Авіаносці типу «Дзюнйо» () (в історичній літературі також зустрічається назва авіаносці типу «Хійо» ()) — серія важких японських авіаносців часів Другої світової війни.
Історія створення Закладені в 1939 році пасажирські лайнери «Касівара мару» та «Ідзумо мару» конструктивно передбачали можливість перебудови в авіаносці. Такою була суть японської тіньової суднобудівної програми, яка була важливим резервом японського флоту.
У серпні 1940 року кораблі реквізували й почали перебудовувати в авіаносці. Спущені на воду влітку 1941 року, введені в експлуатацію влітку 1942 року.
Конструкція Обидва кораблі мали посилену конструкцію корпуса з поділом на численні відсіки в підводній частині. Компонування кораблів не давало змоги розмістити двоярусний ангар, а одноярусний різко скорочував чисельність авіагрупи, яка ставала неадекватною до розмірів корабля. Врешті-решт проєктувальники все-таки зробили ангар двоярусним, але якщо верхній мав висоту 5 м, то нижній — всього 3,2 м, тому там могли розміщуватись тільки винищувачі «Зеро». Обидва ангари мали однакові розміри: 153×15 м. Ангар мав протипожежні перегородки, які в разі потреби розділяли кожен ярус на 4 ізольовані секції.
Кораблі мали високий надводний борт. Вони також отримували великі політні палуби розмірами 210,2 на 27,3 м, обладнані 9 аерофінішерами та 4 аварійними бар'єрами. Підйом літаків здійснювали 2 підйомники розмірами 14×14 м.
Ще однією проблемою була «цивільна» енергетична установка. Щоб не затягувати строки здачі авіаносців, конструктори залишили вже змонтовані на лайнерах парові турбіни, але встановили 6 потужніших котлів. Це додавало додаткові 1,5 вузла швидкості.
Особливістю архітектури авіаносців цього типу стала наявність (уперше в історії японського флоту) острова, суміщеного з димовою трубою. Труба мала нахил 25° вправо, пізніше таку ж схему застосували на авіаносцях «Тайхо» та «Сінано».
Броньовий захист виявився дуже скромним — 70 мм в районі машинно-котельних відділень, 25 мм навколо цистерн і погребів боєзапасу. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх захист посилили шаром бетону.
Артилерійське озброєння складалось з 12 127-мм гармат та 24 25-мм зенітних автоматів. Влітку 1943 року кількість стволів 25-мм автоматів досягло 40. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх уже було 79, плюс 6 28-ствольних пускових установок некерованих ракет.
На обох кораблях встановили радари (тип 21). У 1944 році на «Дзюнйо» додатково змонтували радар для пошуку повітряних цілей та управління артилерійським вогнем (тип 13).
Представники Назва Місце побудови Закладений Спущений на воду Введений в експлуатацію Доля Дзюнйо隼鷹 Кавасакі Як пасажирський лайнер «Касівара мару» 9 грудня 1944 року у Східнокитайському морі серйозно пошкоджений американськими підводними човнами «Сі Девіл», «Плейсі» та «Редфіш». He ремонтувався, 30 листопада 1945 року виключений зі списків флоту, в 1947 році утилізований Хійо飛鷹 Кавасакі Як пасажирський лайнер «Ідзумо мару» 21 червня 1944 року в битві у Філіппінському морі зазнав сильних пошкоджень внаслідок атаки літаків з авіаносця «Белло Вуд» та затонув
Оцінка проєкту У великих корпусах кораблів типу «Дзюнйо» вдалось розмістити 2 ангари для літаків, але суттєвим їх недоліком були низька швидкість та відсутність катапульт, що ускладнювало виконання польотів. Також недоліком було слабке бронювання.
Джерела Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер. с англ./. — М.: Омега, 2006. — 256 с. Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002. — 202 с. ISBN 5-17-012485-6