Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 1945 року. Декларованою метою діяльності організації є підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу. Штаб-квартира розміщується в Нью-Йорку. Організація має офіси в Женеві, Відні, Найробі та Гаазі.

Головними органами є Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.

Члени-засновники — 51 держава (у т. ч. Українська РСР)Государства-основатели Организации Объединенных Наций // Організація Об'єднаних Націй . Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. Із 14 липня 2011 року має держави-члениРеспублика Южный Судан стала 193-м государством — членом ООН // Вебсайт ООН. Західна Сахара й інші маленькі держави не приєдналися до ООН через їх невизнання.

Організація фінансується з обов'язкових і добровільних внесків від своїх держав-членів і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська й іспанська.

Загальна інформація Організація Об'єднаних Націй (ООН) є міжурядовою організацією, яка прагне підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвивати дружні відносини між державами, досягати міжнародної співпраці й бути центром для узгодження дій держав. Це найбільша, найбільш звична, найбільш міжнародна й найпотужніша міжурядова організація у світі. Штаб-квартира ООН знаходиться на міжнародній території в Нью-Йорку, а інші її головні офіси знаходяться в Женеві, Найробі, Відні й Гаазі.

Місія організації щодо збереження світового миру була ускладнена в перші десятиліття холодною війною між США і Радянським Союзом та їхніми союзниками. Її місії складалися здебільшого із беззбройних військових спостерігачів і легкоозброєних військ, які виконували переважно функції моніторингу, звітування й зміцнення довіри. Членство в ООН значно зросло після широкомасштабної деколонізації, що почалася в 1960-х роках. Відтоді 80 колишніх колоній здобули незалежність, зокрема 11 довірчих територій, які контролювала Рада з опіки. До 1970-х років бюджет ООН на програми економічного й соціального розвитку значно перевищував її витрати на підтримку миру. Після закінчення «холодної війни» ООН змінила й розширила свої польові операції, виконуючи широкий спектр складних завдань.

ООН має шість основних органів: Генеральну Асамблею; Рада Безпеки; Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР); Рада з опіки; Міжнародний суд; і Секретаріат ООН. Система ООН містить безліч спеціалізованих установ, фондів і програм, таких як Група Світового банку, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня продовольча програма, ЮНЕСКО і ЮНІСЕФ. Крім того, неурядові організації можуть отримати консультативний статус в ЕКОСОР та інших відомствах для участі в роботі ООН.

Головним адміністративним директором ООН є Генеральний секретар; зараз це португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш, який розпочав свій п'ятирічний термін 1 січня 2017 року. Організація фінансується за рахунок добровільних внесків держав-членів.

ООН, її службовці й агенції здобули багато Нобелівських премій миру, хоча не всі оцінки її ефективности однозначні. Деякі коментатори вважають, що ця організація є важливою силою для миру й людського розвитку, а інші називають її неефективною, упередженою чи корумпованою. Також лунають звинувачення в підтримці терористичної діяльності генсеком ООН та окремими працівниками організаціїІзраїль ліквідував лідера ХАМАСу в Лівані — ReutersІзраїль оголосив генсека ООН персоною нон грата. Як і будь-яка інша Інтернаціональна організація, ООН має багато критики на свою адресу.

Історія створення Після невдалих спроб і ухвал Ліги Націй (1919—1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, у 1945 році було створено Організацію Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру й розвитку співпраці у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального й гуманітарного типу. Перші задуми й конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США в 1939 році. А Франклін Делано Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін було вперше офіційно використано 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Декларацію Об'єднаних Націй і зобов'язалися від імені урядів сприяти утворенню системи загальної безпеки й активізації процесу роззброєння. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій було представлено 50 урядів і низку неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 завдяки ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великою Британією і Сполученими Штатами та більшістю — 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країною-учасницею, та Ради Безпеки, відбулося в Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

Структура Організації Об'єднаних Націй Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести — Рада з Опіки ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Чотири з п'яти основних органів ООН містяться здебільшого в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд перебуває в Гаазі, а інші великі установи — у відділеннях ООН у Женеві, Відні й Найробі. Решта установ ООН розташовано по всьому світу.

Генеральна Асамблея ООН— Погоджувальні збори всіх держав-членів — Секретаріат ООН— Адміністративний орган ООН — Міжнародний Суд ООН— Універсальний суд за міжнародним правом — може видати необов'язкові рекомендації державам або пропозиції Раді Безпеки (РБ ООН); ухвалює рішення про прийом нових членів, після пропозиції РБ ООН; ухвалює бюджет; обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН; усіх членів Економічної та Соціальної Ради; Генерального секретаря ООН (за пропозицією РБ ООН); і п'ятнадцятьох суддів Міжнародного Суду (ICJ). Кожна країна має один голос. підтримує інші органи ООН адміністративно (наприклад, при організації конференцій, написанні звітів і досліджень та підготуванні бюджету); його голову — Генерального секретаря ООН — обирає Генеральна Асамблея на п'ятирічний мандат; він є головним представником ООН. вирішує суперечки між державами, які визнають його юрисдикцію; видає юридичні висновки; видає ухвали відносною більшістю голосів. Його п'ятнадцятьох суддів обирає Генеральна Асамблея ООН на дев'ять років. Рада Безпеки ООН— Для питань міжнародної безпеки — Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН— Для глобальних економічних і соціальних питань — Рада з Опіки ООН— Для управління територіями — відповідальна за підтримання міжнародного миру й безпеки; може ухвалити обов'язкові постанови; складається з п'ятнадцятьох членів — п'ятьох постійних із правом вето й десятьох обраних. відповідальна за співпрацю між державами з економічних і соціальних питань; координує співпрацю між численними спеціалізованими установами ООН; складається з 54-х членів, яких обирає Генеральна Асамблея для надання тривалих мандатів. спочатку розроблена для управління колоніальними володіннями, які були колишніми мандатами Ліги націй; неактивна з 1994 року, коли Палау, остання територія, здобула незалежність. Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, які використовують у міжурядових нарадах і документах — це арабська, китайська, англійська, французька, російська й іспанська, а Секретаріат ООН використовує дві робочі мови — англійську й французьку. П'ять з офіційних мов було обрано при заснуванні ООН, арабську було додано згодом, у 1973 році. У редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй сказано, що стандартні документи ведуть англійською мовою Британського використання й Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним). Заміну традиційного китайського правопису (у 1971 році) було введено, коли представництво ООН у Китаї було змінено з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.

Генеральна Асамблея ООН

Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН. Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів або керівників держав-членів ООН. Упродовж двох тижнів від початку кожної сесії ООН усі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН виступає першим, після чого вибраний на той період сесії Голова Асамблеї розпочинає і веде Генеральну Асамблею ООН. Першу сесію було скликано 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні за участі представників 51-ї країни.

Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, рішення ухвалюють більшістю в дві третини з присутніх. До важливих питань, які розглядають на цій сесії, належать рекомендації з питань миру й безпеки, вибори членів органів та допуск, призупинення і усунення з членів; а також бюджетні питання. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, ухвали не є обов'язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань у рамках ООН, за винятком питань миру й безпеки, які розглядає Рада Безпеки.

Рада Безпеки ООН

Рада Безпеки відповідає за підтримання миру й безпеки у стосунках між країнами — членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише подати «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право ухвалювати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн їх утілили, згідно з нормами Статуту ООН (стаття 25). Ухвали Ради називають резолюціями Ради Безпеки.

Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі знову-таки поділяються на 5 постійних членів — Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки — і 10 непостійних членів. (15 жовтня 2015 року новими непостійними членами Ради Безпеки ООН терміном на 2 роки обрали Україну, Єгипет, Сенегал, Уругвай і Японію, до складу РБ вони ввійшли 1 січня 2016 року, термін їхніх повноважень становив два роки. Окрім того, членами РБ ООН були Ангола, Венесуела, Іспанія, Малайзія та Нова Зеландія — термін їхніх повноважень сплив наприкінці 2016 року.)

П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» щодо головних питань, але не щодо процедурних резолюцій, що дозволяє постійному члену Ради блокувати ухвалення рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць у Раді Безпеки ООН визначаються на дворічний термін із держав-членів ООН, за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН і відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за абеткою, змінюючи його щомісяця.

Економічна й Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН