Львівсько-Луцька оборонна операція — оборонна операція радянських військ на південному фланзі радянсько-німецького фронту в ході операції «Барбаросса», що проводилася в рамках Львівсько-Чернівецької операції протягом 22 червня — 1 липня 1941 року. Бойові дії під час цієї операції охопили територію майже усієї Західної України.
Загальний стан 22 червня утворюється Південно-Західний фронт з Київського військового особливого округу, котрим командував генерал М. П. Кирпонос. До складу фронту увійшли 5-та, 6-та, 12-та та 26-та загальновійськові армії, котрі займали 860-кілометровий фронт від Прип'ятських боліт до Молдавії. З числа 58 дивізій — з них 16 танкових — 15 стрілецьких на початок операції знаходилися на марші в 100—120 кілометрах від кордону. Загалом в складі фронту нараховувалося 957000 бійців, 12600 гармат та мінометів, 4780 танків та 1759 бойових літаків. 8 мехкорпусів з 20-и, зосереджених в західних прикордонних округах, входили до складу фронту. До складу 8-и корпусів входило 24 танкові та механізовані дивізії з 4000 танків, з них 840 нових — КВ та Т-34.
Проти радянських військ діяли частини групи армій «Південь» — 6-та, 17-та польові армії та 1-ша танкова група — під орудою фельдмаршала Г. Рунштедта. Німецькі сили нараховували 730 000 військових, 9 700 гармат та мінометів, 800 танків та 770 бойових літаків. У 1-й танковій групі генерала Кляйста нараховувалося 9 танкових та мотодивізій, середніх танків — Т-III та T-IV близько половини, решту складали застарілі T-I й Т-II.
22 червня З перших хвилин бойових дій радянські війська зазнали потужних авіаційних ударів — по аеродромах, з'єднаннях, штабах, радянські військово-повітряні сили не змогли здійснити належний опір.
Нацистські війська завдають удару танковими дивізіями 1-ї танкової групи генерала Е. Клейста на зчленування радянських 5-ї та 6-ї армій в напрямі Сокаль — Дубно. Головного удару завдавали по частинам 27-го стрілецького корпуса 5-ї армії. Частини першого ешелону корпусу, що знаходилися безпосередньо на кордоні в 2 укріпрайоні — 87-ма та 124-та стрілецькі дивізії — оточені. Кирпонос наказує командуючому 6-ю армією генералу І. М. Музиченку силами 4-го та загоном 15-го мехкорпусу, котрий був виділений для ліквідації німецького десанту під Радеховом, провести контрудар. Одночасно командуючий 5-ю армією генерал М. І. Потапов наказує провести контрудар по німецькому танковому угрупуванню силами 22-го мехкорпусу. Але співдії 5-ї та 6-ї армій досягти не вдалося, 20-кілометровий нацистський прорив прикрити було нічим. В напрямі Рави-Руської, де оборонялися підрозділи 6-ї армії, наступала німецька 17-та армія, 41-ша дивізія генерала Г. М. Мікушева тримала оборону 5 днів.
На Ковельському напрямі завдавали удару німецькі 56-та та 62-га піхотні дивізії 17-го армійського корпусу уздовж залізниці Холм — Ковель, 45-та стрілецька дивізія генерала Г. Г. Шерстюка зав'язала бої на кордоні. 61-й стрілецький полк 45-ї дивізії полковника Г. С. Антонова з великими втратами відбив німецький наступ 56-ї піхотної дивізії в районі Кути — Коцюри під Любомлем.
Біля Володимира-Волинського, де тримали оборону частини 87-ї стрілецької дивізії, диверсійні сили підрозділу «Бранденбург», захопили автомобільний міст в Устилузі та залізничний біля Вигоданки й почали переправу основних сил. В бою за Устилуг, де наступала 298-ма піхотна дивізія, радянські частини з великими втратами змогли відбити натиск, під вечір нацисти перекидають сюди бронеавтомобілі та танки 14-ї танкової дивізії. На ділянці Вигоданка — Цуцнів форсували Західний Буг частини 44-ї піхотної дивізії, від Кшечева до Литовежа — 299-та піхотна дивізія, ведуться бої по річці Студениця. До кінця дня 298-ма дивізія змогла захопити плацдарм біля Устилуга та Вигоданки в глибину на 6-8 кілометрів, тут розгортаються частини 14-ї танкової дивізії, досягли станції Яневичі, 87-ма стрілецька дивізія опинилася в напівоточенні.
В другій половині дня вводиться у бій німецька 11-та танкова дивізія в напрямі Сокаль — Тартаків — Стоянів, прокладаючи шлях 57-й та 297-й піхотним дивізіям. Під вечір радянська 124-та стрілецька дивізія опинилася в напівоточенні 57-ю, 75-ю та 111-ю піхотними дивізіями, 11-та танкова дивізія вийшла до Стоянова та Радехова.
До вечора 22 червня становище 87-ї дивізії значно погіршилося — обійдена з флангів та відрізана від радянських військ, післаний на підмогу з 22-го мехкорпусу танковий полк не зміг пробитися, з боями відійшов на північ в околиці Туропина, де прикривав Ковельський напрям на березі річки Турія. До кінця дня німецькі сили зайняли Римачі, Теребейки та Замлиння.
В напрямі Львова німецькі сили зайняли район Пархача, тут тримає оборону 3-тя кавалерійська дивізія по річці Блотня, опираючись на Струмилівський укріпрайон. 41-ша та 159-та стрілецькі дивізії займають Рава-Руський укріплений район, 97-ма стрілецька дивізія оборонялася на рубежі Млодув — Хотинець.
Керівництво наказує арміям Південно-Західного фронту за підтримки авіації завдати ударів на Люблін для оточення та знищення німецьких сил, що наступали під Володимиром-Волинським, та зайняти Люблін. Головною ціллю радянського контрудару був розгром 1-ї танкової групи Е. Клейста, котра прорвалася на зімкненні 5-ї армії генерала М. І. Потапова та 6-ї армії генерала І. Н. Музиченка. Але радянські частини не могли виконати це завдання — 4-й, 15-й та 22-й механізовані корпуси вже були втягнутими в прикордонні бої із значними втратами, мехкорпуси фронтового підпорядкування знаходилися за 200—400 кілометрів від вихідних позицій, при пересуванні весь час піддавалися авіаційним ударам.
Вимоги радянського Головнокомандування розбити німецьке Люблінське угрупування не було можливим виконати — 4-й та 8-й мехкорпуси знаходилися в Львівському виступі, німецька ж група армій «Південь» завдавала удару в обхід виступу з півночі.
Командування фронту на чолі з Кирпоносом вирішує підготувати контрудар по флангах німецької ударної групи на ділянці Володимир-Волинський — Кристинопіль силами 9-го, 19-го та 22-го мехкорпусів з півночі, та 4-го, 8-го і 15-го мехкорпусів з півдня; ці сили нараховували 3700 танків.
Перемишль обороняла 99-та стрілецька дивізія 26-ї армії генерала Ф. Я. Костенка, місто тричі переходило з рук в руки.
Радянські контратаки Вранці 23 червня 45-я стрілецька дивізія починає контратаку на нацистські сили під Ковелем по лінії Шацьких озер та річки Західний Буг, в цілоденних боях особливих успіхів не досягнуто. 298-ма нацистська дивізія проривається через Устилуг та виходить до П'ятиднів і окраїни Володимира-Волинського.
23 червня почалася зустрічна танкова битва в районі Дубна, Луцька та Рівного, зі сторони Луцька та Дубна на лівий фланг 1-ї танкової групи завдавали удару 9-й механізований корпус Рокосовського та 19-й механізований корпус генерала М. В. Фекленка. Того ж дня німецькі війська продовжують наступ в районі Луцька та Берестечка, розширюючи розрив між 5-ю та 6-ю арміями.
В районі Радехова на фронті шириною 70 кілометрів переходить в наступ 17-й механізований корпус та, зазнавши значних втрат, відходить. 4-й механізований корпус генерала А. А. Власова направляється для ліквідації німецького прориву між 6-ю та 26-ю арміями біля Мостисьок. До вечора нацистські війська оточують дві дивізії 5-ї армії. 87-ма стрілецька дивізія генерала П. Ф. Алябушева після того, як її силам не вдалося з'єднатися із 124-ю стрілецькою, котра оборонялася південніше, відходить на південний схід самостійно.
32-га танкова дивізія прийняла бій біля Кам'янки-Струмилової, було підбито 18 нацистських танків та знищено 5 протитанкових гармат, втративши при цьому 11 танків, загинув командир 64-го танкового полку. В часі нічного бою з 23 на 24 червня радянські танкісти підбили 16 німецьких танків, втративши 15.
В другій половині дня частини 298-ї піхотної та 14-ї танкової дивізій захопили Володимир-Волинський, 44-та піхотна дивізія вибиває радянські сили з Устилуга, під Локачами розбито німецький розвідувальний батальйон. Частини 57-ї та 75-ї німецьких дивізій під вечір вийшли до Дружкополя, Печихвостів та Стоянова, передові частини під Гороховом. 11-та танкова дивізія вийшла під Лопатин та Радехів, захопивши мости через Стир біля Берестечка, Мерви та Щуровичів, передовий загін 57-ї піхотної дивізії під Пляшевою. 135-та стрілецька дивізія вела оборонний бій за Локачі; 1-ша артилерійська протитанкова бригада з маршу розгортається під Затурцями, обороняючи підступи до Луцька.
Під вечір 23 червня в полосі радянського 15-го стрілецького корпусу німецькі сили в Любомльсько — Ковельському напрямі вклинилися углиб на 15 кілометрів та розширили розрив між 45-ю та 62-ю стрілецькими дивізіями до 6 км. Командир 87-ї стрілецької дивізії генерал Алябушев приймає рішення про відступ для злучення з силами 5-ї армії.
Початки оточень та «котлів» 87-ма стрілецька дивізія відходить в район Сельця, її 283-й стрілецький полк вранці 24 червня вранці був практично знищений німецькими танками, залишки 87-ї дивізії вели бої біля Сельця з блокуючими її силами німецької 44-ю піхотною дивізією.
Вранці 24 червня мотопіхота та танки 14-ї танкової дивізії за підтримки авіації атакують 135-ту радянську дивізію з лісу північніше Війниці та в бою на 5-6 кілометрів її відкинули на схід. В другій половині дня у наступ переходить 22-й механізований корпус з рубежа Війниця — Богуславська та просунувся на 7-10 кілометрів у напрямі Локачів, але, втративши понад 50 % танків, відійшов на попередні позиції. Під вечір поновлюється наступ на радянські позиції 19-ї танкової та 135-ї стрілецької дивізій, в ході 2-годинного бою 19-та танкова дивізія, втративши більшу частину танків, а 135-та стрілецька дивізія та 1-ша артилерійська протитанкова бригада — значну частину бійців та зброї, відходять на рубіж Станіславовка — Уляники — Одеради.
Опівдні 24 червня радянський 15-й стрілецький корпус із силами корпусного резерву — 104-го стрілецького полку, бронепоїзда та роти танків 41-ї танкової дивізії відбиває німецьку атаку зі сторони Любомля.
До вечора 24 червня в постійних боях розрив між 97-ю та 159-ю стрілецькими арміями збільшується до 40 кілометрів, німецькі сили зайняли Немирів; радянська 32-га танкова дивізія займає оборону під Немировом на заході Янівського лісу.
В ході бою під Луцьком німецькі середні та тяжкі танки знищили більшу частку танків 19-ї радянської танкової дивізії та завдали значних втрат 135-й піхотній дивізії, в бою під Війницею загинув командир 22-го мехкорпусу генерал С. М. Кондрусєв.
Командир 15-го стрілецького корпусу приймає рішення відвести 45-ту стрілецьку дивізію на рубіж Стара Гута — Городнє — Скиби, 62-гу стрілецьку дивізію — на рубіж Машів — Радехів.
Увечері 24 червня 215-та моторизована дивізія полковника П. А. Барабанова виходить на рубіж під Володимиром-Волинським по лінії Верба — Овадно.
В районі Немирова 4-й механізований корпус А. А. Власова 6-ї армії завдав удару по частинах німецького корпусу, але не зміг зупинити їх і розрив між 159-ю та 97-ю дивізіями 6-ї армії досяг 40 км.
В ніч на 25 червня залишки 87-ї стрілецької дивізії вириваються з оточення, переходять Луцьке шосе між Хобултовою і Війницею та заглиблюються в ліси і болота між Турією і Стоходом.
Вранці 25 червня переходять у наступ механізовані корпуси фронтового підпорядкування, на півночі 9-й та 19-й мехкорпуси, відкинули частини німецького 3-го механізованого корпусу на південний захід від Рівного. Шість дивізій 31-го та 36-го стрілецьких корпусів підходять до річок Стир та Іква та сходу під зустрічним вогнем займають оборону. Південніше дві дивізії 37-го стрілецького корпусу займають оборону із завданням не допустити удару в південному напрямі. Під вечір того дня 215-та механізована дивізія, котра завдавала удару по нацистських силах біля Володимира-Волинського з півночі, в бою з 298-ю піхотною дивізією, призупиняє наступ, переходить до оборони та відходить на річку Турія.