Міна Анна Марія Мадзіні (, у поточному шлюбі Кваїні () (, Бусто-Арсіціо), у музичній кар'єрі відома як Міна — італійська співачка, музикантка, авторка пісень, телеведуча, акторка та підприємиця. Одна з головних осіб на італійському телебаченні та домінуюча фігура в попмузиці 1960-х та 1970-х. Відома своїм триоктавним вокальним діапазоном, високодинамічним сопрано та образом емансипованої жінки, пісні якої забороняли за теми релігії, куріння та сексу, Міна продала понад 150 мільйонів платівок в усьому світі. Записавши 77 альбомів та 71 сингл, Міна є єдиною артисткою, альбоми якої очолювали італійські чарти протягом кожного із шести десятиліть, починаючи з 1965 року. Співачка випускала альбоми щороку, протягом 1958—2003 років, і досі продовжує випускати нові альбоми та сингли, припинивши сценічні виступи 1978 року.

Ранні роки Анна Марія Мадзіні народилася в сім'ї робітника в Бусто-Арсіціо, Ломбардія. В дитинстві її сім'я переїхала на роботу до Кремони. Вона любила слухати американський рок-н-рол та джазові платівки і була частою гостею в міланських клубах «» («Свята Текла») та «Taverna Messicana» («Мексиканська таверна»), відомих пропагуванням рок-н-ролу. Після закінчення середньої школи у 1958 році вступила до коледжу, де вивчала бухгалтерський облікMina. Biografia . Musicalstore.it site. In Italian. Retrieved 27 June 2007.

Кар'єра

1958—1961: перші кроки Влітку 1958 року Міна з сім'єю відпочивала у Форте-дей-Мармі. Вона вирушила до нічного клубу «» у , де того вечора виступав кубинський співак зі своїм оркестром. Після його виступу Мадзіні піднялася на сцену і зімпровізувала, виконавши пісню «Un'Anima tra le mani» («Душа в твоїх руках»). Виступ вдався, і протягом наступних ночей Мадзіні отримувала від власника клубу Серджо Бернардіні запрошення на сцену знову і зновуP. Belluso- F. Merkel, Unicamente Mina, Gammalibri 1983, p. 12.

У вересні вона розпочала сольну кар'єру, акомпанував гурт «Happy Boys». Концерт Мадзіні у вересні 1958 року перед аудиторією з 2500 осіб у Рівароло дель Ре отримав захоплене схвалення місцевої критикиRivarolo del Re, 24 settembre La Provincia newspaper, 24 September. In Italian. Retrieved 3 July 2007. Незабаром вона підписала контракт із Давіде Маталоном, власником невеликої компанії звукозапису «». Її перший сингл «Non partir» / «Malatia» («Я не піду» / «Хвороба») був спродюсований для італійської публіки під сценічним псевдонімом «Міна». Водночас свій сингл «Be Bop A Lula» / «When» («Бі боп а лула» / «Коли») співачка випустила для міжнародної аудиторії під сценічним ім'ям «Крихітка Брама» («Baby Gate»). «Крихітка» було обране як контраст з її винятковим для італійки зростом (178 см), а «брама» була даниною поваги квартету «»Guai ai finiti. Maurizio Targa. Hit Parade Italia. Її виступ на фестивалі «Sei giorni della canzone» («Шість днів пісні»), що проходив в грудні у Мілані, видання «» назвало «народженням зірки»Guido Gerosa Nascono le stelle a Porta Garibaldi [Birth of a star at Porta Garibaldi]. La Notte. 2 December 1958. In Italian. Це був останній виступ Міни з «Happy Boys», оскільки її сім'я не дозволила їй залишити навчання у коледжі заради запланованого туру Туреччиною.

Менш ніж через місяць після розриву з попереднім гуртом Міна співзаснувала гурт «Solitari» («Одинаки»), до якого увійшла як співачка, саксофоністка, піаністка, контрабасистка та гітаристка. Її перший хіт із гуртом відрізнявся тим, що Міна виконала дуже гучну, синкоповану версію популярної пісні «Nessuno» («Ніхто») на Першому рок-фестивалі в міланському Льодовому палаці у лютому 1959 рокуMarcello Bufacchi, Mina 1958—2005 Ancora insieme, Riuniti 2005, p. 13. In ItalianT. Crotti, G. Bassi, «Mina prima di Mina», Rizzoli Editore, 2007, p. 64. In ItalianNessuno. In TV esplode Mina. Galleria della canzone site. In Italian. Retrieved 27 June 2007. Тоді ж вона вперше виступила на телебаченні: 1 березня у шоу «Lascia o raddoppia?» («Залишити чи подвоїти?») та 4 квітня у «Il musichiere» («Музикант»), ці виступи отримали схвальну критику. Таким чином, 1959 року Міна стала першою рок-н-рольною співачкою, яка виступила на національному телебаченні. Її гучний синкопований спів приніс їй прізвисько «Королева крикунів». Публіка також називала її «Тигрицею Кремони». На хвилі успіху вона підписала контракт з відомим менеджером Еліо Джіганте, що в наступні роки організовував її виступи на найбільших майданчиках Італії. Її першим італійським хітом «номер один» стала пісня «Tintarella di luna» («Місячне світло»), що прозвучала в музичній комедії «Музичний автомат кричить про любов». Наприкінці 1959 року співачка остаточно відмовилася від псевдоніма «Крихітка Брама» на користь «Міни».

1960—1965: прорив

1960 року Міна дебютувала на Фестивалі італійської пісні в Санремо з двома піснями. Цього разу вона вперше звернулася до виконання повільних емоційних пісень про кохання. Її пісня «È vero» («Це правда») посіла 8-е місце в італійських чартахSanremo 1960 (10ª Edizione). Hit Parade Italia. Retrieved 25 May 2010. Виконання Міною пісні «Il cielo in una stanza» («Небо в кімнаті») ознаменувало перетворення молодої співачки з рок-н-рольної виконавиці-«крикунки» (як тоді в Італії називалися виконавців рок-н-ролу) на артистку, яка надалі стала «жінкою-натхненням» для низки авторів-виконавцівIl cielo in una stanza. Hit Parade Italia. In Italian. Retrieved 25 May 2010. Ідея пісні про те, що «кохання може вирости будь-якої миті, в будь-якому місці» прийшла до Паолі, коли він лежав на ліжку і дивився у стелю пурпурового кольоруPaolo Grugni. Canzoni sempreverdi Madrepennuta.it. In Italian. Retrieved 25 May 2010. «Il cielo in una stanza» очолила рейтинг найпродаваніших синглів Італії та потрапила до чарту США «Billboard Hot 100», під назвою «This World We Love In». Кадри виконання пісні Міною були включені до музичних фільмів «Я цілую… ти цілуєш» та «», а 1990 року — пісня стала саундтреком фільму «Славні хлопці».

На пісенному фестивалі в Санремо 1961 року Міна виконала дві пісні. «Io amo, tu ami» («Я люблю, ти любиш»), що посіла четверте місце у чарті Італії, а «Le mille bolle blu» («Тисяча синіх бульбашок») — п'ятеSanremo 1961 (11ª Edizione). Hit Parade Italia. In Italian. Retrieved 25 May 2010. Розчарована цими результатами, Міна заявила про намір ніколи більше не виступати на цьому фестивалі.

Оскільки пісні та фільми Міни вже стали на той час популярними за кордоном, вона почала гастролювати Іспанією та Японією і виступала на венесуельському телебаченні у 1961 році«Mina ha stregato il Venezuela». Gente 25 August 1961 In Italian.. На початку 1962 року Міна виступала на іспанському телебаченні та в паризькій залі «Олімпія»«Mina ha conquistato dal vivo gli spagnoli» (In Italian). Oggi 1 February 1962. Презентація її німецького синглу «Heißer Sand» («Гарячий пісок») 12 березня 1962 року на телешоу викликала бум продажів, за 10 днів у Німеччині розійшлося 40 000 платівок з ним«Mina incide in tedesco» (In Italian). Musica e dischi, 1 April 1962. Платівка посіла перше місце і провела понад пів року в німецьких чартах 1962 рокуMina. Ready Steady Girls website. Retrieved 21 February 2008Nummer-1-Singles 1962 RubyCon. Retrieved 25 May 2010. Протягом наступних 2 років у німецькі чарти потрапило ще 6 синглів Міни. Під час опитування слухачів та слухачок, проведеного в липні 1962 року в Німеччині, Австрії та німецькомовній частині Швейцарії, Міна була визнана найпопулярнішою співачкою у світі«Mina ha conquistato la Germania», («Mina has conquered Germany». In Italian). Grand Hotel, 14 July 1962. У травні 1962 року вона виступила в Буенос-Айресі. Тим часом її кавер-композиції у ритмах мамбо «Moliendo Cafe» («Кафе Молієндо») та пісня у стилі серф-попу «Renato» («Ренато») зайняли 1 та 4 місця відповідно в італійських чартах. Сторона «Б» синглу «Renato» містила пісню «L'eclisse twist» («Твіст затемнення»), яка також використовулася для саундтреку до художнього фільму Мікеланджело Антоніоні «Затемнення». 1963 року співачка отримала заборону на виступи на телебаченні за свої відверті пісні, що стосувалися релігії, куріння та сексу, а також за стосунки з одруженим чоловіком, оскільки це не відповідало домінуючій католицькій та буржуазній моралі у суспільстві. Попри заборони, надалі вона продовжила з'являтися на телеекрані в різних популярних телешоу. Також знялася у десятці фільмів.

10 січня 1964 року Міна у програмі «La fiera dei sogni» виконала пісню «Città vuota» («Порожнє місто»), кавер пісні «It's a Lonely Town (Lonely Without You)», яка стала її першим релізом на лейблі «RiFi»La fiera dei sogni Minamazzini.com. In Italian. Retrieved 22 February 2008. Її наступний сингл «È l'uomo per me» («Він для мене чоловік»), кавер на пісню «He Walks Like a Man», став найпродаванішим записом року в Італії. 11 грудня 1964 року в телепрограмі «Il macchiettario» Міна продемонструвала свою нову мелодійну манеру, виконавши пісню «Io sono quel che sono» («Я є такою, якою я є»). Цього ж часу вийшов сингл «Suna ni kieta namida» («Сльози зникають у піску»), у якому Міна повернулася до свого попереднього юнацького сценічного образуMina nuova maniera Bella journal, 29 March 1964. In Italian. Пісня, заспівана японською мовою, посіла перше місце в японському чарті синглів і принесла співачці звання найкращої міжнародної виконавиці в ЯпоніїF. Fratarcangeli, «Mina talk», Coniglio, 2005, p. 87. In Italian.

У прямому ефірі першого епізоду телешоу «» 1965 року, що транслювалося щосуботнього вечора, Міна з'явилася у новому образі блондинки з вищипаними бровамиStudio Uno Minamazzini.com. In Italian. Retrieved 30 July 2010. На шоу вона виконала такі задумливі за складовою пісні «Un bacio è troppo poco» («Одного поцілунку недостатньо») і «Un anno d'amore» («Рік кохання»)Un anno d'amore Hit Parade Italia. In Italian. Retrieved 25 May 2010, кавер на пісню «C'est irreparable» («Це непоправно»)Artist: Nino Ferrer. Secondhandsongs.com. Retrieved 25 May 2010. На цьому ж проєкті вона виконала свою знамениту пісню «Brava» («Добре»). Того ж року її альбом «» («Перша студія») очолив італійський чарт. Також серед її записів 1965 року була пісня «Spirale Waltz» («Спіральний вальс»), яка стала музичною темою до фільму «Десята жертва».

1966—1968: незалежна творчість

1966 року вийшла знаменита пісня Міни «Se telefonando» («Якщо по телефону»). Перед цим, навесні того року, та спочатку написали текст, який мав стати темою для радіопередачі «» («Кондиціонер»). Текст пісні був написаний у «похмурій» манері . Надалі серіалізм-композитора Енніо Морріконе попросили покласти текст на музику. Після цього Міна зустрілася з трьома авторами пісні в репетиційній кімнаті RAI на Віа Теулада у Римі. Морріконе почав повторювати коротку музичну тему всього з трьох нот («мікроелементів») на піаніноMorricone, Ennio. Classical Music Library Biography SibeliusMusic site. Retrieved 27 June 2007. Цей уривок мелодії він скопіював із сирени поліцейської машини, яку чув у Марселі. Після кількох тактів Міна схопила аркуш із текстом і почала співати, ніби знала мелодію раніше. Створена таким чином «Se telefonando» являє собою поп-пісню з вісьмома тональними переходами, що створюють напругу протягом усього приспіву. Аранжування Морріконе являло собою складну комбінацію мелодійних партій труби, гри на барабанах у стилі , струнної групи, жіночого хору в стилі європопу 1960-х та інтенсивного звучання дозвукових тромбонів.

Спочатку, у травні 1966 року, «Se telefonando» була представлена Міною в одному з епізодів телешоу «» («Перша студія»), а в серпні того ж року на «Aria condizionata». Пісня досягла 7-го місця в італійському чарті та посіла 53-е місце у щорічному списку найпродаваніших синглів Італії. Пісня була включена в альбом «» поряд з такими популярними піснями, як «Ta-ra-ta-ta» і «Una casa in cima al mondo» («Дім на вершині світу»). Це був п'ятий найпродаваніший альбом року в Італії.