Недолюди́на або унтерме́нш () — расистсько-євгенічний термін з ідеології націонал-соціалістів на позначення рас, народів і осіб, які протиставлялися аріям. До них відносилися представники негроїдної та монголоїдної рас, а також євреї, цигани, слов'яни та їхні метиси. В брошурі «Недолюдина», виданій в Третьому Рейху в 1942 році, змальовано населення «недолюдей» в СРСР, включаючи слов'ян.Hitler's war in the East, 1941—1945 By Rolf-Dieter Müller. Page 245Der Untermench. Оригінал в pdf-форматі.Der Untermensch. Complete English Translation. Переклад на англійську мову в pdf-форматі.Главное управление СС — Недочеловек. Der Untermensch Термін «недолюдина» був складовою частиною нацистської расової політики. Протиставлення «недолюдей» людям, хоча базувалося на біологічній расовій теорії, зосереджувалося на протилежності цивілізації та варварства, де Третьому Рейхові відводилася цивілізаторська роль, а роль «недолюдей» його внутрішнім і зовнішнім ворогам — явним або гаданим. Термін «недолюдина» було популяризовано в 1930-1940-і роки, зокрема в контексті плану «Ост». Ставлення до «недолюдей» різнилося, залежно від їхньої підконтрольності та наявності «арійських» рис, від винищення та депортації до асиміляції Рейхом.
Етимологія Слово «унтерменш» (untermensch) існувало в німецькій мові задовго до його популяризації нацистською пропагандою. Жан Поль використовував його в своєму романі «Гесперус» (1795) щодо орангутана. Фрідріх Ніцше згадував «недолюдей» у «Веселій науці» (1882) стосовно напівлюдей у міфології, поряд з карликами, феями, кентаврами тощо. Його вживав і Теодор Фонтане в романі «Стехлін» (1898), протиставляючи видатну людину пересічній, порівняно з якою вона стає «надлюдиною» (übermensch), а пересічна людина — «недолюдиною».
У расовому контексті слово «недолюдина» як «under-man» вперше вжив американський письменник і член Ку-клукс-клану Лотроп Стоддард у назві його книги «Повстання проти цивілізації: загроза недолюдини» (1922). Стоддард називав так тих людей, яких вважав нездатними жити цивілізовано в середовищі цивілізації. До таких осіб він переважно відносив представників «нижчих рас». Стоддарт наголошував, що це люди фізично та психічно здорові за мірками своєї раси; вони не «дегенерати», але «дикуни», що зіткнулися з благами цивілізації, котрі чужі їм. У виданні «Повстання проти цивілізації» німецькою мовою, випущеному в 1925 році, «under-man» було перекладено як «untermensch». Стоддард не вказував прямо, чи має зв'язок його концепція «недолюдини» з «надлюдиною» Фрідріха Ніцше, хоча згадував її. Він відгукувався про «надлюдину» як «яскраву, проте зловісну», бо вона існує лише в протиставленні до нижчих за себе. Сам він вважав ідеалом самодостатню цивілізовану демократичну расу рівних людей, суспільні верстви в якій визначають вільним вибором, а не вродженими якостями чи необхідністю.
Лідери нацизму в 1920-1930-і стали характеризувати як «недолюдей» комуністів, зокрема більшовиків. Альфред Розенберг, використовуючи ідею Стоддарда, характеризував як «недолюдей» російських комуністів, що й описав у книзі «Міф двадцятого століття» (1930). Зокрема, він посилався на цитату Стоддарда: «Недолюдина — людина, що оцінює [себе] за стандартами здібностей та пристосувальності, нав'язаними суспільним ладом, за якого вона живе». Юліус Штрайхер використав термін «недолюдина» в промові 1927 року стосовно комуністів невизнаної німецької Баварської Радянської Республіки: «Це сталося за часів [Баварської] Радянської Республіки: коли розгнуздані недолюди, убиваючи, вешталися вулицями, депутати сховались за каміном у баварському парламенті»«Kampf dem Weltfeind», Stürmer publishing house, Nuremberg, 1938, 05/25/1927, промова у Баварському регіональному парламенті, Німеччина: «Es war zur Zeit der Räteherrschaft. Als das losgelassene Untermenschentum mordend durch die Straßen zog, da versteckten sich Abgeordnete hinter einem Kamin im bayerischen Landtag.». У промові «Світова небезпека більшовизму» в 1936 році Йозеф Геббельс заявляв, що «недолюдство присутнє в кожному народі, як закваска»Paul Meier-Benneckenstein, Deutsche Hochschule für Politik Titel: Dokumente der Deutschen Politik, том 4, Junker und Dünnhaupt Verlag, Berlin, 2. ed., 1937; промова 10 вересня 1936; німецькою: «… das Untermenschentum, das in jedem Volke als Hefe vorhanden ist …»., а на мітингу з'їзду нацистської партії 1935 року в Нюрнберзі підкреслював, що «більшовизм — це оголошення війни міжнародними недолюдьми, очолюваними євреями, проти самої культури».
Генріх Гіммлер популяризував ідею, що «недолюди» — це представники певних «нижчих» або «нечистих» рас. У брошурі «Недолюдина», виданій у 1942 році незадовго після початку плану «Барбаросса», Гіммлер писав: «Подібно до того, як ніч піднімається проти дня, світло й темрява перебувають у вічній боротьбі. Так само, недолюдина є найбільшим ворогом панівного виду на Землі — людства… Мулати та фінно-азійські варвари, цигани та чорношкірі дикуни — всі вони складають сучасний підсвіт недолюдей, який завжди очолюється постаттю Вічного жида». В цій брошурі змальовані гарні люди європейських народів, котрі порівнюються та протиставляються "загрозі, яку несе Європі кероване єврейськими вождями населення жорстоких та огидних «недолюдей» в СРСР.
«Недолюдина» в нацистській ідеології
Світоглядна основа У контексті нацистської расової політики «недолюдей» протиставляли «надлюдям» () «арійської раси», хоча нерідко ідеологи наголошували не на фізіологічних відмінностях, а відмінності у способі мислення. Первісно термін «арійська раса» стосувався групи племен, що були носіями праіндоєвропейської мови та був ужитий Фрідріхом Максом Мюллером у «Лекціях з науки про мову» (1861). Французький письменник Артюр де Гобіно в книзі «Есе про нерівність людських рас» (1853—1855), виділив найцивілізованішу, на його думку, «нордичну» расу, для котрої потім узяв Мюллеровий термін «арійська раса». Також, на формування думки про вищість німців-аріїв вплинули дослідження французького антрополога Жоржа де Лапужа, який вважав, що будова мозку мешканців Північної Європи сприятлива для розвитку цивілізації та панування над менш розвиненими антропологічними типами людей.
Пізніше, в 1890-1930-і, арманізм, виниклий на ґрунті теософії, став підносити «арійську расу» як найпізнішу, засновницю стародавніх цивілізацій, таких як Атлантида, а тому найрозвиненішу. Головними представниками такої ідеї в арманізмі були Гвідо фон Ліст і його послідовники, такі як Ланц фон Лібенфельс, які наголошували на провідній ролі тевтонської (німецької) гілки «арійської раси»Goodrick-Clarke, Nicholas. The Occult Roots of Nazism: Secret Aryan Cults and Their Influence on Nazi Ideology. New York: 1992. New York University Press. Chapter 13 «Herbert Reichstein and Ariosophy». P. 164—176.. Антрополог Ганс Гюнтер характеризував раси за фізіологічними параметрами (відтінок шкіри, колір очей і волосся), особливостями емоційності та схильністю до тієї чи іншої релігії, найрозвиненішою виділяючи «арійську расу», а конкретно німцівAlan E Steinweis. Studying the Jew: Scholarly Antisemitism in Nazi Germany. Harvard University Press, 2008. P. 28..
Брошура «Недолюдина» (Der Untermensch, також характеризується як памфлет) описувала таку людину як представника людського виду, що відрізняються паразитичним, нетворчим існуванням. «Недолюди» лише крадуть у розвиненіших людей винайдені ними блага, а ті, що не можуть освоїти, прагнуть знищити. Вони існують здавна, скільки існує людство, але вони роз'єднані; євреї використовують «недолюдей», згуртовуючи їх навколо особи вічного Жида. Першим масовим злочином євреїв проти цивілізації за допомоги «недолюдей» Гіммлер називав знищення 75 тис. персів. До «недолюдей» він зараховував племена гунів і монголів. Але передусім ідея «недолюдини» зосереджувалася на «сучасних варварах», якими визначалися євреї, цигани та слов'яни, а також більшовики.
Німецька нацистська ідеологія барвисто описувала зовнішні відмінності між аріями та «недолюдьми». «Недолюди» вказувалися як брудні та потворні. Арії живуть у просторих світлих будинках, носять чистий одяг, у якому багато білого кольору, на противагу тісному, брудному побуту «недолюдей». Окремий акцент робився на житті в Радянському Союзі: «Життя жахливе для молоді в так званому радянському раю, але ще гірше життя в старості!» Таким чином, аріям належало би прийти у Східну Європу та заселити її для поширення порядку та тріумфу цивілізації над дикістю. Інакше «недолюди», як варвари давнини, знищать і спаклюжать усе, що людство створило завдяки своєму духові та розуму
«Недолюдські» народи Керівна роль у загрозі «недолюдей» відводилася євреям. Ганс Гюнтер у книзі «Расова наука німецького народу» (1922) описав їх як представників «близькосхідної раси», якій приписував здібності до психологічної маніпуляції та експлуатації задля досягнення економічної вигоди. Ця книга з огляду на вивищення «нордичного» типу європейців, з якими ототожнювалися більшість німців, і думку про необхідність «расової чистоти», зацікавила Адольфа ГітлераJohn Cornwell. Hitler's Scientists: Science, War, and the Devil's Pact. Penguin, Sep 28, 2004. , p. 68.. Вину за бідність, гіперінфляцію, безробіття у Веймарській республіці, та поразку в Першій світовій війні було покладено на євреїв та більшовиків як світових маніпуляторів, що потім було використано в жидобільшовицькому міфі.
Дискримінація євреїв розпочалася відразу після захоплення влади нацистами в 1933 році. Проте відсутність чітких критеріїв єврейства зумовила доволі широке трактування «недолюдяності» євреїв та людей, які мали єврейських предків. Наявність одного чи двох євреїв у третьому поколінні були підставою до зарахування до «напівчистих» чи інакше «мішлінгів». Виступаючи у рейхстазі 30 січня 1939 року, Адольф Гітлер сказав, що «якщо міжнародні єврейські фінансисти в Європі та за її межами зуміють ще раз втягнути народи у світову війну, то результатом війни буде не більшовизація світу, а отже, тріумф єврейства, але знищення єврейської раси в Європі». Загальна кількість убитих євреїв за нацистського режиму складає 5,1 млн, зокрема 3 млн в таборах смерті.
Циган нацистська Німеччина почала переслідувати у 1936 році, що стало прелюдією до депортації 23 тис. їх до концтаборів. У той же час до 10 % циган вважалися носіями достатньої кількості арійських рис.
Східну Європу, вкриту необробленими дикими лісами та степами, Гіммлер протиставляв упорядкованій сільсько-господарській Німеччині. Східна Європа «лежить занедбана та марнотратна, загублена в прірві культурного нігілізму… Однак її східноєвропейські господарі не піднялися вище своїх первісних шляхів». Готи та варяги намагалися принести високу культуру в ці землі, впорядкувати їх; потім з тією ж метою туди приходили шведи, фламандці, голландці, шваби та нижньосаксонські поселенці.