Григоро́вичі-Ба́рські — український дворянський та купецький рід, що походить від київського райці (радника магістрату) та архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського (1713-1791).

Історія роду

У середині XVII ст. представники роду перебралися з Бара до Літковичів, раніше 1710 року — до Києва.

Вперше спадкове дворянство було підтверджено у 1784-1785 pp. дворянським судом польського Київського воєводства у Житомирі та дворянськими депутатами російського Київського намісництва у Києві на підставі походження предків І.Г. Григоровича-Барського Яна Григоровича та Ядвіги (Ольшанської) з м. Бара на Вінниччині від польського роду Григоровичів герба Любіч. Згідно з Виписом з Книг Градських Воєводства Київського від 23 грудня 1784 року, І.Г. Григорович-Барський — нащадок воїна Григоровича, затвердженого в спадковому шляхетстві польським королем Мечиславом III в 1199 році з присвоєнням герба Любич. Дослідження Михайла Грушевського відзначає, що "барський шляхтич до кінця днів Речі Посполитої зберігає тубільний, південноруський образ і стоїть близько до народної маси", також що "звичайною мовою нашої шляхти була мова малоросійська" та "у справі віри наша шляхта, в дуже значній принаймні мірі, була теж солідарна з тубільним населенням"Михайло Грушевський. Барська окольнича шляхта до кінця XVIII ст. // Київська старовина, 1892, II, сс. 260-277.

Про походження роду з Бара відомо з записів І.Г. Григоровича-Барського: "Іоанн родом був із міста Бара, яке в Польщі на Волині за річкою Бугом, де, одружуючись на вихованій дівчині ім'ям Євдокії, виїхав з цього міста близько 1648 року через колишнє там тоді гоніння на тих, хто сповідує віру Грецьку, і міжусобну війну, приїхав до Малороссії з усіма своїми дітьми між якими було й двоє синів: старший Кирило, який прийняв чернецтво і жив у Києво-Видубицькому монастирі, де був духовником іменуючись у ченцях Кассіаном, тамо і переставився, а молодший Григорій, батько цього Василя, жив за батька свого Іоана. по його смерті, а після смерті його одружився в Малоросійському містечку званому Летки на дівчині Марії".

Протягом 130 років представникам роду неодноразово доводилося доводити спадкове дворянство, причому їх записували у різний час до 4-ї, 2-ї та 6-ї частини Родовідної книги Київської губернії. У 1913 році члену IV Державної Думи Костянтину Петровичу Григоровичу-Барському та його родині, разом із підтвердженням дворянства, було присвоєно власний родовий герб з девізом "Праця — моя сила".

Відомі представники Григорович Григорій Іванович  — крамар, засновник універсальної торгівлі у Києві. Переїхав до Києва з Літковичів раніше 1710 року. Григорович-Барський Василь Григорович (1701—1747) — український православний письменник та мандрівник. Григорович-Барський Іван Григорович (1713—1791) — архітектор українського бароко. Дружина Тетяна Данилівна (19.1.1727-12.2.1792, шлюб 15.1.1744), дочка київського бургомістра Данила Васильовича Чишинича-Власенка, онука бургомістра Василя Тихоновича Тихоновича. Григорович-Барський, Олександр Іванович (12.5.1749-22.10.1794) — інстигатор, ремісничий голова, бургомістр, помічник командира Київського озброєного міщанського корпусу. Григорович-Барський, Іоаким Іванович (10.9.1751-1815) — купець, іменитий громадянин, бургомістр. Володів цегельними заводами на Подолі та Либеді, успадкованими від батька, та садибою з кам'яним будинком. Найчастіше називається Яким Барський. Його сини Іван, Петро, Семен, Олександр та Григорій внесені до 4 частини Дворянської родоводу книги Київського намісництва у 1817 р. разом із родиною дядька І.І. Григоровича-Барського. Дочки: Наталія, Софія, Олена. Григорович-Барський, Іван Іванович (10.9.1755-1831) — корнет Ольвіопольського легко-кінного полку, хорунжий Київського земського суду, надвірний радник, власник с. Козинець Київського повіту. Був одружений з Іриною, донькою колезького асесора Петра Яковича Жураховського. У 1817 р. внесений до 4 частини Дворянської родоводу книги Київського намісництва разом із синами Василем, Павлом, Іваном та Михайлом, доньками Марією, Оленою, Тетяною та Ганною. Паго (Григорович-Барська), Євдокія Іванівна (5.8.1766). Чоловік поручик грек Пантелеймон Федорович Паго (1762). Син – капітан Федір Пантелеймонович Паго (1800-1852). Онук - командир Азовського піхотного полку, генерал-майор Дмитро Федорович Паго (1848-1917). Правнук – поручик Дмитро Дмитрович Паго (1884-1912). Барський, Роман Олександрович (1780-28.7.1839) – купець, чиновник магістрату. Діти: Уляна (25.5.1810); Марія (1811), чоловік Стефан Семенович Савицький (1801); Настасся (1813), чоловік Амфілохій Петрович Сотнікевич (шлюб 4.2.1840); Анна (1815); Олександр (1817); Наталія (1819); Михайло (1822-8.8.1843); Параскєва (1822); Козьма (29.10.1825); Олександра (1830), чоловік Андрій Данилович Верташов; Пелагея (1832-15.10.1832). Барський, Іван Іоакимович (1787) – поручик 14-го єгерського полку. Учасник Вітчизняної війни 1812 р. Підполковник Ярославського піхотного полку, 1839-1840 р. голова комісії народного продовольства в Симбірському губернському правлінні. Григорович-Барський, Василь Іванович (1790-11.2.1853) – капітан артилерії. Підсуд Повітового суду в 1833 р. згаданий в кн. "Москва у війні 1812 р.". Поміщик, власник півсела Козинець Київського у. Дружина – Ганна Петрівна Турунжа (1810), дочка майора. Діти: Іван (24.9.1825), Федір (19.9.1826), Ганна (1827-16.1.1829), Григорій (21.4.1830), Анастасія (1.7.1831), Дмитро (24.10.1832), Олександра (1834) . Григорович-Барський, Михайло Іванович (6.9.1799-19.3.1887, Житомир) – поручик, син І.І. Григоровича-Барського. Дружина – Євдокія Іванівна Баранова (1830). Діти: Надія (30.5.1854), Василь (1.5.1857). Онук – Костянтин Васильович (26.12.1880, Житомир – 24.6.1936, Кисловодськ), жертва політичного терору, розстріляний. Барський, Петро Іоакимович (29.1.1794) – вступив у військову службу після закінчення Московського університету. Корнет. Григорович-Барський, Іван Іванович II (12.1.1797-28.1.1844) – майор. Григорович-Барський, Олександр Іоакимович (8.7.1797-12.10.1864) – купець 2-ї гільдії, потомствений почесний громадянин. Дружина – Марія Федорівна Гудим-Левкович (10.5.1805). Сини - купці Петро, Микола, Василь, Віктор, Григорій (Георгій). Сидорецька (Григорович-Барська), Наталія Йоакимівна (1777) – дружина купця Даміана Леонтійовича Сидорецького (1767). Син Петро (1795) – колезький радник. Онуки – революціонери-народовольці Василь (1853) та Григорій (1858-1878) Сидорацькі. Григоренко (Григорович-Барська), Софія Йоакимівна (1782) – дружина Пантелеймона Михайловича Григоренка, сина київського війта Михайла Івановича Григоренка. Сын - архитектор Григорій Пантелеймонович Григоренко. Миславська (Григорович-Барська), Олена Іоакимівна (4.4.1790-5.5.1866) - дружина київського бургомістра, купця Даміана Семеновича Миславського. Сини: Григорій (21.1.1812) – купець, свояк письменника Миколи Лєскова; Філіпп (13.10.1817-1898) - військовий лікар, над.сов. Дочка Олександра (6.4.1809-4.2.1876) – дружина комісіонера 9 кл., дворянина Максима Максимовича Кадьяна. Онук – Борис Пилипович Миславський (24.7.1878-6.9.1915) – підполковник, випускник Миколаївської академії Генштабу. Внучка - Єлизавета Пилипівна Троїцька (Миславська) (15.3.1873-13.12.1972) - дружина секретаря об-ва фармацевтів Військового та Морського відомств кол.сов. Н.Є.Троїцького, викладач лікарської гімнастики, співробітник секретаріату В.І.Леніна у 1917-1918 рр. Правнуки: Михайло Петрович Кадьян (1884) – георгієвський кавалер, полковник ВРЮР, на еміграції в Сараєво. Микола Петрович Кадьян (1879-1937) – підполковник, вихователь Св.Володимирського кадетського корп., на еміграції у Сараєво. Григорій Петрович Кадьян (1886) – ротмістр. Правнучка - Марія Миколаївна Троїцька-Лівшиць (9.8.1900-10.11.1987) - дружина зам. наркома шляхів сполучення Я.А. Лівшиця. Праправнуки: Микола Миколайович Кадьян (1912-1995) – протодиякон РПЦЗ у США. Його дружина - Н.С. Духоніна - племінниця головнокомандувача Російської армії ген. М.М. Духоніна. Дмитро Лукич Троїцький (7.11.1926-15.04.2015) – ветеран війни, один із провідних радіоаматорів-короткохвильовиків України. Галина Яківна Троїцька (1922-2001) – мистецтвознавець. Петро Олександрович Григорович-Барський (2.7.1823, Київ - 7.05.1907, Київ). Син Олександра Іоакимовича Григоровича-Барського, правнук архітектора І.Г. Григоровича-Барського. Купець 2-ї гільдії. Мав у Києві чотири будинки (вул. Мало-Житомирська, 7; Хрещатик, 40; Прорізна, 19) та шість магазинів, у тому числі найбільший у Києві канцелярський магазин на вул. Прорізний, 19 торгував залізними товарами. Служив у міському магістраті (1863–1866). Директор Київського опікунського комітету над в'язницями. Член Київського товариства допомоги бідним та піклувальник будинку піклування про бідних. Голова Київської міської ощадної каси. Церковний староста Софійського собору. У будинку на Хрещатику, 40 відкрив друкарню «Петро Барский». Сини: Костянтин – член IV Державної Думи від Київської губернії, Володимир – піаніст. Друга дружина – Софія Людвігівна Беренштам, сестра громадського діяча, педагога Вільяма Беренштама. Григорович-Барський, Микола Олександрович (13.11.1824-20.12.1905) – купець 1-ї гільдії, потомствений почесний громадянин Києва. Разом з братом Василем Олександровичем орендував у 1859 – 1865 роках Києво-Межигірську фаянсову фабрику. Володів кількома прибутковими будинками, зокрема на Хрещатику, 50 (1882 р. арх. А.Р. Хойнацький), вул. Прорізний, 17 (1873 р. арх. П. Федоров), Стрілецькій, 9; Великій Васильківській, 39. Тримав магазини на Хрещатику, 28 та 56 з продажу ламп та посуду. Жив у особняку на розі вул. Великої Підвальної та Стрілецької, 15/201123, який був записаний на його дружину Надію Василівну (урод. Пасхалова, 1843 – 2.4.1913). Сини: Сергій – полковник, Дмитро – знаменитий адвокат, Павло – купець. Григорович-Барський, Віктор Олександрович (1834-10.12.1905) – купець, потомствений почесний громадянин, у власному будинку на вул. Притисько-Микільській, 1 торгував бакалією, шкіряними виробами, меблями. Один із старост Київських купецьких зборів. Дочки: Ганна – дружина доктора Феофіла Яновського, Клавдія – дружина шведського підприємця Йохана (Івана) Руліна. Лебединцева (Барська), Юлія Олександрівна (2.5.1838-1868) – дружина видавця "Київської старовини" Феофана Гавриловича Лебединцева. Хресна Михайла Грушевського. Барський, Михайло Григорович (1827-1902). Син Григорія Якимовича. Дійсний статський радник, директор Віленського єврейського учительського інституту, дійсний член Імператорського Палестинського товариства, голова Розпорядчого комітету Волинського церковно-археологічного товариства, член Ради та скарбник Волинського єпархіального Володимиро-Волинського братства. Григорович-Барський, Григорій Васильович (21.4.1830) – корнет Стародубського кірасирського принца Ольденбурзького полку, відставний штаб-ротмістр. Дружина Катерина Анектіївна. Діти: Василь (1.12.1864), Олександра (14.4.1866), Ольга (3.5.1868), Борис (14.3.1870). Савицька (Барська), Марія Романівна (1811) – дружина купця 3 гільдії, старости Печерської Феодосіївської церкви Стефана Семеновича Савицького (1801). Діти: Катерина ст. (20.11.1827), чоловік Микита Олексійович Бубнов; Василь (1829); Михайло (1832); Катерина мол. (1838-1901), чоловік Михайло Миколайович Бубнов, 2-й, цивільний чоловік, Микола Семенович Лєсков; Віра (1839-?); Микола (1842-?). Онуки – історик Микола Михайлович Бубнов (1858-1943), письменник; генерал-лейтенант, письменник Андрій Миколайович Лєсков (1866-1953). Праправнучка – балерина, балетмейстер Тетяна Юріївна Лєскова (6.12.1922).