MV Agusta, раніше Meccanica Verghera Agusta — італійська компанія, виробник мотоциклів. Заснована 12 лютого 1945 року неподалік від Мілана, Італія. Компанія починала свою діяльність як підрозділ авіаційної компанії «Agusta», заснованої графом Джованні Агуста у 1923 році. Граф помер в 1927 році, залишивши компанію в руках дружини і чотирьох синів: Доменіко, Вінченцо, Маріо і Коррадо. «MV Agusta» заснували Вінченцо та Доменіко формується в кінці Другої світової війни з метою зберегти робочі місця співробітників материнської компанії «Agusta», а також для задоволення післявоєнного попиту на дешеві ефективні засоби транспортування. Акронім MV виник від Meccanica (механіка) Verghera (населений пункт, де були зроблені перші мотоцикли підприємства).
Спершу компанія виготовляла малолітражні мотоцикли в стилі cafe racer з об'ємом двигуна від 125 до 150 см³. У 1960-х продажі невеликих мотоциклів знизилися, тому «MV Agusta» почала виробляти великі байки меншими партіями.
Історія Від авіації до мотоциклів Назва «Agusta» вперше набула популярності на початку ХХ століття і була пов'язана з піонером італійський авіаційної промисловості молодим графом Джованні Агуста. Родом з Сицилії, проживаючи в Ломбардії, він заснував у 1907 році компанію у Самарате. Вироблені підприємством літаки злетіли під час Першої світової війни, коли граф записався волонтером у Мальпенський повітряний батальйон ().
Коли Джованні помер в 1927 році, компанія перейшла в руки його вдови Джузепіни і сина Доменіко. Борючись з кризою в секторі аеробудування, вони змушені були диверсифікувати виробництво, щоб уникнути банкрутства. Було прийнято рішення перейти від виробництва літаків до мотоциклів, у відповідь на зростаючий у Італії попит на засоби моторизованої індивідуальної мобільності. Перше, що вони зробили, стала розробка нового двигуна, який би був недорогим у виробництві. Ним став двотактний двигун з робочим об'ємом 98 см³.
На жаль, розробка двигуна була перервана Другою світовою війною, а у 1943 Самарате була окупована німецькими військами. Окупація тривала до кінця війни, коли Доменіко Агуста заснував Meccanica Verghera, щоб завершити свій новий мотоциклетний проект.
Перші мотоцикли Восени 1945 перший MV Agusta був представлений публіці. Спочатку він був названий «Vespa 98», але згодом з'ясувалось, що така назва вже була зареєстрована. Тому він став називатись просто «98» (за кількістю кубічних сантиметрів робочого об'єму двигуна) і був доступний у версіях «Турінг» та «Економічний». Вільний продаж моделі розпочався у 1946 році, тоді ж MV Agusta стала офіційно виступати у гонках на витривалість. Першої перемоги довго чекати не довелось: у першому сезоні Вінченцо Ненчіоні () виграв гонку у Ла Спеція, а потім ще раз у Монці, де весь подіум був зайнятий гонщиками MV Agusta (Вінченцо Ненчіоні, Маріо Корналеа і Маріо Палеарі).
Модель MV Agusta 98 Turismo випускалась до 1948 року і загалом було випущено приблизно 1700 екземплярів. Він продавався за ціною 130 000 лір (або 89,56 $).
На хвилі перших успіхів була випущена версія 98 «Спорт». Вона відрізнялася від попередніх моделей телескопічною вилкою, новою коротшою на 5 см рамою та більш спортивною їздою. Зміни в конструкції двигуна збільшили його потужність майже до 5 к.с.: рекордної у той час для такого об'єму.
У 1947 році MV Agusta на Міланському торгово-промисловому ярмарку була представлена низкою нових моделей. Окрім версії 98 «Luxury», з'явились мотоцикли з двоциліндровим двотактним двигуном 125cc та одноциліндровим чотиритактним 250сс.
Наступного року категорія 125cc була введена у чемпіонаті Італії з шосейно-кільцевих мотоперегонів, що спонукало MV Agusta до випуску мотоциклу «125» з трьома передачами. У 1949 році моделі «98» і «125» були замінені новою «125 TEL»; тоді ж став доступний перший скутер 125 типу «B».
Бум 50-х
На початку п'ятдесятих років гонки на мотоциклах набули популярності. Завдяки розвитку технологій MV Agusta стала гоночною легендою. Успіхи в гонках принесли підприємству збільшення продажів його універсальних та економічних моделей, які чудово відповіли вимогам ринку. Але були і мотоцикли, що походили з гонок, такі як спортивний «125 Motore Lungo», названий на честь подовжених картерів запалювальних магнітів — самий потужний спортбайк того часу.
1953 був знаковим для MV Agusta: компанія досягла позначки у 20 000 вироблених мотоциклів, не в останню чергу завдяки впровадженню унікальної моделі «125 Pullman». Крім того, у Іспанії був відкритий перший закордонний завод марки.
Водночас, на гоночному фронті Міжнародна мотоциклетна федерація знову відкрила доступ у змагання для серійних мотоциклів. Для нового чемпіонату MV Agusta представила байк 125 SOHC з 124-кубовим двигуном. Наступного, 1954 року, відбувся дебют моделі «175 Twin-Cam», яка отримала прізвисько «літаюча тарілка» через дископодібну форми паливного бака. Ця модель пропонувала більше, ніж просто привабливий зовнішній вигляд — вона дозволяла її гонщику здобувати перемоги. У другій половині п'ятдесятих років ринок мотоциклів був все ще на підйомі, хоча почали з'являтися перші ознаки кризи, яка пізніше змусила багатьох виробників скоротити інвестиції в гонки і прикладні дослідження.
Але MV Agusta пішла проти цього тренду, придбавши у «Bell Helicopter» виробничі ліцензії, які дозволили впровадити нові технології у виробництві мотоциклів. Серед багатьох нововведень були розробка ряду прототипів прогресивних гідравлічних передач, двотактні системи вприскування палива двигунів, а також побудова дослідних мотоциклів, таких як шестициліндровий чотиритактний 500.
MV Agusta виділялася від інших виробників мотоциклів навіть у найбільш економічній ніші. Замість адаптації свого потенціалу до стандартів, встановлених у класі, компанія надала перевагу до впровадження своєї філософії клієнтам. Відповідно до цієї політики, в 1956 році була представлена модель «83», здатна перевозити двох чоловік з ідеальним комфортом при достатній швидкості з обмеженим споживанням палива. У 1959 році у промислове виробництво була запущена нова система змащення, яка дозволила двигунам MV Agusta досягти досі невідомих стандартів надійності: гарантія на двигуни була продовжена до 100 000 км. Покоління мотоциклів, побудованих з цим двигуном отримали прізвисько «сто тисяч».
Від 60-х до 80-х
Шістдесяті роки ознаменовані зростанням популярності сімейного автомобіля, тоді як ринок мотоциклів сповільнився. MV Agusta відреагувала на ці зміни споживчих витрат у справжньому підприємницькому стилі, пропонуючи ринку нові моделі, щоб залучити все більше любителів мотоциклів.
Однією з науспішніших моделей компанії, яка увійшла до історії, був мотоцикл з чотирициліндровим двигуном об'ємом 600 см³ — перший максі мотоцикл такого типу на ринку. Двигун, що походив від легендарного гоночного мотоцикла 500 GP Майка «Байка» Хейлвуда, поступово переріс у високо продуктивний «750 Sport America», здатний розвивати швидкість 220 км/год.
У тому ж році була випущена модель «125 Disco», названа на честь обертального розподільного диску двотактного двигуна.
Кінець шістдесятих років ознаменувався початком епохи Агостіні, з три- і чотири-циліндровими моделями 350 і 500, які були популярними з 1967 по 1973 роки. Ці дві моделі випускалися спочатку з три-циліндровими двигунами, а згодом — з чотирициліндровими. Вони були призначені для того, щоб дати відсіч японським двотактним двигунам.
Після смерті графа Доменіко на початку сімдесятих компанія зіткнулася з низкою економічних труднощів. Цей період характеризувався протистоянням між двома протилежними тенденціями в адміністрації компанії: одна була спрямована на продовження інвестицій в гонки, інша — на їх скорочення з метою збалансування витрат. В результаті, було обране серединне рішення, що призвело до обмеження розвитку гоночної команди і скорочення числа пропонованих моделей всього до двох: 350 і 750. Менша пропонувалася в трьох варіаціях: «Scrambler», «GTEL» і «SEL», тоді як більша була доступною у двох — «Sport» та «Gran Turismo».
У MotoGP MV Agusta доводилося стримувати натиск з боку двотактних мотоциклів Yamaha та Suzuki в особі Ярно Саарінена та Баррі Шина. У сезоні сезоні 1974 Філ Рід виграв останній чемпіонат для MV Agusta у чемпіонаті, 1975-у він виграв ще два Гран-Прі, а Джакомо Агостіні, який повернувся у команду після перебування у складі Yamaha 29 серпня 1976 року на трасі Нюрбургринг здобув останню перемогу для MV Agusta у чемпіонаті. Ера чотириткатних мотоциклів у MotoGP закінчилася.
Нестійке економічне становище компанії змусили керівництво MV Agusta шукати нового фінансового партнера. Вони знайшли його в особі фінансового гіганта EFIM (Ente Partecipazioni e Finanziamento Industria Manifatturiera), проте він зажадав, щоб компанія залишила сектор виробництва мотоциклів для отримання фінансування. Важке рішення відмовитися від мотоциклів призвело до відмови від нового покоління великих дво-камерних 16-клапанних двигунів (об'ємом 750 і 850 см³), які повинні були бути представленими на мотоциклетній торговій ярмарці у Мілані в 1977 році. MV Agusta вже зарезервувала свою позицію на ярмарку, але не з'явилася, хоча продовжувала продавати мотоцикли до 1980 року.
Назва MV Agusta повернувся в новини у липні 1986 року, коли преса опублікувала оголошення про продаж гоночних мотоциклів, прототипів, деталей та двигунів від легендарного гоночного підрозділу компанії. Новина підняли такий галас, що провідні журналісти зажадали втручання уряду, щоб захистити цю частину культурної спадщини країни. Але, на жаль велика історична і технічна цінність цих непереможних гоночних машин не була достатньою, щоб привернути інтерес Міністерства промисловості та державних підприємств, тому багато мотоциклів і деталей вирушив до італо-американця Роберто Іануччі () за приблизно 1,5 млрд.лір (близько 750 тисяч євро).
Відновлення MV Agusta MV Agusta повернувся в новини навесні 1992 року завдяки несподіваному оголошенню від прес-служби Cagiva Motor's. Офіційно було оголошено, що право власності на товарний знак MV Agusta переходить до групи Кастільйоні () після тривалих переговорів з низкою зацікавлених сторін у фінансовій та промисловій сферах. Це було виключно право власності на товарний знак, який був предметом переговорів.
Купівля легендарної торгової марки динамічним і прибутковим підприємством мотоциклетної промисловості давала надію на відродження MV Agusta. Сім'я Кастільйоні вже до цього демонструвала свої організаторські навички, створивши «Cagiva» з попелу славного «Aermacchi/AMF»; кілька років потому Cagiva врятували «Ducati» з відчайдушного положення, в якому вона опинилася, ставши жертвою стратегії державного фінансування. І, нарешті, вони перевели виробництво «Husqvarna» зі Швеції у Шіранну (), район Варезе, запропонувавши найширший спектр мотоциклів в Європі. Але в той час, як з іншими торговими марками «Cagiva» набувала технічне оснащення та виробничі площі, коли вони прийшли до «MV Agusta», то отримали лише минулу славу.
Інженери Cagiva Motor прагнули з чистого листа створити мотоцикл MV Agusta, враховуючи славне минуле марки: він повинен був мати 3 або 4-циліндровий рядний двигун. Ця конфігурація була повністю відсутня в європейських мотоциклів, тому Клаудіо Кастільйоні опинився перед вибором: або купувати японський двигун, або створити повністю новий. Він вибрав другий варіант і почав з проекту, розробленого Ferrari, названого F4 — ця серія випускається досі. У конструкції двигуна були застосовані ексклюзивні рішення, такі як радіальне розташування клапанів (зіркоподібний двигун) та зйомка коробка передач — перше рішення успадковане від мульти-циліндрових двигунів Ferrari, а друге від гран-прійних мотоциклів Cagiva GP. Промислове виробництво нового двигуна збіглося в часі з роботою над дизайном мотоцикла, яку проводив великий майстер Массімо Тамбуріні, на той час директор CRC (дослідний центр Cagiva). Дизайнер уже мав багаторічний досвід «одягання» цього типу двигуна, накопичений за роки його роботи у «Bimota» (компанії, заснованої ним разом з Бьянкі та Морі).