Cleoníni — триба жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки середніх і досить великих розмірів. Головні ознакиТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 55: вусикові борозенки від місця прикріплення вусиків доходять майже до вершини головотрубки ; головотрубка товста, облямована кілями, зверху з одним-трьома поздовжніми кілями; передньоспинка вкрита особливою скульптурою або (інколи) вкрита звичайними крапками; 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 3-му, або довший від нього. Форма тіла звичайно довгаста. Забарвлення верхньої частини тіла — із візерунком з плям та ліній білих, сірих, коричневих тонів та чорних тонів. Воно утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо, а також рельєфними опуклостями та заглибленнямиФотогалерею Cleonini дивись на Ukrainian Biodiversity Information Network — Національній мережі інформації з біорізноманіття: .
Спосіб життя Усі Cleonini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов'язані з трав'янистими, рідше — дерев'янистими рослинами, листям і стеблами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Chenopodiaceae), айстрових (Asteraceae), бобових (Fabaceae) та інших. За харчовою спеціалізацією більшість Cleonini є широкими олігофагами.
Преімагінальні стадії (яйце, личинка, лялечка) Cleonini здебільшого розвиваються вкоренях рослин або в ґрунті навколо коренів, інколи в кореневій шийці — місці з'єднання кореня й стеблаВоловник .В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. Бюллетень, т. 4, вып. 1, с. 87-91.http://www.zin.ru/animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_plant_organs_2008.pdf.
Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Часто-густо яйце відкладається просто у заглиблення в ґрунті поблизу кореневої шийкиВоловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов… I. Триба Cleonini. //Энтомологическое обозрение, 1989, т. 68, вып. 1, с. 86-92. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_cleonini_1989.pdf . Личинки деяких видів, розвиваючись у корені, утворюють аномальне розростання рослинних тканин — галВоловник С. В. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи // Зоологический журнал, 2010, том 89, № 7, с. 828—833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf13.htm.
Усі Cleonini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини — у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід каміннямGültekin L. Hibernation places and behavior of some weevil species (Coleoptera: Curculionidae) //Caucasian Entomological Bull., 2008, v. 4, № 2, p. 209—213.
Основні природні регулятори чисельності Cleonini — низка видів паразитичних комах, грибів та хижі хребетніVolovnik S.V. On parasites and predators of Cleoninae weevils (Col. Curculionidae) in Ukrainian steppe // Anz. Schadlingskde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1994, Bd. 67, H. 4, S. 77-79.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf18.htmВоловник С. В. Биоценотические связи долгоносиков-ликсин (Coleoptera: Curculionidae, Lixinae) и зоофагов // Кавказский энтомологический бюллетень, 2011, т. 7, вып. 2, с. 163—167/. http://www.zin.ru/ANIMALIA/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_2011.pdf .
Географічне поширення і походження Описано близько 600 рецентних і декілька десятків вимерлих видів Cleonini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~480 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~70), Неарктиці (~50), Неотропіці (~90) Індо-Малайській області (~30)За Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 24, із доповненнями. В Україні мешкає близько 40 видів Cleonini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ»Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm. На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людиниВоловник С. В. Влияние хозяйственной деятельности на жуков-долгоносиков подсемейства Cleoninae (Coleoptera, Curculionidae) // Вестник зоологии, 1984. № 4, с. 46-49.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf17.htm. Через її негативний вплив один вид цієї триби — Левкомігус білосніжний занесений до Червоної книги України.
Вважають, що можливими предками Cleonini біли предкові форми сучасного роду Atactogaster, що є носієм досить примітивних морфологічних ознак. Ті предки в олігоцені жили у Південно-Східній АзіїАрзанов Ю. Г. Обзор палеарктических видов… // Кавказский энтомол. бюллетень, 2014, т. 10, вып.2, с. 261—270. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/arzanov_2014_ammocleonus.pdf . Звідти ж вони згодом розселялися, утворюючи в нових умовах численні нові форми, що стали родами вказаної триби.
Значення у природі та житті людини В екосистемах Cleonini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (звичайний буряковий довгоносик) та піскозакріплювальним насадженнямДолин В. Г., Стовбчатый В. Н.(ред.) Вредители сельскохозяйственный культур и лесных насаждений. Т. 2. К. : Урожай, 1988, с. 110—111. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Cleonini використовувались або випробовувались як гербіфаги — винищувачі бур'янів.
Класифікація Описано понад 600 видів CleoniniMeregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. — 700 pp.. Триба включає близько 80 родівЗа Alonso-Zarazaga, M.A. & Lyal, C.H.C. A world catalogue of families and genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Entomopraxis, Barcelona: 1999. — 315 pp.http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/alonso_zarazaga_1999_weevil_catalogue.pdf (зі змінами):
Cleonini
Adosomus Afghanocleonus Ammocleonus Aparotopus Aplesilus Apleurus Asinocleonus Asproparthenis Atactogaster Bodemeyeria Bothynoderes Brachycleonus Calodemas Centrocleonus Chromonotus Chromosomus Cleonis Cleonolithus Cnemodontus Coniocleonus Conorhynchus Cosmogaster Curculionites Cyphocleonus Entymetopus Eocleonus Epexochus Ephimeronotus Eumecops Eurycleonus Georginus Glebius Gonocleonus Isomerops Koenigius Leucochromus Leucomigus Leucophyes Liocleonus Lixocleonus Lixoglyptus Lixomorphus Lixopachys Maximus Mecaspis Menecleonus Mesocleonus Microcleonus Mongolocleonus Monolophus Neocleonus Nomimonyx Pachycerus Pajnisoodes Pentatropis Phaulosomus Pleurocleonus Pliocleonus Porocleonus Prionorhinus Pseudeumecops Pseudisomerus Pseudocleonus Purealus Pycnodactylopsis Rhabdorrhynchus Scaphomorphus Stephanocleonus Surchania Temnorhinus Terminasiania Tetragonothorax Trachydemus Trichocleonus Trichotocleonus Whiteheadia Xanthochelus Xenomacrus
Примітки