Тризна — у давніх слов'ян (до 10 століттяТризна // ) завершальна частина поховального обряду, яка складалася із жертвоприношення, військових ігор, бенкету на честь померлого; пізніше, після прийняття християнства набула значення поховальних поминок.
Тризна відбувалася деякий час і після похорону. Так, княгиня Ольга, погодившись на весілля з князем Малом, влаштувала перед весіллям тризну з древлянськими старшинами на могилі вбитого ними князя Ігоря, а коли ті повпивалися, наказала їх усіх перебити.
Тризна існувала не тільки у слов'ян, але й в інших народів.
Значення У початковому значенні тризна — це складова частина слов'янської язичницької поховально-поминальної обрядності (військові ігри, кінні змагання, поминальний бенкет). Про багатозначність терміна свідчать переклади грецькомовних творів на старослов'янську, де словом «тризна» передають поняття, що означають спортивні змагання в палестрі та на стадіоні. Однак щодо слов'янських (насамперед — руських) реалій, то з 12 ст. термін «тризна» означає саме поминальний бенкет, який залишився своєрідним язичницьким реліктом у християнському поховальному обряді. Поминальний бенкет відомий як складова поховально-поминальних відправ не лише у слов'ян, а й в інших народів. Відповідно у сучасній науковій літературі терміном «тризна» позначають поминальний бенкет у язичницькому поховальному ритуалі незалежно від культурно-хронологічного контексту. Археологічні рештки тризнових дій свідчать, що чи не обов'язковим їхнім компонентом були жертвопринесення, які символізували запрошення до участі в бенкеті «мешканців» потойбіччя (божеств та/або померлих предків). Доволі часто під тризною розуміють не лише бенкет, а й увесь комплекс заходів, які спрямовані на вшанування пам'яті померлого та виходять за межі утилітарно необхідних (хоч і ритуалізованих) поховальних операцій — таких, як транспортування тіла та підготовка поховальної споруди.Є. В. Синиця. Тризна // . А одна з обрядодій тризни передбачала ще й підйом верхньої балки даху хати померлої людини, для допомоги її душі піднятися на небо.Благодійництво в контексті обрядово-ритуальної та звичаєвої культури українців / Толмачова І. А. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. — Вип. № 27, 2018. — С. 42
Примітки
Література
Богумир Миколаїв — Требник Рідної Православної Віри. — Кам'янець- Подільський: ПП Буйницький О. А. — 496 с.