Британська англійська () — сукупність варіантів англійської мови, які є рідними для Сполученого Королівства, особливо для Великої Британії. У вужчому сенсі це може стосуватися саме англійської мови в Англії, або, в ширшому сенсі, сукупності діалектів англійської мови по всьому Сполученому Королівству, що розглядаються як єдиний узагальнювальний варіант, що додатково охоплює шотландську англійську, валлійську англійську та північноірландську (ольстерську) англійську. Том Макартур у посібнику Oxford Guide to World English визнає, що британська англійська поділяє «всі двозначності та суперечності [зі] словом "британський", і в результаті може використовуватися та тлумачитися двояко, ширше або вужче, у межах певної розмитості та неоднозначності».
В офіційній (як письмовій, так і усній) англійській мові Сполученого Королівства існують варіації. Наприклад, прикметник wee майже виключно використовується в деяких частинах Шотландії, на північному сході Англії, в Ірландії та зрідка в , тоді як прикметник little переважає в інших місцях. Тим не менш, існує значний ступінь одноманітності в письмовій англійській мові в межах Сполученого Королівства, і це можна описати терміном британська англійська. Форми усної англійської мови, однак, різняться значно більше, ніж у більшості інших регіонів світу, де розмовляють англійською, тому уніфіковану концепцію британської англійської складніше застосувати до розмовної мови.
У глобальному масштабі країни, які є або членами Співдружності, зазвичай дотримуються британської англійської, як і англійська мова, що використовується інституціями Європейського Союзу. Організація Об'єднаних Націй також використовує британську англійську з . У Китаї викладають як британську, так і американську англійську. Кабінет міністрів Сполученого Королівства активно викладає та популяризує англійську мову по всьому світу і працює у понад 100 країнах.
Історія розвитку мови
Історію розвитку британської англійської мови зазвичай ділять на п'ять етапів: Протоанглійська мова — мова германських племен: англів, саксів, ютів — предків сучасних англійців Давньоанглійська мова (V–XI ст.ст.) — процес переселення германських племен на землі сучасної Англії, поступове взаємопроникнення й витіснення з ужитку бритських мов і латині Середньоанглійська мова (XI–XV ст.ст.) — нормандське завоювання Англії, поширення мови завойовників — діалекту давньофранцузької мови Ойл та її взаємопроникнення з давньоанглійською мовою (XV–XVII ст.ст.) — часи великого зсуву голосних Сучасна англійська мова — 15 квітня 1755 року Семюел Джонсон видав свій . Цю дату вважають народженням сучасної британської англійської мови
Походження Англійська є західногерманською мовою, яка походить від англо-фризьких діалектів, принесених до Британії германськими поселенцями з різних частин території сучасної північно-західної Німеччини та північних Нідерландів. Місцеве населення того часу загалом розмовляло — острівним різновидом континентальної кельтської, яка зазнала впливу римської окупації. Ця група мов (валлійська, корнська, кумбрійська) співіснувала з англійською аж до сучасного періоду, але через їхню віддаленість від германських мов, вплив на англійську був досить обмеженим. Проте ступінь цього впливу залишається предметом дискусій, і нещодавно було висловлено думку, що саме її граматичний вплив пояснює суттєві інновації, помітні між англійською та іншими західногерманськими мовами.English and Welsh (Англійська та валлійська), 1955 Дж. Р. Р. Толкін, див. також посилання у статті Бриттицизми в англійській мові
Спочатку давньоанглійська була різноманітною групою діалектів, що відображало різне походження англосаксонських королівств Англії. Один із цих діалектів, пізньовестсаксонський (Late West Saxon), зрештою став домінувати. Початкова давньоанглійська мова згодом зазнала впливу двох хвиль вторгнень: першою були носії скандинавської гілки германської мовної сім'ї, які оселилися в деяких частинах Британії у VIII та IX століттях; другою були нормани в XI столітті, які розмовляли і зрештою розвинули її місцевий різновид, відомий як англо-нормандська. Ці два вторгнення призвели до того, що англійська певною мірою стала «змішаною» (хоча вона ніколи не була справжньою змішаною мовою в найстрогішому розумінні цього слова; змішані мови виникають у результаті співіснування носіїв різних мов, які розробляють гібридну мову для базового спілкування).
Що більш ідіоматичною, конкретною та описовою є англійська мова, то більше в ній англосаксонського походження. Що більш інтелектуальною та абстрактною є англійська, то більше вона містить латинських та французьких впливів. Наприклад, swine (як і германське ) — це свиня в полі, яку розводили поневолені англосакси, а pork (як і французьке ) — це м'ясо на столі, яке їли нормани-завойовники. Іншим прикладом є англосаксонське , що означає корову (cow), та французьке , що означає яловичину (beef).
Співіснування зі скандинавами призвело до значного граматичного спрощення та лексичного збагачення англо-фризького ядра англійської мови; пізніша норманська окупація призвела до нашарування на це германське ядро більш складного пласта слів із романської гілки європейських мов. Цей норманський вплив проник в англійську мову здебільшого через суди та уряд. Таким чином, англійська розвинулася в дуже гнучку мову «запозичень» із величезним словниковим запасом.
Діалекти
Діалекти та різняться між чотирма країнами Сполученого Королівства, а також у самих країнах.
Основні підрозділи зазвичай класифікуються як англійська англійська (English English, або англійська, якою розмовляють в Англії (яка сама в широкому сенсі поділяється на , , та , а також )), північноірландська англійська (у Північній Ірландії), Валлійська англійська (не плутати з валлійською мовою) та Шотландська англійська (не плутати з шотландською (скотс) або шотландською гельською мовою). Кожна група включає низку діалектів, деякі з яких помітно відрізняються від інших. Різні британські діалекти також відрізняються словами, які вони запозичили з інших мов.
Близько середини XV століття траплялися випадки, коли в межах 5 основних діалектів існувало майже 500 способів написання слова though. Північно-англійський () включає широковідомий йоркширський діалект (англ. ) — діалект зазнав на собі значного впливу мови вікінгів, характерною є вимова звуку /ʊ/ замість /ʌ/ Східно-англійський (англ. ) — діалект також зазнав на собі значного впливу мови вікінгів, вимова суттєво відрізняється від англійської літературної вимови. Наприклад: It isn't theirs; it's ours! вимовляється, як «It eent theirn; it's ourn!» Західно-англійський (англ. ) — діалект вважається найбільш віддаленим від англійської літературної вимови. Наприклад: слово «yes» носії діалекту вимовляють, як «arr» Південносхідно-англійський (англ. ) — діалект наближений до англійської літературної вимови. Характерною рисою є вимова дифтонга /əu/ як /ʊ/ Південно-англійський (англ. ), включає широковідомий кокні, — характерним є ігнорування звуку /h/ і вимова замість /θ/ — /f/, та замість /ð/ — /v/ Південнозахідно-англійський (англ. — діалект зазнав на собі деякого впливу валлійської та корнської мов. Для діалекту характерна безумовна вимова звуку /ɹ(r)/, на зразок американської англійської Валлійський (вельський) (англ. Валлійська англійська) — діалект зазнав значного впливу граматики й меншою мірою словникового запасу валлійської мови. Характерною особливістю валлійського діалекту є вимова звуку /æ/, як /a/ Шотландський (англ. Шотландська англійська) діалект зазнав на собі значного впливу шотландської рівнинної мови. Для діалекту характерна безумовна вимова звуку /r/, на зразок американської англійської
Дослідження Після свого останнього великого дослідження англійських діалектів (1949–1950), Університет Лідса розпочав роботу над новим проєктом. У травні 2007 року надала Лідському університету грант на вивчення регіональних діалектів Великої Британії.Professor Sally Johnson biography on the Leeds University websiteMapping the English language—from cockney to Orkney, Leeds University website, 25 May 2007.
Команда перевіряє велику колекцію прикладів регіональних сленгових слів і фраз, виявлених у рамках проєкту «Голоси» (Voices), організованого BBC, під час якого громадськість закликали надсилати приклади англійської мови, якою досі розмовляють по всій країні. Проєкт BBC Voices також зібрав сотні новинних статей про те, як британці розмовляють англійською — від лайки до матеріалів про мовні школи. Ця інформація також буде зібрана та проаналізована командою Джонсон як за змістом, так і за місцем її фіксації. «Мабуть, найдивовижнішим відкриттям у дослідженні Voices є те, що англійська мова залишається такою ж різноманітною, як і завжди, незважаючи на нашу підвищену мобільність і постійний вплив інших акцентів та діалектів через телебачення і радіо». Коментуючи отримання гранту у 2007 році, Університет Лідса заявив:
Англійські регіональні діалекти
Більшість людей у Британії розмовляють із регіональним акцентом або діалектом. Проте близько 2% британців розмовляють з акцентом, який називається нормативною вимовою (Received Pronunciation) (також відомою як «королівська англійська», «оксфордська англійська» та «англійська BBC»BBC English because this was originally the form of English used on radio and television, although a wider variety of accents can be heard these days.), яка по суті не має регіональної прив'язки. Вона походить від суміші мідлендських і південних діалектів, якими розмовляли в Лондоні в ранньомодерний період. Її часто використовують як модель для викладання англійської мови іноземцям.
На південному сході існують значно відмінні акценти; акцент кокні, яким розмовляють деякі жителі східного Лондона (Іст-Енду), разюче відрізняється від нормативної вимови (RP). Римований сленг кокні () може бути (і від самого початку задумувався таким) важким для розуміння сторонніми, хоча масштаби його використання часто дещо перебільшують.
Лондонці розмовляють сумішшю акцентів, залежно від етнічної приналежності, району проживання, класу, віку, виховання та інших різноманітних факторів. В останні десятиліття набуває поширення : вона має деякі риси RP та деякі риси кокні. Іммігранти, які прибували до Великої Британії в останні десятиліття, принесли в країну і, зокрема, до Лондона, ще більше мов. Опитування, розпочаті у 1979 році , виявили, що сім'ї школярів у центральній частині міста спілкуються вдома більш ніж 125 мовами. Варто відзначити — соціолект, що виник наприкінці XX століття, яким розмовляє переважно молодь з робітничого класу в мультикультурних районах Лондона.
Від часу масової внутрішньої міграції до Нортгемптоншира у 1940-х роках і з огляду на його розташування між кількома великими акцентними регіонами, він став джерелом розвитку різноманітних акцентів. У Нортгемптоні на старіший акцент вплинули лондонці, які переселилися сюди. Існує акцент, відомий на місцевому рівні як акцент , який є перехідним між акцентами Східного Мідленду та Східної Англії. Це останній акцент південного Мідленду, в якому використовується широке «a» у таких словах, як bath або grass (тобто вимовляється як чи ). Натомість у словах crass чи plastic використовується вузьке «a». За кілька миль на північний захід, у Лестерширі, вузьке «a» стає загалом більш поширеним. У місті Корбі, за на північ, можна почути акцент корбіайт (Corbyite), який, на відміну від кеттерінзького акценту, значною мірою перебуває під впливом західношотландського акценту.
Особливості Фонологічні особливості, характерні для британської англійської, зосереджуються навколо вимови літери R, а також зубного проривного T та деяких дифтонгів, специфічних для цього діалекту.
Глоталізація T