Ді́жка (зменшувальна форма від «діжа») — циліндрична посудина, зазвичай дерев'яна, виконана в бондарській техніці (з окремих клепок і стягнена дерев'яним або металевим обручем).

Іноді «діжкою» помилково називають інший бондарний виріб — бочкуО. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) , але на відміну від бочки, діжка не має опуклих боків. Іноді діжки називали полібічками, полібочками.

Окрім того, «діжкою» могли називати діжу — ємність, призначену для тіста.

Опис Діжка має циліндричну або звужену доверху форму, часто з кришкою. На відміну від бочки — діжка може знаходитися тільки в стоячому положенні, а закриті бочки можна покласти і переміщати в лежачому положенні.

Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до однієї клепок, стягнутих металевими обручами.

Згідно зі «Словарем української мови» Б. Д. Грінченка, діжка з непарним числом клепок називалася «діж» («діжун»), з парним — «діжа». У Слов'яносербському повіті записано таке: «Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: „діж“, на другу: „діжа“, на третю знову: „діж“ і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: „діжа“, то купують, бо хліб добрий буде, а як „діж“, то не купують».

Класифікація діжок

Бо́дня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривають віком з висячим замком. Зазвичай має вушка. На Поліссі посудина була призначена для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо, в інших районах України — для зберігання харчів (передусім сала)УКРЛІТ.ORG. . Від назви цього виробу походить і назва професії бондаря (через проміжну форму «боднарь»). Водя́нка (вóдник) — діжка на воду. Ґеле́та (ґеле́тка) — діжка або барильце, могла використовуватися як дійниця. Квасни́к — невелика діжка, призначені для закваски і солінь у домашніх умовах. Дійни́ця — посудина для доїння. Діжа — низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Кадіб (кадівб, кадуб) — велика діжка для зберігання зерна, м'яса. Ку́фа (кухва) — перевернута невисока діжка, яку використовують для прання, миття в лазні, годування та напування худоби Масничка (маслобійка, маслянка) — висока вузька діжка з кришкою і колотівкою для збивання масла. Фаска (від  — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру. Цебро — дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, що має вигляд зрізаної діжки. Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза.

Використання

Зазвичай дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати харчові продукти. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжа часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи.

Низькі діжки (шаплики) використовують замість горщиків для великих кімнатних рослин (зокрема, пальм, олеандрів, цитрусових).

Міри об'єму

Використовували діжку і її різновиди для вимірювання сипких тіл та рідин: каді (кадовби) — 8 центнерів, цебер — 3-є відер, ґелетка — 25 кг. Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Діжка в кераміці

Форму дерев'яної діжки, дерев'яного цеберка (зробленого в бондарській техніці) визнано настільки вдалою, що у XVIII століття кумедним чином вона перейшла у порцеляну. На хвилі моди на сільські забави для королеви Франції Марії Антуанетти Севрська порцелянова мануфактура у 1787-1788 роках виготовила порцелянові відерця для її молочної ферми в Версалі. Порцеляна та її розфарбування імітують дерев'яні дошки й обручі від діжі.

Імітація невеличкої діжки давно перейшла у кераміку та фаянс як сувенірна продукція.

Галерея

Див. також

Бондарство Бочка Жлукто Кадіб  — твір Дж. Свіфта.

Примітки

Посилання Т. Бетехтіна. Господарське начиння Діжка Діжка Майструємо діжку Словопедія Дійниця //