Період шістнадцяти держав (, Шилю ґо) — період китайської історії з 304 до 439 року. Розпочався з повалення династії Західна Цзінь у північному Китаї, завершився встановленням сталого панування династії Північна Вей, яка підкорила усю північ країни, знищивши останні з цих царств. Змінився періодом за назвою Південні та Північні династії.
Історія Початок покладено послабленням династії Західна Цзінь наприкінці 290-х років. Скориставшись Війною восьми принців, до північного Китаю вдерлися племена хунну та сяньбі. Вони поклали початок самому періоду. В 310-х роках утворюється держава Рання Чжао, яка стала першою з «варварських» держав. Надалі на півночі Китаю формувалися інші держави. Їх фундаторами були племена хунну, цзє (одного з предків тюрків), сяньбі (одне з протомонгольських племен), ді, цзунів та цянів (тибетські племена), а також китайські сановники або аристократи.
Через політичну та економічну нестабільність ці держави швидко змінювали або захоплювали одна іншу. Правителі цих «імперій» часто не могли отримати підтримку місцевого китайського населення. Здебільшого їх володарі приймали титули імператорів, інколи ванів — князів. Більшість з них разом із боротьбою проти своїх сусідів-«варварів» намагалися завоювати державу Східна Цзінь. Найбільших успіхів в цьому досягла держава Рання Цінь, проте остаточно не зуміла повністю розбити війська Цзінь.
У релігійній сфері цей період знаменується посиленням позицій буддизму, багато з володарів держав приймали цю віру, сприяли зведенню монастирів. При цьому встановлюються контакти з буддистськими центрами Індії, Непалу, Яви, чому сприяли численні буддистські мандрівники одним з найвідоміших був Фасянь. Проте періоди підтримки буддизму чергувалися із захопленням даосизмом.
В економічній сфері постійні війни між цими державами призвели до збідніння більшої частини населення. Звичним явищем став голод, що призводило до повстань селян та переміщення населення.
Держави УкраїнськоюКитайськоюЧас існуванняЗасновникКоментарРання Чжао, Хань Чжао або Північна Хань前趙304－329Лю Юань 劉淵сюннуЧен成漢304－347Лі Сюн 李雄 (274–334)Ба-діРання Лян前涼314－376Чжан Ши 張寔 (?-320)ханьПізня Чжао後趙319－351Ши Ле 石勒 (274–333)цзє (сюнну)Рання Янь前燕337－370Мужун Хуан 慕容皝 (297–348)сяньбіЖань Вей冉魏350－352Жань Мінь 冉閔 (?-352)геноцид цзєРання Цінь前秦351－394 Фу Цзянь 苻健 (317–355)ді, у 376–383 тримає об'єднаним північний КитайПізня Цінь後秦384－417Яо Чан 姚萇 (331–394)цянЗахідна Янь西燕384－394Пізня Янь後燕384－407Мужун Чуй 慕容垂 (326–396)мужун-сяньбіЗахідна Цінь西秦385－431Ціфу Ґожень 乞伏國仁 (?-388)сяньбіПізня Лян後涼386－403Люй Ґуан 呂光 (337–400)кит.-діПівденна Лян南涼397－414Туфа Вуґу 禿髮烏孤 (?-399)сяньбіПівденна Янь南燕398－410Мужун Де 慕容德 (336–405)Ся夏407－431Північна Янь北燕407－436Північна Лян北涼397－439Західна Лян西涼400－421
Джерела
Li Bo, Zheng Yin, «5000 years of Chinese history», Inner Mongolian People's publishing corp, ISBN 7-204-04420-7, 2001.