А́дам Афце́ліус, або Авцеліус (, 7 жовтня 1750, Ларі, Вестра-Йоталанд (лен), Швеція — 30 січня 1837, Упсала, Швеція) — шведський ботанік, учень Ліннея.
Брат Йохана Афцеліуса та Пера Афцеліуса.
Життєпис У 1777 викладав східні мови в Упсальському університеті.
У 1792 відправився з природно-науковою метою на західне узбережжя Африки, зокрема, в англійську колонію Сьєрра-Леоне, де внаслідок нападу і грабежу, здійсненого французами, він втратив всі свої колекції.
У 1797—1798 був секретарем шведського посольства в Лондоні.
Після повернення, у 1799 став академічним викладачем ботаніки в Упсальському університеті і отримав у 1812 звання професора materia medica.
У 1802 обраний президентом «Зоофітолітичного товариства» (пізніше названого Ліннеєвським інститутом).
Як ботанічний письменник, Афцеліус відомий багатьма своїми творами, зокрема, виданою у 1823 році біографією Ліннея.
Пам'ять Його іменем названо роди рослин:
та багато видів.
Етнографічні та ботанічні колекції Афцеліуса були придбані Упсальським університетом.
Рослини, описані Афцеліусом Роди
Види
Примітки
Посилання