«Автозаводська» () — (станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену між станціями «» та «». Розташована на території муніципального району «Даниловський» Південного адміністративного округу міста Москви. Є пам'яткою архітектури, на якій розміщена відповідна пам'ятна дошка.
Історія Станція побудована в складі третьої черги будівництва Московського метрополітену на ділянці «Площа Свердлова» (нині — «») — «Завод імені Сталіна».
Проєкт станції було обрано на конкурсній основі з 42 проєктів — подібну різноманітність є можливим пояснити тим, що в той час все, пов'язане з ім'ям вождя, було дуже престижно. Переможцем був визнаний проєкт до того часу вже відомого архітектора О. М. Душкіна (за участю М. С. Князєва).
У 1940 році розпочато будівництво станції, але після початку німецько-радянської війни роботи були призупинені. Як тільки регулярні бомбардування міста було припинено, будівництво було відновлено, і 1 січня 1943 року станція введена в експлуатацію.
До 5 липня 1956 року мала назву «Завод імені Сталіна». Після розвінчання культу особи Сталіна була перейменована разом із заводом. Назву отримала по розташованому поруч автомобільному заводу імені І. А. Лихачова.
6 лютого 2004 року, о 08:32, біля перших дверей другого вагона поїзда, що прямував у центр по перегону «Автозаводська» — «Павелецька», відбувся теракт. Терорист-смертник привів у дію вибуховий пристрій, що знаходився у нього за спиною в рюкзаку, внаслідок чого загинуло 41 особа крім самого терориста, майже 250 осіб було поранено. 6 лютого 2005 року, на згадку про жертв теракту, на станції «Автозаводська» відкрита меморіальна дошка з іменами загиблих під час вибуху.
Технічна характеристика Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 11 метрів), з однією острівною прямою платформою. Споруджена за індивідуальним проєктом.
Пересадки Автозаводська Автобуси: 8, 9, 44, 99, 142, 186, 193, 322, т26, т40, т67
Колійний розвиток
Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд та 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.
За станцією розташовані тупики, що використовувалися для обороту поїздів до продовження лінії на південь, наразі вони використовуються для технічного обслуговування і нічного відстою потягів. Частина перегону «Автозаводська» — «Коломенська» наземна, і розташовується на мосту над Москвою-рікою.
Конструкція та оздоблення Конструктивно та архітектурно «Автозаводська» є варіацією на тему «Кропоткінської». Головна відмінність полягає в тому, що «Автозаводська» істотно вище. Два ряди тонких залізобетонних колон квадратного перетину з ребрами підтримують сплощені, але разом з тим рельєфні безбалочні склепіння. У торцях станції розташовані ескалатори, прохід до яких зі станції здійснюється через круглі аванзали.
Колійні стіни станції оздоблені мармуром Прохоров-Баландінського родовища, переважно теплих тонів. Колони оздоблені жовто-ліловим алтайським мармуром «Ороктой» (у Московському метрополітені це перше використання такого мармуру), база колон — чорний діабаз. Підлога також викладена чорним діабазом з простим геометричним орнаментом із чорного та сірого граніту. Також місцями використовувалися асфальт і метласька плитка.
Спочатку на склепінні по центру залу розміщувалися оригінальні конічні світильники. Пізніше вони були замінені люмінесцентними лампами, які розташовуються між сусідніми колонами в кожному ряду (два ряди світильників), і таким чином, вигляд станції був кардинально змінений. У північному торці центрального залу розміщувалася гіпсова скульптура Йосипа Сталіна (демонтована при спорудженні північного виходу в місто).
Вестибюлі Станція має два виходи, що ведуть на вулиці Автозаводська і Мастеркова. Крім того, обидва виходи знаходяться на різних сторонах Автозаводської площі, на яку ведуть 1-й, 2-й і 3-й Автозаводські проїзди.
Двоповерховий південний вестибюль — ровесник станції, також виконаний за проєктом Олексія Душкіна. Початково стояв окремо, але у 1961 році він був вбудований у восьмиповерхову житлову цегляну будівлю. Фасад прикрашають напівколони з лабрадору і дуже високі засклені арки дверних прорізів. Відразу за подвійними дверима знаходиться прямокутний аванзал станції. По кутах аванзалу розташовані великі вентиляційні віддушини, забрані кованими решітками з рослинним орнаментом. Стіни аванзалу оздоблені кремовим мармуром родовища Газган.
Аванзал широким і коротким переходом з'єднується з круглим ескалаторним залом, де встановлені турнікети. Еліптична арка ескалаторної камери зовні обведена вузьким дуговим балконом. Стіни ескалаторного залу оздоблені кремовим мармуром родовища Коєлга. Навпроти ескалатору розташовано велике мозаїчне панно, виконане з різних сортів мармуру, епічно зображує дефіляду на Красній площі.
Крім спуску на станцію і переходу в аванзал, з ескалаторного залу ведуть три службові двері, декоровані великими арками і оздоблені червонуватим мармуром.
Сферичний купол вестибюля прикрашений спрощено-схематичним розписом по штукатурці в синьо-червоно-золотій колірній гамі, виконаним у кінці 1950-х років. Розпис зображує сцени з життя робітників заводу ЗІЛ і моменти історії СРСР, центром композиції служать величезні червоні серп і молот. Розпис доповнюють червоні стрічки з написами «Мир», «Труд», «Свобода», «Рівність», «Братство», «Щастя».
Північний вихід, побудований за проєктом М. Г. Файнштейна в 1968 і в цілому типовий для московського метрополітену, закінчується в підземному переході під вулицею Мастеркова.
Посилання
«Автозаводська» на сайті Артемія Лебедєва metro.ru
«Автозаводська» на сайті news.metro.ru План-схема станції «Автозаводська» на KartaMetro.info — Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій карті Москви. «Автозаводська» на Яндекс. Картах Прогулянка по станції «Автозаводська» (відео, 10 хвилин)
Попередня станція Лінія Наступна станція Замоскворіцька лінія