Влади́слав Тарно́вський, граф гербу Леліва (, Дата за довідником Nowy Korbut, wyd. Instytutu Badań Literackich PAN, druk Państwowy Instytut Wydawniczy, 1982, tom 16, część 1, str. 25. . Джерела також подають 1841 і 1844 роки, Вороблевичі, нині Дрогобицького району — , акваторія біля Сан-Франциско — польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач. Двоюрідний брат Станіслава Тарновського.
Біографічні дані Владислав народився в родині Валер'яна Спицимира і Ернестини Тарновських. Мав брата Станіслава і сестру Марію. Виховувався під наглядом гувернера, 1840 року залишився без матері. Був дуже здібний до музики. Місцевий органіст навчив хлопчика читати ноти, і той удома вправлявся за фортепіано. За родинними переказами, Владислава ще маленьким показали Шопенові. Документально це не підтверджено. У свої чотирнадцять років Владислав Тарновський уже складав музику й писав вірші. Потяг до мистецтва посилився від того, що Тарновські приятелювали з родиною Ґроттґерів і ті бували у Вороблевичах. Владислав подружився з Артуром Ґроттґером. З 1845 чи 1846 року навчався у Львівському єзуїтському конвікті (школі-інтернаті) при костелі святого Миколая, а тоді — в КраківськійЦе можна ствердити на підставі дев'ятого і десятого рядків вірша-некролога «На пам'ять Яна Канти Турського» , де згадано, що цей покійний краківський поет учився разом із Владиславом Тарновським гімназії. Вступив на правничий і філософський факультети Ягеллонського університету, який закінчив у 1857 році, згодом, всупереч батьковій волі, студіював у Паризькій консерваторії, в Данієля Обера. Там приятелював з музикантом і музикознавцем Альбертом Совінським і з істориком та етнографом Францишеком Духінським. 1861 року батько помер, і в день похорону згорів фільварок у Вороблевичах. Владислав, як найстарший син, перейняв господарювання маєтком і помалу відновлював втрачене. Збирав твори мистецтва й відкрив музей у своїй садибі. Збудував у селі школу, винайняв учителя й купував для учнів книжки та зошити. За свідченнями вороблевицьких старожилів, його небіж Ян Конті, син брата Станіслава, своїм коштом відбудував у селі церкву, споруджену його предками у XVIII столітті й зруйновану під час Першої світової війни, а після встановлення радянської влади був розстріляний в Биківні 1940 році. Владислав Тарновський на певний час перервав навчання, щоб узяти участь у Польському повстанні 1863 року. Працював у львівській організації, що допомагала повстанцям, був секретним зв'язковим між Галичиною та Національним урядом у ВаршавіAgaton Giller O Władysławie hr. Tarnowskim // Ruch Literacki. — № 2. — 1878. — S. 380—381. Також воював у складі Те, що йдеться саме про загін зуавів і про участь Владислава Тарновського, підтверджує книжка Дори Б. Кацнельсон: Dora B. Kacnelson Z dziejów polskiej pieśni powstańczej XIX wieku. Folklor powstania styczniowego., wyd. Polska Akademia Nauk, druk Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1974, strona 97). Там же й склав військову пісню «Jak to na wojence ładnie, kiedy ułan z konia spadnie»Sensacje z dawnych lat. Wyszukał i skomentował Roman Kaleta. — Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1980. — S. 464. , донині популярну, хоча й перероблену.
Після того, як придушено повстання, Владислав Тарновський вступив до Лейпцизької консерваторії, де навчався в Ігнаца Мошелеса (фортепіано) і Ернста Фрідріха Едуарда Ріхтера (композиція). У 1863—1865 роках анонімно опублікував у Лейпцигу три випуски поетичних творів під загальною назвою «Вірші студента» (). З 1867 по 1870 рік він вдосконалював свою майстерність у Римі під керівництвом Ференца Ліста. Той цінував свого учня, порівнював його з Антоном Рубінштейном i Гансом фон Бюловом і сам виконував твори Тарновського.
Тарновський концертував у Вроцлаві (1860 i 1875, виконував також свої твори), Відні й РиміПобувавши на одному з концертів Владислава Тарновського в Римі, Ференц Ліст, згідно з Агатоном Ґіллером, сказав: «Це мій наступник, і він перевершить мене» (Agaton Giller, O Władysławie hr. Tarnowskim // Ruch Literacki. — № 2. — 1878. — S. 395, 10 akapit), Венеції та Флоренції (1872), Парижі (1873) й Львові (1875), гастролював у Греції, Сирії та Єгипті. Певний час жив в Індії та Японії, зацікавившись східними культурами. Водночас публікував у польській пресі вірші під псевдонімом «Ернест Булава» (). Окремими виданнями вийшли у світ, зокрема, його надруковані у Львові містерія за біблійними мотивами «Ісаак» (1871) та дві драми — «Карлінські» (Karlińscy, 1874), «Йоанна Ґрей» (Joanna Grey, 1874).
Вільно володіючи англійською, німецькою, французькою й італійською мовами, він переклав польською низку творів Вільяма Шекспіра, Персі Біші Шеллі, Вашинґтона Ірвінґа, Генріха Гейне, Максиміліана Берна, П'єра Корнеля. У доробку є також драматична містерія «Майя» Анджело де Ґубернатіса, з яким Тарновського зблизило захоплення Сходом, і фахова книжка Франца Бренделя «Нарис історії музики».
Тарновський був також меценат (підтримував, зокрема, Анджея Грабовського).
Серед композицій Тарновського — опера «Ахмед, або Пілігрим кохання» (, 1875, на власне лібрето за мотивами «Альгамбри» Вашинґтона Ірвінґа), струнний квартет ре мажор, Фантазія для скрипки і фортепіано, фортепіанні та вокальні твори.
Владислав Тарновський помер від інфаркту, подорожуючи з Японії до США на кораблі «Пацифік» (Pacific). Смерть настала вже на підході до Сан-Франциско. Похований у Вороблевичах.
Музичні композиції
Камерні Quatour Ré-majeur pour Deur Violons, Viola et Violoncelle (Струнний квартет ре-мажор) (1874?)Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library Fantasia quasi una sonata (для скрипки і фортепіано) Souvenir d'un ange (для скрипки і фортепіано) (Відень, близько 1876, видавництво Кратохвіла/Kratochwill)
Фортепіанні 3 Mazurkas (Відень, близько 1870, видавництво A. Безендорфера/A. Bösendorfer) 2 п'єси: Chant sans paroles Valse-poeme (обидві — Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта/Ch. Е. Kahnt) Impromptu «L'adieu de l'artiste» (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна/J. Gutmann) Souvenir de la Canée (концертна фантазія для фортепіано)Про те, що Владислав Тарновський 27 грудня 1870 на концерті у Відні виконав Souvenir de la Canée, згадано в часописі «Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny», Józef Ignacy Kraszewski, Drezno, 1871, (Rok II), nr 1, str. 8 Sonata à son ami Zawadzki (Відень, близько 1875, видавництво Кратохвіла) Grande polonaise quasi rapsodie symphonique (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна) Extases au Bosphor, fantasie rapsodie sur les melodies orientales op. 10 (Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа/ R. Forberg) Полонез для Теофіля Ленартовича (1872)«Listy Teofila Lenartowicza do Tekli Zmorskiej 1861—1893» ze wstępem i przyp. J. Rudnickiej i posłowiem St. Szwalbego (w serii: «Prace Biblioteki Publicznej M. St. Warszawy» Nr 12), Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 1978, List 57 z 13 VII 1872 r., s. 114 Траурний марш із симфонічного твору, присвячений пам'яті Августа Бєловського (1876)Biblioteka Narodowa, syg. Mus.III.154.380] Обробка етюда оп. 25, № 7 Фридерика Шопена для віолончелі i фортепіано (Лейпциг, 1874, видавництво B&H)Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library Аве Марія (Album Muzeum Narodowego w Rapperswyllu, 1876, s. 577—578)
Andantino pensieroso (Echo Muzyczne, Варшава, 6, 17 XII 1878)
Ноктюрни і романси Nocturne dédié à sa soeur Marie (Відень, видання не датоване)Sir George Grove (edited by Stanley Sadie) «The New Grove Dictionary of Music and Musicians», II edition, Tom 25 (Taiwan to Twelwe Apostles), 2001, s. 103—104 Nuit sombreAdolf Hofmeister, «Handbuch der musikalischen Litteratur», Ver. Adolf i Friedrich Hofmeister, Band von 1860-67, S. 260 Nuit claire Пісні Соло: Marsz ułański — інакше Pieśń żołnierza і Marsz żołnierzy Langiewicza, який починається словами: «A kto chce rozkoszy użyć»; сьогодні більш відомий зі слів «Jak to na wojence ładnie» (перші публікації: Kieszonkowy słowniczek polski z melodiami, Познань, 1889, видавництво Й. Лайтґебера/J. Leitgeber i Piosenka wojenna, Львів, 1908, видавництво Б. Полонецького/B. Połoniecki, відповідно) З фортепіанним акомпанементом: Cypryssen 5 characterische Gesänge (Відень 1870, видавництво A. Безендорфера), п'ята пісня: Ich sank verweint in sanften Schlummer Neig, o Schöne Knospe (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна) Kennst du die Rosen (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна) Du buch mit Siegen Siegeln й Ob. Du Nun ruhst… (Відень, близько 1870, видавництво Кратохвіла) Still klingt das Glöcklein durch Felder (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)
Klänge Und Schmerzen (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта) Nächtliche Regung (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта) Mein Kahn Strofa dello Strozzi e la risposttadi Michalangelo (видавництво Царіша/Carisch)Franz Pazdírek «Uniwersal Handbuch der Musikliteratur.», tom XI (Sinoir-Vege), Frits Knuf Hilversum, 1967 (Unchange reprint oft he original edition Vienna, 1904—1910), s. 575—576
Сценічні твори Achmed oder Pilger Liebe (на власне лібрето. Опубліковано партію фортепіано, Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа) Karlińscy (музика до власного драматичного твору, Львів, 1874, видавництво Ґубриновича і Шмідта) Joanna Grey (музика до власного драматичного твору, Відень, 1875, видавництво Кратохвіла)
Літературні твори
Поетичні збірки Poezye studenta (томи 1-4, з 1863-65 років): Poezye Studenta — том 1. (Лейпциг, 1863, видавництво Ф. А. Брокгауса/F.A. Brockhaus) Poezye Studenta — том 3. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса) Poezye Studenta — том 4. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса) Krople czary (Лейпциг 1865, видавництво Павла Роде/Paweł Rhode) Sonety tatrzańskie (1865) Szkice helweckie i Talia (Лейпциг, 1868, видавництво Павла Роде) Piołuny (Дрезден, 1869, друкарня Ю. І. Крашевського) Nowe Poezye (1872, видавництво Зайферта і Чайковського/Seyfert i Czajkowski) Kochankowie ojczyzny (поема, 1872) Obrazy z kraju (1877)
Вірші Na śmierć Żołnierza Polskiego Marcina T. (орієнтовно 1862, книжкове видання 1865) Do Władysława Zwierkowskiego i Filipa Kahanego (після 1863) Bądźmy gotowi (1865) Na śmierć Juliusza T. (1865) Do S… T… (опубліковано 1865) Krzyk sarmatki (1867) Modlitwa niemego Na dymissyę Belkredego (1867) Prywata a doktrynerka (1868) Kolibry (1868) Pamięci Sierakowskiego (1868) Pamięci Jurgensa (1868) Pamięci Mieczysława Romanowskiego (1868 або раніше) Pamięci Traugutta (1868 або раніше) Modlitwa niemego (1868) Kwestya szkółek (1868) Z płomieni (1869) Tryumfator (програма до симфонії) (1869) Pamięci J. K. Turskiego (1870) Praxytel i Fryne (1871) Neapol (1875) Pomnik Bielowskiego (1876)) Naśladowanie z arabskiego (1876) Tęcze wspomnień (1876) Odwiedziny u Kanarisa (1876) Wspomnienie Skinderowi Paszy (1876) Nad brzegami Barada (1877) Tęsknota ducha (1878)
Пісні Podzwonne (1857) Jak to na wojence ładnie Na bagnety (1863) Pieśń druga z Lutni (1863) Piołunowy hymn (1865) Oda na cześć Żuawów nieśmiertelnych (1865) Hymn wiosenny (1866) Córeczka grabarza (1869) Madonno moja (1875)
Драми
Izaak . (Львів, 1871) В серії Ernesta Buławy Utwory Dramatyczne: Toм I — Karlinscy . Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874 Toм II — Joanna Grey . Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874 (з цим драматичним твором пов'язана увертюра Владислава Тарновського, але її долучили пізніше) Toм III — Ostatnie sądy kapturowe i Finita la comedia (згадані в томі II; опубліковані, ймовірно, також у видавництві Ґубриновича і Шмідта), Achmed, pielgrzym miłości (лібрето німецькою мовою Achmed oder die Pilger der Liebe )
Проза Talia (1868) Przechadzki po Europie (1871)
Переклади Джеймс Макферсон. Pieśni Osjana, а також за їх мотивами: Z dziejów «Ossjana» w Polsce (посмертне видання), видавництво Міхала Арцта/M. Arct, Варшава, 1927