Космос — сімейство двоступеневих одноразових ракет-носіїв легкого класу для виведення космічних апаратів однойменної серії на еліптичні і колові навколоземні орбіти висотою до 1700 км з нахилами площини орбіти 66°, 74° і 83°. Маса корисного навантаження до 1500 кг.

Історія створення Проєктно-пошукові роботи по створенню ракети-носія для запуску супутників на базі бойової ракети Р-12 почалися в січні-березні 1957 року.

До квітня 1960 року в ОКБ-586 (згодом ДКБ «Південне») розроблений ескізний проєкт ракети-носія 63С1, а 8 серпня підписано постанову ЦК КПРС і РМ СРСР «Про створення ракети-носія 63С1 на базі бойової ракети Р-12, розробку і запуск 10 малих ШСЗ». За постановою і рішеннями ВПК при Президії РМ СРСР від 28.12.1960 № 191 і від 15.09.1961 № 157 почато розробку і виготовлення малих ШСЗ військового призначення. У 4-му НДІ Міністерства оборони в 1961 році випущено ескізний проєкт «Розробка і створення комплексу засобів зміни і управління для забезпечення льотно-конструкторських випробувань комплексу 63С1, запуску малих штучних супутників Землі („МС“) і комплексу 65С3 на базі виробу 8К65». Розробка ракети доручалася ОКБ-586. Для запусків майбутньої РН на полігоні в Капустіному Яру побудовано експериментальну шахтну пускову установку (ШПУ) «Маяк-2».

Космос (63С1) Для запусків космічних апаратів конструкцію Р-12 змінили: додали другий ступінь, конічну частину паливного відсіку базової ракети замінили циліндричною, приладовий відсік з системою керування розмістили на другому ступені, додали теплозахисний екран на верхній частині корпусу першого ступеня, встановили фермову конструкцію між першим і другим ступенями. Двигун другого ступіня РД-119 (8Д710) працював на компонентах палива рідкий кисень і несиметричний диметилгідразин. На той час це був найбільш досконалий за енергетичними характеристиками двигун.

Органами керування рухом другого ступеня служили три пари нерухомих стернових сопел, забезпечених газорозподілювачем з електроприводами. На другому ступені були: ферма-шасі для установки корисного вантажу, космічний апарат, циліндро-конічний головний обтічник, телеметрична апаратура з локальним комутатором, перетворювачами і антенно-фідерним пристроєм, система енергоживлення, система скидання головного обтічника, елементи вузлів відділення космічного апарата від ступеня, бортова кабельна мережа.

У вересні 1961 року розробка носія 63С1 вийшла на стадію натурних випробувань. Перший пуск з КА «ДС-1» здійснений 27 жовтня 1961. Відбулася відмова одного з приладів системи регулювання швидкості, внаслідок вібрацій на шахтній ділянці польоту, другий ступінь з супутником впали за 385 км від старту. Відмова сталася через кутові коливання ракети з плесканням палива в баках внаслідок неправильно обраних параметрів стабілізації. Старт 21 грудня також був аварійним — на позначці 353,8 сек від старту відбулося передчасне вимикання двигуна другого ступеня внаслідок закінчення пального.

Перший успішний пуск здійснено 16 березня 1962 — ракета 63С1 № 6 ЛК вивела на розрахункову орбіту КА ДС-2 № 1, названий «Космос-1». Перша серія пусків (37 ракет) здійснена з наявних ШПУ ракети Р-12У (8К63У) на космодромі Капустін Яр (4-й Державний центральний полігон). Експериментальна партія ракет 63С1 показала безсумнівну корисність виведених ними на орбіти малих і середніх ШСЗ. Також в процесі пусків велося льотне відпрацювання ракети, поліпшувалася конструкція, удосконалювалися системи і агрегати, уточнювалися характеристики різних систем.

За підсумками успішної експлуатації ракети-носія 63С1 на засіданні військово-промислової комісії 9 липня 1962 рішенням № 85 доручено Міністерству Оборони СРСР скласти технічні вимоги на розробку комплексу 63С1М (11К63), кодова назва, на базі 63С1 для запусків малих ШСЗ військового призначення. У листопаді 1962 вирішено почати серійне виготовлення другої ракети-носія і створення для неї стаціонарного відкритого старту з вежею обслуговування.

Космос-2 (11К63) У 1964 році Міністерство оборони СРСР взяло на озброєння РН 11К63. Авторський нагляд за експлуатацією РН здійснювало ВО «Політ» (Омськ), якому до цього часу передали всю конструкторську документацію по РН. Виготовлення ракети доручалося Пермському машинобудівному заводу № 172.

У травні 1967 року на озброєння прийнятий комплекс К11К63 з: ракетою 63С1, що отримала індекс 11К63 і назву «Космос-2»; наземним стартовим комплексом «Радуга» (11П863) розробки Центрального конструкторського бюро транспортного машинобудування, на майданчику № 133 космодрому Плесецьк, який мав набір унікальних апаратних засобів для обробки п'яти типів палива і трьох типів газів, зокрема рідкий азот і повітря, нагріте до 120 °C. Для захисту ракети від поверхневого вітру (не більше 10 метрів за секунду) використовувалась 45-метрова вежа обслуговування на залізничній колії, обладнана службовими платформами і краном для корисних навантажень.Ракета-носій «Космос-2» Перший пуск з цього комплексу відбувся 16 березня 1967, останній — 18 червня 1977; юстувальними КА ДС-П1-10, розробленими КБ «Південне» для системи ПРО.

Ракети-носії сімейства Всього було розроблено 9 варіантів ракет сімейства «Космос» двох груп:

Створені на базі балістичних ракет Р-12 Ракети-носії створювалися додаванням другого ступеня до балістичної ракети середньої дальності Р-12: 63С1 — перша версія. 38 запусків у 1961—1967. 63С1М — модернізована ракета-носій на базі 63С1. Два запуски 1965 і 1966. «Космос-2» (11K63) — носій на базі 63С1. 126 запусків у 1965—1977. Замінена похідним від Р-14 носієм «Космос-3».

Створені на базі Р-14 «Космос-1» (65С3) — ракета-носій з балістичної ракети середньої дальності Р-14 і встановленого на неї другого ступеня. 8 запусків у 1964—1965; «Космос-3» (11К65) — ракета-носій на базі 65С3 з модернізованими двигунами першого і другого ступенів. 6 запусків у 1966—1968; «Космос-3М» (11К65М) — ракета-носій на базі 65С3 зі зміненим другим ступенем, режимними двигунами і вдосконаленою системою управління. 440 запусків у 1967—2010; К65М-Р — створений на базі 11К65М варіант суборбітальної ракети для випробування різних систем в інтересах РВСП; «Космос-3М-РБ5» — створений на базі 11К65М варіант ракети-носія для орбітальних і суборбітальних запусків апаратів «Бор-4» і «Бор-5». 10 запусків у 1980—1988; «Вертикаль» К65УП — створений на базі першого ступеня 11К65М і одноступеневої геофізичної ракети для запуску висотних космічних зондів у рамках міжнародного співробітництва.

Статистика пусків

Назва Космос Космос-1‎ Космос-2 Космос-3 Космос-3М немає немає Вертикаль Індекс ГРАУ 63С1 65С3 11К63 11К65 11К65М К65М-Р К65М-РБ К65УП Пуски 38 8 126 6 440 341 (суборб.) 10 (6 суборб.) 25 (суборб.) Успішні 26 7 116 4 422 невідомо 4 орбітальних 23 Аварійні 12 1 10 2 18 невідомо невідомо 2 Перший політ 27 жовтня 1961 18 серпня 1964 19 жовтня 1966 16 листопада 1966 15 травня 1967 1 січня 1973 5 грудня 1980 17 серпня 1973 Останній політ 19 грудня 1967 28 грудня 1965 18 червня 1977 27 серпня 1968 27 квітня 2010 22 квітня 2006 21 червня 1988 20 жовтня 1983

Джерела Ракеты и космические аппараты конструкторского бюро «Южное» / А. Н. Мащенко, В. Н. Паппо-Корыстин, В. А. Пащенко и др. Под общей редакцией Генерального конструктора С. Н. Конюхова. — Днепропетровск: ГКБ «Южное» им. М. К. Янгеля, 2000. — ISBN 966-7482-00-6 «Космос 63С1» Енциклопедія астронавтики «Космос 65С3» Енциклопедія астронавтики Ракета-носій «Космос-2» Ракета-носій «Космос-3» Список запусків

Примітки