Іва́н Ника́ндрович Ти́шик (, село Седлище, тепер Старовижівської селищної громади Ковельського району Волинської області) — , біля села Кури Тлущського повіту Варшавського воєводства, тепер Польща) — учасник лівого революційного руху на Західній Україні.

Життєпис Походив із селянської родини.

З 1927 (або 1929) до 1938 року був членом КПЗУ. У 1928 році обраний до складу Турійського районного комітету КПЗУ.

У 1928—1930 роках навчався в Луцькій гімназії. З 1929 до 1930 року працював приватним вчителем у Луцьку. З вересня до грудня 1930 року був студентом юридичного факультету Варшавського університету.

У грудні 1930 року арештований польською поліцією за агітацію, до 1933 року сидів у в'язницях Луцька, Ковеля та Володимира-Волинського.

У 1933—1934 роках — секретар Ковельського підпільного окружкому КПЗУ, член ЦК КПЗУ. Протягом 1934—1936 років — інструктор ЦК КПЗУ в місті Львові.

Був одним з організаторів Антифашистського конгресу діячів культури 1936 року у Львові — з-поміж інших брали участь Ванда Василевська, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Степан Тудор.

З 1936 до вересня 1939 року сидів у в'язницях Львова, Чорткова та Дрогобича.

1939 року, після приєднання Західної України до СРСР, став членом Ковельського революційного комітету (ревкому), обраний депутатом Народних Зборів Західної України.

У 1939—1940 роках — заступник голови Волинського обласного комітету профспілки працівників середньої школи в місті Луцьку.

У 1940—1941 роках працював помічником (заступником) директора бібліотеки Академії наук УРСР у Львові. У 1941 році закінчив перший курс заочного відділення історичного факультету Львівського державного університету.

Під час німецько-радянської війни з 1941 до 1942 року служив старшиною роти 747-го будівельного батальйону в місті Орську Чкалівської області. У 1942 році — начальник загону будівельної колони, начальник будівельної колони 747-го будівельного батальйону в місті Орську Чкалівської області.

У січні 1943 року призначений в групу уповноваженого ЦК КП(б)У по Львівській області. З березня 1943 року — начальник управління пропаганди і редактор газети «Вільна Україна», що видавалася політвідділом партизанського з'єднання імені В. Н. Боженка. З жовтня 1943 року — комісар партизанського загону в партизанському з'єднанні імені В. Н. Боженка. У березні 1944 року був поранений.

З квітня (червня) 1944 року воював у лавах радянської армії, був комісаром військово-польового госпіталю, стрільцем 415-го стрілецького полку 1-ї стрілецької дивізії 96-го стрілецького корпусу 1-го Білоруського фронту. 18 серпня 1944 року загинув у бою біля села Кури Тлущського повіту Варшавського воєводства.

Нагороди орден Вітчизняної війни II ст. (18.09.1944, посмертно) медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст.

Джерела

Українці у світі

Посилання Тишик Іван Никандрович