У доробку Андреєва є низка робіт з історії математики, зокрема дослідження про Віктора Буняківського, Василя Імшенецького, Вільгельма Цінґера, Карла Штаудта, Моріса Шаля та інших.

Наукова діяльність Науковий доробок Андреєва охоплює понад 40 праць з проективної геометрії, математичного аналізу, а також історії математики. Його основні досягнення:

Розробка аксіоматичних основ проективної геометрії, зокрема п'ятивимірного проективного простору. Запровадження поняття проектора з числом вимірів понад три, що стало важливою ланкою у формуванні багатовимірної геометрії. У праці «Деякі узагальнення у питанні про розкладання визначеного інтеграла за формулою, запропонованою П. Чебишовим» (1883) незалежно від Йоргена Педера Ґрамма (Данія) увів визначник, який пізніше отримав назву визначника Ґрамма. Написав перший російськомовний курс аналітичної геометрії, що витримав п'ять видань.

Основні праці О таблицах смертности. Москва, 1871; Вывод одного общего свойства многосторонников // Матем. сб. Москва, 1873. Т. 6; О построении поля относительно плоских геометрических кривых // Сообщ. и протоколы Харьков. матем. об-ва. 1879. Вып. 1; Об изложении начал проективной геометрии // Сообщ. и протоколы Харьков. матем. об-ва. 1880. Вып. 2; О многоугольниках Понселе (статья 1-я) // Сообщ. и протоколы Харьков. матем. об-ва. 1881. Вып. 2; О многоугольниках Понселе (статья 2-я) // Сообщ. и протоколы Харьков. матем. об-ва. 1884. Вып. 2;

Высшая геометрия (литографич. курс лекций). Харьков, 1885; Основной курс аналитической геометрии. Харьков, 1888; изд. 5, 1909; Элементарная математика (литографич. курс лекций). Москва, 1900; Высшая алгебра (литографич. курс лекций). Москва, 1906; Основной курс аналитической геометрии. Москва, 1909; Избранные работы. Харьков, 1955.

Андреєв залишив також низку наукових праць з історії математики, зокрема дослідження про Віктора Буняківського, Василя Імшенецького, Вільгельма Цінґера, Карла Штаудта, Моріса Шаля та інших.

Примітки

Література