Селаїт — мінерал, флуористий магній ланцюжкової будови. За прізвищем італійського мінералога К. Селла (Q. Sella), G. Strüver, 1868. Синоніми: белонезит. Етимологія та історія

Названий на честь італійського мінералога Квінтіно Селли (1827—1884) селаїт вперше був виявлений у зразках мінералів, взятих з морени льодовика де Жебрулаз (льодовик Жебрулаз) у Валь-Торансі масиву Вануаз у регіоні Овернь-Рона-Альпи у Франції. Вперше його описав у 1869 році італійський мінералог і палеонтолог німецького походження Джованні Стрювер (1842—1915), який назвав мінерал на честь італійського вченого Квінтіно Селли.

Типовий матеріал зберігається в Національному музеї природної історії (MHN; також відомому як Музей Парижа) у Парижі під каталожними номерами 97.32 та 180.52.

Оскільки селаїт був відомий та визнаний як окремий мінеральний вид задовго до заснування Міжнародної мінералогічної асоціації (IMA), її Комісія з нових мінералів, номенклатури та класифікації (CNMNC) прийняла це позначення та називає селаїт так званим «дідівським» (G) мінералом. Скорочена назва (також мінеральний символ) для селаїту, яку також визнає IMA/CNMNC з 2021 року, — «Sel».

Опис Хімічна формула: MgF2. Склад у %: Mg — 39,02; F — 60,98.

Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Структура подібна до структури рутилу. Утворює призматичні до голчастих і волокнисті аґреґати. Двійники по (110). Спайність досконала. Густина 3,15. Твердість 5,0-5,5. Безбарвний до білого. Прозорий. Злом раковистий. Блиск скляний. Крихкий. Характерний мінерал пневматолітово-гідротермальних родовищ, які залягають у доломітах, а також соляних, доломіт-ангідритових і фумарольних відкладів. Супутні мінерали: доломіт, ангідрит.

Утворення та розповсюдження

Селлаїт утворюється за різних умов. Він зустрічається в бітумінозних доломіт-ангідритових породах, утворених внаслідок процесів седиментації, таких як ті, що знайдені на льодовику Жебрулаз у Франції, а також в евапоритах, подібних до тих, що поблизу Блейхероде (Тюрінгія) в Німеччині. Він також зустрічається в плутонічних магматичних породах, таких як лужні граніти поблизу Гердінгсельви в Норвегії, та у вулканічних викидах та фумарольних відкладеннях, подібних до тих, що знаходяться на Везувії в Італії. Селлаїт також можна знайти в метаморфічних мармурових родовищах поблизу Каррари (також в Італії) та в магнезитових відкладеннях Міна Педра Прета в Серра-дас-Егуас поблизу Брумаду (Баїя) в Бразилії. Залежно від місцязнаходження, супутні мінерали можуть включати, крім уже згаданих, флюорит, целестин, гіпс, кварц та сірку.

Незважаючи на різні можливості утворення, селлаїт є рідкісним мінералом і тому його знайшли лише в кількох місцях. Станом на 2024 рік у світі задокументовано близько 70 його знахідок. У Франції мінерал був знайдений не лише в типовому місці на льодовику Жебрулаз у регіоні Овернь-Рона-Альпи, але й на шахті Мен поблизу Кордесса в регіоні Бургундія-Франш-Конте, шахті Костабонн у комуні Пра-де-Молло-ла-Прест у регіоні Окситанія та шахті Фонсанте в комуні Таннерон у регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег.

Незважаючи на різні можливості утворення, селлаїт є рідкісним мінералом і тому його знайшли лише в кількох місцях. Станом на 2024 рік у світі задокументовано близько 70 його знахідок. У Німеччині селлаїт був знайдений не лише поблизу Блайхероде в Тюрінгії, але й на шахтах Людвігс Трост і Клара поблизу Оберволфаха в Баден-Вюртемберзі, у Ванненкепфе у вулканічному комплексі Ванненгруппе, у Ротенберзі поблизу Белла (біля Мендіга) та в Еттрінгер Беллерберг в районі Майєн-Кобленц, а також у кар'єрі Еммельберг поблизу Юдерсдорфа та кар'єрі Нівелігсберг поблизу Дреса в Рейнланд-Пфальці, у шахті Уран поблизу Кляйнрюкерсвальде (Аннаберг-Бухгольц) у Саксонії та в калійному родовищі Штасфурт в районі Зальцландкрайс Саксонії-Ангальт.

Інші місця знаходження включають Анголу, Австралію, Китай, Канаду, Казахстан, Кенію, Намібію, Перу, Польщу, Португалію, Росію, Замбію, Іспанію, Танзанію, Узбекистан та Сполучені Штати (Колорадо).

Застосування Селаїт (фторид магнію, MgF₂) завдяки широкому діапазону прозорості (від вакуумного ультрафіолету до інфрачервоної області), низькому показнику заломлення та високій хімічній стійкості використовується переважно в оптичній і лазерній техніці. Основними напрямами застосування є виготовлення оптичних вікон і лінз, антиблікових покриттів, елементів спектральних та лазерних систем. Матеріал характеризується високою радіаційною та термічною стійкістю, що зумовлює його використання у приладах космічного та вакуумного призначення. У промисловості переважно застосовується синтетичний MgF₂, тоді як природний селаїт має обмежене поширення і практично не видобувається у промислових масштабах.

Див. також Список мінералів

Примітки

Література

Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, pp. 37–39. Sellaite \\ Handbook of Mineralogy https://www.rruff.net/doclib/hom/sellaite.pdf J. Strüver: Sulla sellaite, nuovo minerale di fluorio. In: Atti della Reale Accademia delle Scienze di Torino. Band 4, 1869, S. 35–38.

Посилання