Гали́на Льві́вна Петраше́вич (, Дубова — 7 червня 1999) — українська скульпторка, Народна художниця УРСР (з 1964 року), одна із засновниць Спілки художників України, заслужена діячка мистецтв УРСР (з 1958 року), мати скульпторки Оксани Супрун.
Біографічні дані Народилася 10 (23 березня) 1903 року в селі Дубова (тепер Уманського району Черкаської області) в родині поштового службовця. Після закінчення Уманської гімназії в 1920—1923 роках навчалася в Уманській художньо-декоративній студії. Закінчила скульптурний факультет Інституту пластичних мистецтв у м. Київ (навчалася з 1925—1930 у Макса Гельмана, Бернарда Кратка та Івана Севери, Костянтина Єлеви). Після інституту працювала у галузі станкової скульптури. У своїй творчості найчастіше звертається до жіночих образів ( Українська радянська енциклопедія" Том11, 1963, Стор 113)
Першими роботами були: проект пам'ятника героям революції в Києві (1927); пам'ятник М. М. Коцюбинському для Чернігова (1929); пам'ятник Ф. Г. Яновському (1929; отримав перше місце на професійному конкурсі). Однією з перших відтворила образ молодого Шевченка.
Брала участь у виставках: республіканських з 1927 року; всесоюзних з 1938 року; зарубіжних з 1955 року; персональні: Москва в 1959 році; Київ в 1960 році.
Була членкинею КПРС (від 1944 року). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора та іншими державними відзнаками.
Померла 7 червня 1999 року. Похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 27, ряд 8, місце 39) поруч з матір'ю і братом. На могилі в неї табличка , а поруч пам'ятник із цементу її матері — скульптура жінки (авторська робота Г. Петрашевич).
Твори
«Оксана» (1932); «Іспанська жінка» (1937); (Київський музей українського мистецтва) «Буря» (1942); «Знедолена» (1943); (Київський музей Т.Г. Шевченка) «Нескорена» (1943); «Пам’ятник Богдану Хмельницькому» в Чернігові (1956); Автори – скульптори І.П. Кавалерідзе, Г.Л. Петрашевич, архітектор – А.А. Карнабіда. Портрети: О. Шовкуненка (1944); С. А. Ковпака (1945); (Київський музей українського мистецтва) Т.Г. Шевченка в молодості (1946); Бронза. (На подвір'ї Літературно-меморіального будинку-музеї Тараса Шевченка) Г. Юри (1947); Н. М. Ужвій (1956); О. Кобилянської (1962); Композиції: «Сон» (1946), «Колгоспна ланка» (1951), (Львівський музей українського мистецтва) «Сестри» (1954), (Донецька картинна галерея) «Дитино моя» (1957), Мармур. (Донецька картинна галерея) "Кріпачка"(1959) (Київський музей українського мистецтва) «Чайка» (1964), «Партизанка» ()1971), «Леся Українка» (1986).
Твори Галини Петрашевич прикрашають площі і парки міст, експонувались на виставках в багатьох країнах світу.
Література Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4 . Словникова частина. — Т. 6. — С. 2031. — С. 295. — С. 452—453. — С. 468. Верба І. Галина Львівна Петрашевич. — К., 1965. Посилання