Ву́лиця Менци́нського — вулиця в Галицькому районі Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає площу Генерала Григоренка з вулицею Городоцькою.

Назва 1827—1871 роки — Побригідська або на австрійський манер Ексбрігіттенґассе, через те, що прямувала до колишнього монастиря бригідок, де на той час була відома львівська в'язниця «Бригідки». 1871 — 1885 роки — Бригідська. 1885 — травень 1942 роки — Коллонтая, на честь польського політика та публіциста Гуґо Коллонтая. Існувала батярська пісня, де згадується вулиця: «На вулиці Коллонтая, файдулі, файдулі, фай, била баба пуліцая, файдулі, файдулі, фай…». травень 1942 — липень 1944 роки — Керкершстрассе. липень 1944 — 1950 років — Коллонтая. 1950 — 1991 роки — Менжинського, на честь російського більшовицького діяча В'ячеслава Менжинського. від 1991 року — сучасна назва вулиця Менцинського, на честь українського оперного співака Модеста Менцинського.

Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Менцинського переважає історизм, віденська сецесія, класицизм.

У 1912—1914 роках, коли був споруджений чотириповерховий прибутковий будинок Якуба Грюнера з кінотеатром «Марисенька» (нині — театр «Воскресіння») при тодішній площі Смольки, 5 та будинок єврейської купецької гімназії на вул. Коллонтая, 8 (в радянський час — технікум радянської торгівлі, а нині Львівський інститут економіки і туризму), то площу Смольки з вулицею Коллонтая сполучив торговий пасаж Грюнерів, нині його не існує.

Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення.

№ 1 — чиншовий будинок, збудований на початку XX століття в стилі бідермаєр. Він мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртівні, переважно єврейські. За радянських часів на першому поверсі, у 1950—1960 роках була майстерня з ремонту меблів, у 1960—1980 роках — ательє з пошиття портьєр та інформаційне бюро облкниготоргу «Книга поштою», у 1990-х роках — перший і єдиний у Львові спеціалізований магазин ляльок «Барбі». Нині тут міститься комп'ютерний «Нова-Центр» та крамниця «Джинси».

№ 2 — нині тут міститься відділення АТ «Кредобанк».

№ 3 — триповерхова кам'яниця, збудована у першій половині XIX століття. У другій половині XIX століття його власницею була книговидавиця Пессель Балабан, що власниці єврейської друкарні та книжкової крамниці у Львові. У 1887 року затвердили проєкт пристосування складу під столярну майстерню, а 1889 року — проєкт пристосування складу під помешкання доглядача будинку в бічній офіцині будинку, що межувала з муром сусіднього будинку № 1. У 1912—1913 роках на замовлення Мавриція Вурма та за проєктом архітектора Кароля Боубліка проведено реконструкцію та надбудови фасаду і офіцин. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 768-м та вирізняється унікальним інтер'єром сходової клітки, що оздоблена мозаїчними панно і штучним мармуром.

№ 4 — тут за Польщі була цегельня Шенфельда, від радянських часів працює кав'ярня та крамниця автозапчастин і побутової хімії.

№ 5, 7. Триповерхова кам'яниця під № 5 зведена у 1891—1892 роках на замовлення Ґедалія Шпрехера. В будинку містився бет-мідраш для неформальних талмудичних студій єврейського благодійного товариства «Ейшель Тора», при якому діяла безкоштовна кухня для учнів львівських єшив. У 1916 році будинок перебував у власності Гірша Шпрехера. Чотириповерхова кам'яниця під № 7 зведена у 1891—1892 роках на замовлення Вольфа та Лаури Рознерів. У 1916 році будинок перебував у власності Юзефа Рознера. Обидві кам'яниці у міжвоєнний період належали Міхалу та Єві Массам. Після переїзду товариства «Ейшель Тора» на нове місце у 1932 році, власник приміщення Міхал Масс влаштував тут синагогу}. В будинку № 7 у 1927 році містилася також редакція часопису «Вікна» — друкованого органу літературного об'єднання західноукраїнських письменників «Горно». Одне з приміщень на першому поверсі будинку № 5 нині займає ресторан в'єтнамської кухні «Сайгон».

№ 6 — за Польщі часи тут була майстерня з виготовлення меблів «Lakme», нині тут бутик «Ілона» та крамниця італійського взуття «Колізей».

№ 8 — за польських часів тут містилася єврейська купецька гімназія, а також адвокатська контора Якуба та Йоахіма ҐаусманнівIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 24.. У вересні 1939 року, після «визволення», а за фактом — початком радянської анексії територій Західної України, на базі Державної торговельної академії у Львові був організований технікум радянської торгівлі і технікум громадського харчування та розташовані у цьому будинку, нині — Львівський інститут економіки і туризму.

№ 9 — будинок, як всі прибуткові будинки забудови 1880—1900-х років, мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртівні, переважно єврейські. Тут містилася гуртівня аптекарських товарів «Озон» та кравецьке ательє «Поступ».

№ 10 — за польських часів тут містилися крамниці канцелярського приладдя Гюттеля й електротехнічних товарів Тау, нині — відділення № 48 «Нової пошти» та кафе «Ренесанс».

№ 12 — на першому поверсі будинку містилася одна з найстаріших львівських аптек «Під золотим левом», заснована у XVIII столітті львівським вірменином Яном Якубом Мурадовичем і була спочатку розташована в кам'яниці Семигородській, що на площі Ринок, 42. Від 1780 року власником аптеки був Ян Ходорович, а від початку XIX століття цей заклад містився в будинку на вул. Казимирівській, 31 (нині вулиця Городоцька). В першій половині XIX століття власником аптеки був Антоній Рудзінський, а у 1866—1871 роках — Адольф Берлінер, від 1879 року — Шимон Каєтанович, наприкінці XIX століття — Калікст Крижановський. Пізніше, в нащадків Крижановського став орендувати аптеку «Під золотим левом» Шимон Гай, який значно розширив аптеку та обладнав лабораторію. Аптека Шимона Гая спеціалізувалася на виготовлені ліків для дітей, а саме дитячі присипки, креми, харчові концентрати. В радянські часи аптека працювала як державна, а потім — як аптека «„Гедеон Ріхтер“ у Львові „Під золотим левом“». Нині в приміщенні колишньої аптеки працює піцерія-бістро «Містечко». Багаті старовинні меблі та інші елементи інтер'єру аптеки місто втратило назавжди. Цю ж адресу має відділення «Ощадбанку», розташоване поряд.

Примітки

Джерела

Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s.

Посилання