Європейська конвенція про громадянство (, ETS No. 166) — міжнародний договір, підписаний у Страсбургу 6 листопада 1997 року. Це комплексна конвенція Ради Європи, що регулює питання, пов'язані з правом громадянства. Конвенція відкрита для підписання державами-членами Ради Європи та державами, що не є її членами, але брали участь у розробці документа, а також для приєднання інших держав, що не є членами. Конвенція набула чинності 1 березня 2000 року після її ратифікації 3 країнами. Станом на 2021 рік Конвенцію підписали 28 країн, а ратифікувала 21 країна.

Положення Стаття 4(d) передбачає, що ані шлюб, ані розірвання шлюбу не впливають автоматично на громадянство жодного з подружжя, так само як і зміна громадянства одним із подружжя під час шлюбу не впливає автоматично на громадянство іншого з подружжя. На початку XX століття поширеною практикою серед держав було те, що жінка повинна була мати громадянство свого чоловіка; тобто після одруження з іноземцем дружина автоматично набувала громадянства чоловіка і втрачала своє попереднє громадянство. Навіть після того, як громадянство одруженої жінки перестало залежати від громадянства її чоловіка, зберігалися правові норми, які автоматично натуралізували одружених жінок, а іноді й одружених чоловіків. Це призводило до низки проблем, таких як втрата початкового громадянства подружжя, втрата права на (оскільки консульська допомога не може надаватися громадянам, які перебувають під юрисдикцією іноземної держави, громадянами якої вони також є), а також виникнення зобов'язань щодо військової служби. Стаття 4(d) покликана розв'язати цю ситуацію.

Стаття 5 передбачає, що у внутрішньому законодавстві держави про громадянство не повинно бути жодної дискримінації за ознаками «статі, релігії, раси, кольору шкіри, національного чи етнічного походження». Вона також встановлює, що держава не повинна дискримінувати своїх громадян залежно від того, чи набули вони громадянство від народження, чи отримали його пізніше.

Стаття 6 стосується набуття громадянства. Вона передбачає набуття громадянства за правом народження (за походженням) від одного з батьків для тих, хто народився на території держави (держави можуть частково або повністю виключати з цього правила дітей, народжених за кордоном). Конвенція також передбачає надання громадянства в силу самого факту народження на території держави; однак держави можуть обмежити це право лише для дітей, які інакше стали б особами без громадянства. Стаття вимагає надання можливості натуралізації та передбачає, що термін проживання, необхідний для отримання права на натуралізацію, не може перевищувати десять років законного і постійного проживання. Вона також вимагає «полегшити» набуття громадянства певним категоріям осіб, зокрема подружжю громадян, дітям своїх громадян, народженим за кордоном, дітям, один із батьків яких набув громадянство, дітям, усиновленим громадянином, особам, які законно і постійно проживали на території держави певний період до досягнення вісімнадцятирічного віку, а також особам без громадянства та біженцям, які законно і постійно проживають на її території.

Стаття 7 регулює примусову втрату громадянства. Вона встановлює, що держави можуть позбавляти своїх громадян громадянства лише у випадках добровільного набуття іншого громадянства, шахрайства або ненадання відповідної інформації під час набуття громадянства, добровільної військової служби в іноземних збройних силах або усиновлення дитини іноземними громадянами. Стаття також передбачає можливість втрати громадянства для громадян, які постійно проживають за кордоном. Нарешті, передбачається втрата громадянства за «поведінку, що серйозно шкодить життєво важливим інтересам Держави-учасниці».

Стаття 8 надає громадянам право відмовитися від свого громадянства за умови, що вони не стануть через це особами без громадянства. Однак держави можуть обмежити це право щодо громадян, які проживають за кордоном.

Статус Станом на 14 березня 2014 року наступні країни підписали або ратифікували Конвенцію: +Статус Європейської конвенції про громадянствоПідписантПідписаноРатифікованоНабула чинності

Примітки

Посилання Деталі Конвенції на сайті Ради Європи Європейська конвенція про ... | від 06.11.1997 № ETS N 166