Адела (Аделіна) Хуана Марія Патті (; Adela Juana Maria Patti; * 19 лютого 1843, Мадрид — † 27 вересня 1919, замок Крайг-і-Нос, , Уельс) — італійська співачка (колоратурне сопрано) та композиторка. Її гастролі в багатьох країнах мали тріумфальний успіх. Її репертуар складався в основному з колоратурних партій, ліричних, а також драматичних. Завдяки чистоті та красі її ліричного голосу й неперевершеній техніці бельканто Аделіна Патті залишається однією з найвідоміших в історії співачок-сопрано. Вона співала професійно з дитинства і володіла колоратурним сопрано з ідеально вирівняними вокальними регістрами і теплим, шовковистим тембром. Від 1897 залишила оперну сцену і виступала на концертах.
Біографія Адела Хуана Марія Патті була наймолодшою з чотирьох дітей Сальватора Патті (Salvator Patti, 1800-1869) і Катерини К'єза (Catherine Chiesa, померла 1870), двох італійських співаків, які проживали в Іспанії. Аделіна народилася в будівлі Оперного театру в Мадриді, де її мати була оперною співачкою і співала тут заголовну партію в «Нормі» лише за кілька годин до пологів.
Незабаром після народження Адела Патті з родиною емігрувала до США. Співати почала 1851 у 9 років, дала кілька концертів по всій країні з двома старшими сестрами, Амелією (1831-1915) і Карлоттою (1835-1889), також співачками, під керівництвом Моріса Стракоша (Maurice Strakosch), піаніста та імпресаріо, який одружився з Амелією у 1852 році. Їх брат Карло (1830-1869) був скрипалем і диригентом. Аделіна Патті пізніше свідчила, що вона є повністю самоучкою, попри це деякі припускають, що частково свою легендарну техніку співу вона будувала на знаннях Стракоша.
У 1859 році у 16 років Аделіна Патті дебютувала в «Музичній академії» (Academy of Music) у Нью-Йорку в головній ролі опери «Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті, а у 1861 році поїхала до Лондона, де тріумфувала в Ковент-Гардені у головній ролі опери «Сомнамбула» Вінченцо Белліні. За одержані гонорари Патті купила будинок в Клепгем (Clapham), південно-західному районі Лондона і, проживаючи там, у наступні роки виїжджала на гастролі до Парижа та Відня, де її виступили мали також великий успіх.
У 1862 році, під час американського турне, Аделіна Патті співала Home! Sweet Home! Джона Говарда Пейна (John Howard Payne), у Білому домі для президента США Авраама Лінкольна і першої леді Мері Лінкольн. Лінкольни оплакували сина Віллі, який помер від тифу. Зворушений до сліз президент попросив виконати пісню на біс. Відтоді пісня стала пов'язаною з Аделіною Патті, і вона виконувала її багато разів на біс на своїх концертах.
Сценічна кар'єра Аделіни Патті — це успіх після чергового успіху. Її виступи відбувалися не тільки в Англії та США, але і в Росії та Південній Америці. Приваблива зовнішність та вокальні дані доводили публіку до шаленства і одержували найвищі рецензії у музичної критики.
В основі репертуару Аделіни Патті, або як її називали «діви Патті» (divas La Patti), були головні ролі у італійських та французьких операх. Прекрасне володіння технікою співу давало їй можливість виконувати вокально різні ролі – Луїзи Міллер, Аїди, Дездемони (Джузеппе Верді), Ельчії (Джоаккіно Россіні), Джоконди (Амількаре Понк'єллі), навіть Кармен (Жоржа Бізе).
Тричі одружувалася: у 1868 одружилася в Лондоні з маркізом де Ко (Henri de Roger de Cahusac, marquis de Caux, 1825 - 1889), який був на 16 років старший і з яким бурхливо розлучалася з 1877 до 1885 року. У 1886 одружилася з французьким тенором Ніколіні (Ernest Nicolas dit Nicolini, 1834 – 1898), з яким розлучилася, щоб у січні 1899 пошлюбити шведського барона Olof Rudolf Cederström, (1870–1947).
У грудні 1905 у замку Craig-y-Nos та у червні 1906 у Лондоні, у віці понад 60 років, Патті записала деякі твори на диски: Voi che sapete «Весілля Фігаро», (В. А. Моцарт) Air des Bijoux «Фауст», (Шарль Гуно) Ave Maria (Шарль Гуно) Si vous n'avez rien à me dire мелодія, (Віктор Гюго/ Mme. La Baronne Willy de Rothschild) Connais-tu le pays ? « Міньйон» (Амбруаз Тома) Batti, batti «Дон Жуан» (В. А. Моцарт) Casta diva «Норма», (Вінченцо Белліні) Ah! non credea mirarti «Сомнамбула», (Вінченцо Белліні) Il bacio (Луїджі Ардіті) La Serenata (Франческо Паоло Тості).
У 1906 році Аделіна Патті повністю покинула сцену і 27 вересня 1919 померла у своєму будинку в замку Craig-y-Nos в Уельсі, а через кілька днів була похована на цвинтарі Пер-Лашез (Père Lachaise) у Парижі.
Література Музыкальный энциклопедический словарь. М., СЭ, 1991. С. 414. ISBN 5-85270-033-9 Тимохин В. Выдающиеся итальянские певцы. М., 1962 Посилання