Дмитро́ Миха́йлович Гродзи́нський (5 серпня 1929, Біла Церква — 10 серпня 2016, Київ) — український науковець-радіобіолог, фізіолог рослин, біофізик. Академік Національної академії наук України, професор, доктор біологічних наук.

Академік-секретар Відділення загальної біології НАН України. Голова Національної комісії з радіологічного захисту при Парламенті України. Завідував відділом біофізики й радіобіології Інституту клітинної біології й генетичної інженерії НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Двічі удостоювався звання «Соросівський професор».

Життєпис

Народився 5 серпня 1929 року в місті Біла Церква Київської області, в Україні. Мав дві вищі освіти — закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут і механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова. Кандидатську й докторську дисертації захистив у Вченій Раді при Відділенні біології Академії наук України.

Основне коло наукових інтересів — радіобіологія й радіоекологія, репараційні процеси в опроміненій клітині, механізми протипроменевого захисту, механізми дії малих доз іонізуючих випромінювань, віддалені ефекти опромінення. Розробив теорію надійності біологічних систем.

З перших днів після катастрофи на Чорнобильській АЕС здійснював дослідження з вивчення радіобіологічних і радіоекологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Впродовж 1991—2009 років, починаючи з моменту утворення, незмінно очолював Національну комісію з радіаційного захисту населення України Верховної Ради України.

Помер через п'ять днів після 87-го дня народження, 10 серпня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі разом із сином (ділянка № 33, ).

Родина Син науковця-ботаніка Михайла Гродзинського. Молодший брат академіка НАНУ, біолога Андрія Гродзинського. Батько члена-кореспондента Національної академії наук України Михайла Гродзинського.

Освіта, наукові ступені та звання травень 1990 р.обраний академіком АН УРСР зі спеціальності «радіобіологія»березень 1974 р.обраний членом-кореспондентом АН УРСР зі спеціальності «фізіологія рослин»липень 1965 р.присвоєно звання професорагрудень 1964 р.захистив докторську дисертацію на Вченій раді Відділення біології АН УРСРгрудень 1955 р.закінчив аспірантуру при Інституті фізіології рослин АН УРСР. Захистив кандидатську дисертаціюквітень 1952 р.закінчив агрономічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інститутутравень 1947 р.закінчив середню школу

Трудова діяльність 2009‑2016 радник Президії НАН України1998‑2009 академік-секретар Відділення загальної біології Національної Академії Наук України1991‑1996 завідувач кафедрою радіобіології біологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка1985‑2016 завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту клітинної біології і генетичної інженерії Національної Академії Наук України1974‑1985 директор Інституту фізіології рослин АН УРСР1963‑1974 завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту фізіології рослин АН УРСР1962‑1963 експерт ФАО ООН в Югославії1957‑1962 старший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР1955‑1957 молодший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР1952‑1955 аспірант Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР

Викладання в університетах 1993 до 2016—Університет «Києво-Могилянська Академія»1965 до 2016—Міжнародний Соломонів Університет1962-1963—Університет в Нові Сад, Югославія1954 до 2016—Київський університет ім. Тараса Шевченка

Погляди «Причини занепаду радіобіології, як і інших розділів науки, засвідчують, що в очах тих, хто приймає рішення, пріоритет наукової діяльності зайняв чи не найостанніше місце у шкалі цінностей для держави. Це й призвело до таких негативних явищ, як відтік здібних молодих науковців у розвинені країни, фактично повне припинення розробок у галузі не лише фундаментальних, а й прикладних наук, поступове зниження рівня освіти.

Наша країна готує кадри науковців для інших, багатих країн. Практично гинуть наукові школи України, які мали всесвітнє визнання. І саме в цей час у науці здійснюються вкрай важливі відкриття, які докорінно змінюють технології й переводять людство з ери індустріальної до ери високих технологій, нових небачених можливостей у медицині, сільському господарстві, енергетиці та інформаційних технологіях. Хотілось би сподіватись, що ставлення до науки кардинально зміниться, бо якщо ми її остаточно втратимо, це буде катастрофа. Значно більш трагічніша, ніж Чорнобильська», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова Вчені України: 100 видатних імен .

Вшанування пам'яті У грудні 2009 року одній із вулиць Білої Церкви, малій батьківщині братів Дмитра та Андрія Гродзинських, неподалік будинку, в якому свого часу мешкала їх родина, присвоєно ім'я академіків Гродзинських.«Де така вулиця — Академіків Гродзинських?». «Дзеркало тижня», 18 грудня 2009 12:56, № 50

Публікації Близько 750 наукових статей (серед яких близько 30 монографій і підручників) та авторських свідоцтв.

Найважливіші монографії

Природна радіоактивність рослин і ґрунтів. — Київ: Наукова думка, 1965. −216 с. Біофізика рослин Видання російською мовою -Київ: Наукова думка, 1972.-256 с. Видання англійською мовою: Jerusalem: Keter Publishing House, 1976. −236 p. Видання польською мовою: Варшава: Panstwowe Wydawnictwo Rolnicze і Lesne, 1978. −406 s. Наукова думка, 1983. −367 с. Наукова думка, 1989. −380 с. Підручник — Биофизика. — Киев: Вища школа, 1988. −504 с. (у співавторстві)

Примітки

Джерела Сайт Інституту клітинної біології та генетичної інженерії Радіобіологічне товариство України Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. К.: — АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0