Біличанка-НПУ — український жіночий футзальний клуб із Коцюбинського, заснований у 1993 році. Багаторазовий чемпіон України.
Історія Спочатку це була шкільна спортивна секція з футболу для дівчаток, яка збиралася три рази в тиждень у спортивному залі середньої школи № 18. Дівчата зацікавилися «хлопчачим» видом спорту. Серед піонерок жіночого футболу слід виділити Мельник Світлану, Драганчук Наташу, Камінську Оксану, Мухіну Валентину, Янковську Ірину, Коваленко Олену, Третяк Наталю, Черненко Альону, Швидку Людмилу, Симоненко Ірину, Слабоспицьку Ірину, Галку Юлію, Шкурат Тетяну.
У 1993 році тренер побачив, що команда достатньо виросла і вимагає серйознішої організаційної структури. Виникла ідея створення футбольного клубу, який би мав юридичний статус, об'єднував команди різного віку, міг представляти колектив на різних рівнях. Ця мета була досягнута у червні 1993 року, коли був офіційно зареєстрований ФК «Біличанка-93». На зорі існування клубу допомогу його колективу надавали нині покійний Іван Андрійович Садовський, директор Біличанського ДОКу, і Олександр Олександрович Медведєв, директор заводу «Теплозвукоізоляція». У тому ж 1993 році у Коцюбинському силами клубу був проведений перший міжнародний турнір за участю 8 команд із Коцюбинського, Москви й Києва.
У 1995 році команда клубу вперше взяла участь у Всеукраїнських змаганнях із футзалу — прем'єрному чемпіонаті України серед жіночих команд. 14—15-річні дівчата посіли останнє місце, але відчули смак великої гри.
У 1996 році команда з невеликого Коцюбинського перемогла на Першості України серед дівчат 1982 року народження. Зайченко Оксана, Корбут Катя, Лясковська Юля, Форсюк Олеся, Кириченко Аня, Сміляни Валя, Климчук Галя, Горобець Аліна, Володько Аня, Антонюк Олеся вперше привезли в селище золоті медалі першості держави. Частина з них виступала і за дорослу команду, у яку були запрошені кілька іногородніх спортсменок. Чемпіонками стали коцюбинчанки Симоненко Ірина, Мухіна Валентина, Швидка Людмила.
З 1996 року дівочі команди з Коцюбинського в дитячих першостях України не опускалися нижче 3-го місця у всіх вікових категоріях. Відтоді найбільшу підтримку клубу став надавати Голова правління Біличанське меблевої фабрики Роман Петрович Швед, завдяки якому команда виросла, стала на ноги й досягла успіхів. У середині 1990-х років почали з'являтися нові імена: Широка Інна, Климчук Галина, Глєбова Олена, Кривенко Алла, Кухта Тетяна, Гурська Галина, Пушак Марія, Горобець Аліна, Гусак Ольга, Форсюк Юлія. Вони були лідерами в будь-яких дівочих змаганнях, а згодом і лідерами дорослої команди і збірної України.
У 1998 році в Ірпені дівчата виграли організований клубом міжнародний турнір за участю 6 команд, у тому числі з Києва, Мінська і Москви. Москвичок дівчата здолали у вирішальному матчі. Тогоріч були також перемоги над молодіжною збірною Австралії в Полтаві 10:2 і 3:1, куди австралійки прилетіли відвідати міжнародний турнір.
Цей досвід став у нагоді команді з Біличів, що набирає обороти, в Кубку України 1999 року, де вони несподівано для багатьох дійшли до фіналу, але поступилися полтавцям. Біличанки вже близькі до лідерів за рівнем гри, що дало їм змогу виграти в цьому ж році «Кубок Спартака» в Москві, де у фіналі вони перемогли московську «Катюшу».
2000 рік ознаменувався бронзою чемпіонату України і участю в Міжнародному турнірі в Болгарії, де дівчата змагалися з лідерами європейського футзалу. Медалей не завоювали, але багаж досвіду поповнили. Відтоді команда стала представляти й спортивне товариство «Колос». Його голова Блощаненко Станіслав Васильович допомагав команді у вирішенні багатьох проблем.
У 2001 році «Біличанка» виграє престижний турнір у Мінську, завойовує срібло Чемпіонату України, здобуває перемогу в Перших юнацьких іграх України з футболу в Чернігові, де в драматичному фіналі, завдяки єдиному голу Форсюк Юлії, дівчата завоювали золоті медалі змагань.
У 2002 році «Біличанка» в рамках Кубку України після напруженої боротьби перемагає у фіналі амбітний і заможний київський «Соцтех» із рахунком 3:2. Голами в тому поєдинку відзначилися Кухта Тетяна, Гусак Ольга і Горобець Аліна. У тому ж 2002 році «Біличанка» дебютує в Кубку Євразії, який проходив у Полтаві. Там дівчата стали четвертими з 10 найкращих команд СНД. Особливо ефектною була перемога над досвідченою командою «Кемрюкча» зі столиці Азербайджану м. Баку — 12:5.
2003 рік — бронза в Чемпіонаті і перемоги у всіх дівочих першостях.
2004 рік закріпив за клубом «Біличанка» право вважатися лідером жіночого футзалу в Україні: він виграв і Чемпіонат, і Кубок України цього сезону. У фіналі Кубка дівчата здолали принципових суперниць із чернігівського клубу «Фортуна-Спартак» із рахунком 3:0. Два голи забила Кривенко Алла і один Горобець Аліна. У Чемпіонаті дівчата до останнього туру йшли нога в ногу з луганським «Інтерпластом», і, щоб виграти чемпіонат, потрібно було перемогти на виїзді черкаську «Мінору». Дівчата виконали завдання (8:0) — і стали чемпіонками. Команда відчувала велику підтримку селищного голови Василя Серафимовича Пікулика, який сам відвідував усі матчі команди і знав усі її біди і радості. Молодші дівчата у складі збірної Київської області тогоріч перемогли у Спартакіаді школярів України по великому футболу, здолавши у фіналі суперниць-черніговчанок із рахунком 4:0 (по два голи забили Широка Іра і Пахолок Аня). Широка Ірина, Лук'яненко Альона, Шеремет Катерина, Солоп Тетяна, Сич Світлана, Малишка Катерина згодом заграли у вищій лізі.
У 2004—2007 роках знаменний ще одним тріумфом «Біличанки» — перемогою в Кубку Євразії у Воронежі, де дівчата виграли всі матчі, а у фіналі обіграли команду зі столиці Росії «Чертаново» — 3:0. Відзначилися Климчук Галина, Форсюк Юлія і Горобець Аліна. Уперше в честь їхньої перемоги пролунав гімн України і був піднятий прапор уркїнський держави. У той момент у багатьох із них на очах були сльози, вони про це давно мріяли.
У наступні три роки команда клубу, яка стала називатися «Біличанка-НПУ» (завдяки тісній співпраці з Національним педагогічним університетом ім. М. П. Драгоманова, де навчалися і вчаться більшість дівчат), задавала тон у всіх змаганнях, але повторити чемпіонський успіх не змогла через те, що відбувалася зміна поколінь. Команду за сімейними обставинами покинули кілька досвідчених гравців. Команді діставалися тільки срібні нагороди. У ці роки велику допомогу команді надавав Микола Васильович Горовий, начальник управління фізичної культури і спорту Київської обласної державної адміністрації.
Клуб посів 1-ше місце на міжнародному турнірі в Ейндховені (Голландія) в 2006 році. Далі — 1-ше місце в Санкт-Петербурзі в 2007 році. Ці дві поїздки, як і поїздка на Кубок Націй у Португалію, були здійснені завдяки допомозі ректора Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова Віктора Петровича Андрущенко, який надавав і надає команді усіляку підтримку.
Наступна перемога «Біличанки-НПУ» відбулася в Москві на Кубку Євразії 2007 р. Для виходу у фінал цього турніру спортсменкам потрібно було перемогти команду з Бішкека з різницею в 15 м'ячів. І спромоглися обіграти її з рахунком 20:0! У фіналі «Біличанка-НПУ» обіграла киянок — 4:2 і вдруге привезла Кубок Євразії додому.
Сезон 2007—2008 років видався одним із найвдаліших. У вересні 2007 р. «Біличанка-НПУ» приймає в гості Чемпіона Азії — збірну Узбекистану і тричі здобуває перемогу — 4:2, 7:1 і 8:1. Потім без жодної поразки виграє Спартакіаду України (у фіналі перемігши полтавчанок із рахунком 8:0). У квітні 2008 року, представляючи свій рідний університет, дівчата з Коцюбинського завоювали золоті медалі Перших Студентських ігор України та завершили цей сезон перемогою у Чемпіонаті України (також без жодної поразки) і феєричним фіналом у Кубку України, у якому була переможена команда «Богдан-ЧНУ» (Черкаси) — 11:1.
Сезон ознаменувався також тим, що команда була запрошена до Португалії на Кубок націй, який розіграли шість найкращих команд за рейтингом ФІФА. Там «Біличанка-НПУ» стала четвертою. Спортсменкам протистояли «Бенфіка» (Португалія), «Сабесп» (Бразилія), ФАН «Ледіс» (Японія), «Фемезала» (Іспанія), «Меріленд» (США).
Спортсменки грали в Росії, Білорусі, Латвії, Польщі, Німеччині, Болгарії, Голландії, Словаччині, Португалії, Молдові, Румунії, Ірані, Чорногорії, Словенії, Італії, Крім представниць цих країн, вони грали проти вірменок, киргизок, узбечок, азербайджанок, австралійок, молдаванок, болгарок, бразилійок, американок, малазійок, швейцарок, сербок. Дівчата грали з представниками близько 500 міст і містечок України та світу. Біличанка-НПУ — рекордсмен України. Її рекордний матч-марафон із футзалу, який тривав 24 години 17 хвилин безперервно, занесений у Книгу рекордів України. За час існування клубу свої сили в його рядах випробували близько 3000 дівчат. Серед найкращих молодих гравців клубу зараз можна сміливо назвати Павленко Олену, Дубицьку Іру, Поліщук Машу, Прокопенко Аню, Личко Карину, Шульгу Аню, Мартинюк Таню. Добрі спогади залишили Широка Інна, Главацька Юля, Мальцева Еля, Степура Галя, Савченко Маша, Кочур Аня, Побережник Олена, Лозова Олена, Хоптінськая Лена, Криваченко Маша, Колесник Олена і багато-багато інших.
З 2008 року почалася золота ера «Біличанки». Відтоді вона не поступалася чемпіонським п'єдесталом нікому. Кубок України також із 2008 року безперервно у «Біличанки-НПУ». В 2008 перемагає на міжнародному турнірі «Thelena Cup» в Угорщині.