Marrella splendens — вид вимерлих членистоногих, відомих за рештками зі сланців Берджес — відкладень середнього кембрійського періоду, розташованих в Канаді, в провінції Британська Колумбія. Невелика придонна істота. Одна з найпоширеніших тварин з тих сланців.

Історія вивчення Маррелла була першою скам'янілістю, знайденою Чарлзом Дуліттлом Уолкоттом у Бургеських сланцях. Це сталося в 1909 р. Також .. Уолкотт охарактеризував марреллу як «мереживного краба» і відніс її до трилобітів, але зазначив, що вона для них досить нетипова. Потім вона була віднесена до класу Trilobitoidea в науковій праці « Трактат з палеонтології безхребетних» (). В 1971 р. Гаррі Уїттінгтон здійснив ретельний переопис тварини і, на основі її ніг, зябер і головних придатків дійшов висновку, що це був не трилобіт, не хеліцерове, не ракоподібне.

Маррелла — один з декількох унікальних схожих на артропод організмів з цієї знаменитої геологічної формації, ідентифікованих фахівцями. Іншими такими істотами є опабінія і Yohoia. Незвичайні і різноманітні властивості цих створінь на момент їх відкриття були просто фантастичними, а самі ж скам'янілості допомогли з'ясувати, що м'якотіла фауна сланців Берджес була більш складною і різноманітною, ніж очікувалося раніше Також .

Морфологічні ознаки

Маррелла була невеличкою тваринкою, досягаючи лише 10 мм в довжину і 12 мм в ширину. Вона мала дві пари загнутих бічних (латеральних) шипів і ще дві пари великих, спрямованих назад шипів на головному щиті. На протилежному боці голови були дві пари вусиків. Вусики однієї пари були довгими і широкими, а іншої — коротшими, але міцнішими. Тіло маррелли складалося з 24-26 сегментів, кожен з яких мав пару розгалужених придатків. Нижнє відгалуження кожного придатка було ногою для ходьби, а верхнє — довгою перистої форми зяброю. Наприкінці тораксу містився крихітний, схожий на ґудзик, тельсон. Залишається неясним, яким чином фоссилізувалися голова і шипи, в яких не було мінеральних речовин. Для трилобіта у маррелли було занадто багато вусиків, занадто мало так званих головних, або цефалічних, ніг і занадто мало члеників у кінцівках. У неї не було трьох пар ніг позаду рота, що є характерною ознакою ракоподібних. Кінцівки маррелл теж дуже відрізняються від таких у ракоподібних.

При аналізі скам'янілостей фахівці виявили мікроскопічний візерунок, що є фактично дифракційною ґраткою. Це свідчить про те, що за життя маррелла мала яскраве, барвисте тіло, що переливалося всіма кольорами веселки. На задньому, а іноді і на передньому кінці скам'янілостей маррелл часто спостерігається темна плямаWhittington, H.B. (1978). The Lobopod Animal Aysheaia pedunculata Walcott, Middle Cambrian, Burgess Shale, British Columbia. Phil. Trans. R. Soc. Lond. B 284 (1000): 165–197. 1978RSPTB.284.. 165W. 10.1098/rstb.1978.0061  — ймовірно, сліди рідини, що утворилася при розкладі.

Палеоекологія Припускається, що маррелла була бентосним (тобто придонним) морським падальщиком і харчувалася детритом та іншими органічними частками і рештками. Одна виняткова скам'янілість показує тварину в момент линьки (екдизіса).

Таксономія

Марреллу вважають членистоногим з стем-групи, іншими словами, вона має предка, спільного з більшістю сучасних представників даного класу. Незважаючи на свою схожість з трилобітами, вона близька до них не більше, ніж до будь-якої іншої групи членистоногих.

Місця і вік знахідок Маррелла — скам'янілість, яка найбільш часто зустрічається в сланцях Берджес, скам'янілості даної істоти були знайдені в формації Стівена (), пачці Walcott Quarry ()Marrella splendens — стаття і фотографія скам'янілості. Більшість екземплярів знайшли в так званому «похованні маррелл» (), тонкому ярусі, але вони дуже поширені і в місці оголення сланців. Всього було виявлено понад 25 тис. примірників; 5028 з них знайшли в так званому «пласті філоподов», де вони становлять 9,56% від загального числа скам'янілостейCaron J.-B.; Jackson D.A. Taphonomy of the Greater Phyllopod Bed community, Burgess Shale // PALAIOS. — 2006. — Vol. 21, No 5. P. 451–465.. Мешкала ця істота на нашій планеті приблизно 520 млн років тому, протягом марджуманського віку () середньокембрійської епохи.

Маррелломорфи — схожі з марреллою організми — широко розповсюджені в інших покладах кембрійського періоду, іноді їх навіть знаходять у відкладеннях девону.

Ресурси Інтернету Marrella splendens . Burgess Shale Fossil Gallery. Віртуальний музей Канади. 2011. Реконструкція Marrella з колекції Чарлза Дуліттла Уолкотта (Charles Doolittle Walcott) . Національний музей природної історії (Вашингтон), Historical Art Gallery

Примітки