Володимир Іванович Улянич ( 22 січня 1939, село Монастирище Ічнянського району Чернігівської області) — український історик, професор історії Київського політехнічного інституту.
Автор семитомника «Хроніка боротьби за державність України. Українські збройні формування XX сторіччя. 1914 — 1939 рр.», обсягом шість тис. сторінок, що містить 250 авторських картосхем бойових дій, 1000 документальних фотографій, а також автор ряду книг з історії національно-визвольної боротьби.
Життєпис Народився в родині сільських вчителів: Ганни Петрівни Терещенко (1905 — 1996 рр.) та Івана Григоровича Улянича (1902 — 1983 рр.), — вихідців з села Озеряни Варвинського району Чернігівської обл. В родині було також ще троє дітей — Олександра (1927 — 2012 рр.), Михайло (1931 — 1943 рр.) та Ольга (1936 р.н.). 19 березня 1943 року німецькі окупанти спалили живим дванадцятирічного Михайла разом з 186-ма жителями с. Озеряни, переважно жінками і дітьми.
Закінчив середню школу № 6 у місті Прилуки Чернігівської області (1955 р.).
В 1960 році закінчив відділення архівознавства історико-філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у видавництвах, зокрема редактором, завідувачем редакції історії видавництва «Наукова думка», керівником редакційної групи редакції двадцятишеститомної «Історії міст і сіл Української РСР» при Головній редакції Української Радянської Енциклопедії, директором Центру з дослідження тоталітаризму МАУП.
Працюючи викладачем ВУЗу, закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію по історіографії західноукраїнських земель.
Наукова діяльність Написав докторську дисертацію, яка переросла в фундаментальне семитомне хронікально-документальне ілюстроване дослідження «Хроніка боротьби за державність України. Українські збройні формування XX сторіччя. 1914 — 1939 рр.», що налічує шість тис. сторінок комп'ютерного набору, 250 авторських картосхем бойових дій, 1000 документальних фотографій. Автори передмов: 1) Ярослав Дашкевич — академік Української Вільної Академії Наук в США, професор, науковий редактор семитомника; 2) Іван Дзюба — академік Національної Академії Наук України; 3) Аркадій Жуковський — академік Національної Академії Наук України, голова Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка в Західній Європі (Франція — Сорбонна); 4) Олена Апанович — український історик, архівіст, письменниця, кандидат історичних наук; 5) Левко Лук’яненко — український правозахисник, політичний і державний діяч; 6) Микола Плав’юк — останній Президент Української Народної Республіки в екзилі (на еміграції) до 1992 року, голова Організації Українських Націоналістів, голова Правління Фундації ім. Олега Ольжича; 7) Іван Самійленко — останній прем’єр-міністр уряду Української Народної Республіки в екзилі до 1992 року, голова Українського Національно-Державного Союзу в США, професор Лонґ-Айленд Університету (Нью-Йорк); 8) Слава Стецько — депутат Верховної Ради України, голова Проводу Організації Українських Націоналістів, голова Конгресу Українських Націоналістів; 9) Василь Кук — Головнокомандувач Української Повстанської Армії в ранзі генерал-хорунжого; 10) Степан Олійник — полковник Збройних сил США, доктор політології, консультант Ради Національної Оборони і Стратегії України при українському парламенті; 11) Борис Кожин — віце-адмірал, екс-голова Спілки Офіцерів України; 12) Петро Процик — генерал-лейтенант, заступник начальника Генерального Штабу Збройних Сил України у 1997 — 2002 рр.; 13) Волковський Н. М. — професор, доктор філологічних наук, головний редактор видавництва «Полігон», член Міжнародної асоціації баталістів і мариністів, головний редактор чотиритомного видання . Санкт-Петербург, 2009 року; 14) Іван Белебеха — доктор економічних наук, професор, публіцист. Показова передмова Левка Лук’яненка (див. у розділі «Семитомник «За волю України» професора історії Володимира Улянича — гордість українського військового літописання»).
Професор історії, автор ряду наукових праць, зокрема: «Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців в 1921 — 1933 роках»; «Правда про українську перемогу під Крутами. Січень 1918 р. Авторське розслідування», обсягом 960 сторінок; «Лицар України Василь Вишиваний — Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген», обсягом 1134 сторінки; Сценарний проект документально-художнього фільму у 12-ти серіях «Лицар України Василь Вишиваний», обсягом 390 сторінок.
Під час чотиримісячного наукового відрядження до США та Канади в 1995 році опрацював архіви та книгозбірні наукового товариства імені Т. Г. Шевченка в Нью-Йорку, дослідив видання наукової бібліотеки Іллінойського університету в місті Урбана-Шампейн, а також книгозбірні в Чикаго, Філадельфії (США) та в Торонто (Канада). Унікальні результати цих досліджень були використані у названих вище працях.
Політична і громадська діяльність
Обирався першим заступником голови Української Республіканської партії Левка Лук’яненка, а також заступником голови Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні.
Нагороди Орден «За заслуги» (2007);Згідно з Указом Президента України № 1123 від 20 листопада 2007 року, знак ордена «8496 серія ОК № 21885» Почесна нагрудна відзнака на честь Пилипа Коновала, кавалера Хреста Вікторії, найвищої відзнаки Британської імперії — за цілеспрямовані та послідовні зусилля в утвердженні Української Державності.Диплом Королівського Канадського Легіону імені Пилипа Коновала від 21 червня 2002 року, вручив Уляничу В. І. військово-морський аташе Канади в Україні лейтенант-полковник Дж. Р. Мішель Лефевр; Медаль «З нами Бог і Україна. За жертовність і любов до України»Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета №24936 від 26 листопада 2018 року. Почесна відзнака Спілки офіцерів України «Офіцерський хрест з мечами» (2012). Медаль «За Україну, за її волю. 20 років. Спілки офіцерів України» (2011).
«Семитомник «За волю України»* професора історії Володимира Улянича — гордість українського військового літописання» (*примітка: попередня назва.)
Автор: Левко Лук'яненко, опубліковано у книзі «На позвах», Київ, ТОВ «Юрка Любченка», 2018, сторінки 516 — 522. Даний текст і авторські права на нього Левко Лук'яненко передав Володимиру Уляничу, який дозволив публікацію тексту на умовах ліцензії CC BY-SA 4.0 International. Хоча й минуло вже понад двадцять років існування незалежної Української держави, проте я кожен день відчуваю (і, думаю, не тільки я один), наскільки ще вона хистка і ненадійна. Бо ще значна частина українського народу не скинула пута духовного поневолення, насильницьки насаджуваного нам окупантами протягом століть, бо не подолані ще комуноімперські промосковські догми, за якими українцям підсовували українську історію в московській одежі, жорстоко придушуючи найменші прояви національної самосвідомості. Та й сьогодні понад 90 відсотків українського книжкового ринку, як і всього українського інформаційного простору, заполонено російськомовною, переважно шовіністичною та іншою низькопробною комерційною псевдолітературою.
Потреба в правдивому висвітленні української історії, в підвищенні української національної самосвідомості вкрай загострилась. Капітальна семитомна праця «За волю України» професора історії Володимира Улянича якраз і є духовним осердям, справжньою духовною зброєю та залізною віссю підвищення занедбаної української самосвідомості нашого громадянства, високодієвим засобом зміцнення оборонної могутності української держави, ефективним засобом підвищення ідейно-теоретичного рівня офіцерів та вояків української армії. В такій моїй високій оцінці цього семитомника немає перебільшення, бо його достоїнства очевидні і безсумнівні для кожного, хто буде мати приємність ознайомитись з ним.
Особисто я прочитав це об’ємне дослідження непомітно для самого себе і з величезним інтересом, в результаті чого переконано й подаю цю передмову. Вважаю необхідним відзначити глибокі українські патріотичні переконання автора — професор Володимир Улянич є моїм колегою по партійній та громадській роботі, ми зблизились з ним на основі наших спільних поглядів на долю України.
Я захоплений його невтомною самовідданою працею над правдивою історією українського війська та створенням цього семитомника. Справа в тому, що перший варіант праці «За волю України» у двох томах обсягом 2200 сторінок був повністю готовий до друку ще 1995 року і міг бути виданий тоді ж. Але автор, після достеменного вивчення під час наукової поїздки до США та Канади архівів УНР, мемуарів та інших матеріалів української діаспори, приймає рішення відкласти видання книги, докорінно перебудувати її, збагативши виклад знайденими матеріалами. Вся ця робота щойно завершена. До друку повністю готовий макет усіх семи томів загальним обсягом 6000 сторінок. Автор перебудував виклад за новим, хронікально-документальним принципом, створив унікальні хроніки бойових дій усіх без винятку українських збройних формувань 1914 — 1939 років, проілюструвавши їх особисто створеними 250 картосхемами, картограмами та структурними схемами, проанотував увесь систематизований ним банк інформації видання. Автор самотужки здійснив обсяг роботи, яка під силу цілому науково-дослідному інститутові.
Нині професор Володимир Улянич провадить дієву патріотичну роботу. Він обраний заступником голови Української Республіканської Партії, заступником голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні.
Багато чого у цьому виданні автор здійснив вперше у світовій історичній науці.
1. Вперше послідовно і повно, на незнаних досі широкому українському читачеві зарубіжних та вітчизняних, донедавна заборонених окупаційною совєцькою владою джерелах подаються невідомі досі події національно-визвольної боротьби українського народу протягом 1917 — 1939 років у нерозривному зв'язку з історією українських збройних формувань XX століття, починаючи з 1914 року. Для цього автору довелося чимало потрудитися в архівах, бібліотеках та наукових установах не лише України та Західної Європи, а й української діаспори Сполучених Штатів Америки та Канади.
2. Вперше дається струнка класифікація українських збройних формувань 1914 — 1939 років, подаються та аналізуються українські військові доктрини як складові частини українського державотворення, дається чітка характеристика різноманітних повстанських, партизанських та підпільних збройних формувань 1914 — 1939 років.
3. Вперше за хронікально-документальним принципом, по днях, а то й по годинах дається хроніка бойових дій українських збройних формувань на підставі багатьох ретельно проаналізованих, нерідко взаємно суперечливих варіантів свідчень безпосередніх учасників подій за принципом: «незаперечний факт — його дата».
4. Вперше автором створено 250 комп'ютерних картосхем, картограм та структурних схем, якими ілюструються як хроніки бойових дій, так і етапи військового будівництва як складової частини державотворення. Ці схеми створені автором за консультативною участю військових картографів після ретельного порівняльного аналізу кількох, нерідко до десятьох різноманітних варіантів трактувань подій, у тому числі й взаємозаперечливих свідчень учасників протиборствуючих сторін. В результаті кожна схема набула вартості правдивого історичного документа. Цими результатами величезної праці автора зможуть успішно користуватись не тільки професійні військовики на заняттях зі стратегії і тактики, а й учнівська та студентська молодь. Я вже не кажу про всіх, хто цікавиться правдивою вітчизняною історією. Зайве, напевне, говорити, який величезний інтерес викличе цей доробок автора у зарубіжного читача.