Космос-2 (11К63) — радянська двоступенева одноразова ракета-носій космічного призначення легкого класу для виведення малих космічних апаратів (КА) на еліптичні і кругові навколоземні орбіти.

Необхідність розробки нової РН була викликана постійно зростаючою потребою регулярного виведення на орбіти ШС3 КА різного призначення. Використання для цих цілей потужної РН Р-7 («Супутник», «Восток», «Восход») або легкої РН «Космос» було або економічно недоцільно, або не забезпечувало вирішення завдань з енергетичних можливостей.

Перший пуск здійснений 18 серпня 1964. Запускалися ШСЗ серій «Космос» (з 16.03.1962) та «Інтеркосмос»(з 14.10.1969).

18 червня 1977 відбувся останній пуск ракети-носія серії «Космос» на основі Р-12. Далі під найменуванням «Космос» літали ракети-носії, розроблені на основі ракети Р-14.

РН «Космос-2» могла виводити на орбіту одночасно кілька КА загальною масою до 1500 кг.

У зв'язку з завантаженістю КБ «Південне» роботами зі створення ракет Р-36 і Р-56, завершення розробки ракети-носія «Космос-2» виконано ОКБ-10 (м. Красноярськ).

З 1970 року виготовлення ракети-носія передано у ВО «Політ» (Омськ).

11К63 стала першою радянською масовою РН, що виготовлялася серійно, першою і єдиною радянською РН, ступені якої складали вертикально безпосередньо в шахтній пусковій установці.

Історія створення Проєктно-пошукові роботи по створенню ракети-носія для запуску супутників на базі бойової ракети Р-12 почалися в січні-березні 1957 року.

До квітня 1960 року в ОКБ-586 (згодом ДКБ «Південне») розроблений ескізний проєкт ракети-носія 63С1, а 8 серпня підписано постанову ЦК КПРС і РМ СРСР «Про створення ракети-носія 63С1 на базі бойової ракети Р-12, розробку і запуск 10 малих ШСЗ». За постановою і рішеннями ВПК при Президії РМ СРСР від 28.12.1960 № 191 і від 15.09.1961 № 157 почато розробку і виготовлення малих ШСЗ військового призначення. У 4-му НДІ Міністерства оборони в 1961 році випущено ескізний проєкт «Розробка і створення комплексу засобів зміни і управління для забезпечення льотно-конструкторських випробувань комплексу 63С1, запуску малих штучних супутників Землі („МС“) і комплексу 65С3 на базі виробу 8К65». Розробка ракети доручалася ОКБ-586. Для запусків майбутньої РН на полігоні в Капустіному Яру побудовано експериментальну шахтну пускову установку (ШПУ) «Маяк-2».

Космос (63С1) Для запусків космічних апаратів конструкцію Р-12 змінили: додали другий ступінь, конічну частину паливного відсіку базової ракети замінили циліндричною, приладовий відсік з системою керування розмістили на другому ступені, додали теплозахисний екран на верхній частині корпусу першого ступеня, встановили фермову конструкцію між першим і другим ступенями. Двигун другого ступіня РД-119 (8Д710) працював на компонентах палива рідкий кисень і несиметричний диметилгідразин. На той час це був найбільш досконалий за енергетичними характеристиками двигун.

Органами керування рухом другого ступеня служили три пари нерухомих стернових сопел, забезпечених газорозподілювачем з електроприводами. На другому ступені були: ферма-шасі для установки корисного вантажу, космічний апарат, циліндро-конічний головний обтічник, телеметрична апаратура з локальним комутатором, перетворювачами і антенно-фідерним пристроєм, система енергоживлення, система скидання головного обтічника, елементи вузлів відділення космічного апарата від ступеня, бортова кабельна мережа.

У вересні 1961 року розробка носія 63С1 вийшла на стадію натурних випробувань. Перший пуск з КА «ДС-1» здійснений 27 жовтня 1961. Відбулася відмова одного з приладів системи регулювання швидкості, внаслідок вібрацій на шахтній ділянці польоту, другий ступінь з супутником впали за 385 км від старту. Відмова сталася через кутові коливання ракети з плесканням палива в баках внаслідок неправильно обраних параметрів стабілізації. Старт 21 грудня також був аварійним — на позначці 353,8 сек від старту відбулося передчасне вимикання двигуна другого ступеня внаслідок закінчення пального.

Перший успішний пуск здійснено 16 березня 1962 — ракета 63С1 № 6 ЛК вивела на розрахункову орбіту КА ДС-2 № 1, названий «Космос-1». Перша серія пусків (37 ракет) здійснена з наявних ШПУ ракети Р-12У (8К63У) на космодромі Капустін Яр (4-й Державний центральний полігон). Експериментальна партія ракет 63С1 показала безсумнівну корисність виведених ними на орбіти малих і середніх ШСЗ. Також в процесі пусків велося льотне відпрацювання ракети, поліпшувалася конструкція, удосконалювалися системи і агрегати, уточнювалися характеристики різних систем.

За підсумками успішної експлуатації ракети-носія 63С1 на засіданні військово-промислової комісії 9 липня 1962 рішенням № 85 доручено Міністерству Оборони СРСР скласти технічні вимоги на розробку комплексу 63С1М (11К63), кодова назва, на базі 63С1 для запусків малих ШСЗ військового призначення. У листопаді 1962 вирішено почати серійне виготовлення другої ракети-носія і створення для неї стаціонарного відкритого старту з вежею обслуговування.

Космос-2 (11К63) У 1964 році Міністерство оборони СРСР взяло на озброєння РН 11К63. Авторський нагляд за експлуатацією РН здійснювало ВО «Політ» (Омськ), якому до цього часу передали всю конструкторську документацію по РН. Виготовлення ракети оручалося Пермському машинобудівному заводу № 172.

У травні 1967 року на озброєння прийнятий комплекс К11К63 з: ракетою 63С1, що отримала індекс 11К63 і назву «Космос-2»; наземним стартовим комплексом «Радуга» (11П863) розробки Центрального конструкторського бюро транспортного машинобудування, на майданчику № 133 космодрому Плесецьк, який мав набір унікальних апаратних засобів для обробки п'яти типів палива і трьох типів газів, зокрема рідкий азот і повітря, нагріте до 120 °C. Для захисту ракети від поверхневого вітру (не більше 10 метрів за секунду) використовувалась 45-метрова вежа обслуговування на залізничній колії, обладнана службовими платформами і краном для корисних навантажень.Ракета-носій «Космос-2» Перший пуск з цього комплексу відбувся 16 березня 1967, останній — 18 червня 1977; юстувальними КА ДС-П1-10, розробленими КБ «Південне» для системи ПРО.

Опис Довжина ракети — 30 метрів, діаметр 1,652 метра, стартова маса — 49400 кг. Першим ступенем ракети була модифікована балістична ракета Р-12У, на другому використовувався спеціально розроблений маршовий двигун РД-119 на рідкому кисні і НДМГ. Таке поєднання дозволило отримати вищий питомий імпульс, ніж при використанні гасу, але створило незручності в обслуговуванні і запуску ракети, яка заправлялася шістьма різними рідинами — основне пальне першого ступеня ТМ-185, пускове пальне ТГ-02, азотнокислотний окислювач АК-27І, пероксид водню, пальне другого ступеня — отруйний НДМГ і окислювач другого ступеня — РК.

Іншим недоліком ракети була неможливість виведення супутників на середньовисотні колові орбіти, що вимагало повторного включення двигуна другого ступеня, або можливості його тривалої роботи в режимі малої тяги. Двигун запускався підпалом порохового заряду газогенератора, що розкручував турбіну насосів. Двигун розроблений ОКБ-456 (нині ВАТ «НВО Енергомаш»). Автономна система керування розроблена ОКБ-692 (нині ВАТ «Хартрон» в м. Харків, Україна).

Див. також КБ Південне ОКБ-10 Космос Космос-3М

Примітки

Джерела Ракеты и космические аппараты конструкторского бюро «Южное»/А. Н. Мащенко, В. Н. Паппо-Корыстин, В. А. Пащенко и др. Под общей редакцией Генерального конструктора С. Н. Конюхова. — Днепропетровск: ГКБ «Южное» им. М. К. Янгеля, 2000. — ISBN 966-7482-00-6