Начальник Генерального штабу ЗС СРСР — одна з вищих військових посад в Збройних Силах СРСР. Начальник Генштабу ЗС СРСР займав також посаду першого заступника Міністра оборони СРСР (з 1953).
Повноваження начальника Генштабу Оперативне управління Збройними силами; Переведення Збройних сил на організацію і склад воєнного часу і організація їх застосування; Координація діяльності органів виконавчої влади, що здійснюють управління іншими військами і військовими формуваннями, з реалізації планів будівництва і розвитку інших військ і військових формувань; Організація перевірок бойової та мобілізаційної готовності Збройних сил, а також здійснення контролю за станом мобілізаційної готовності інших військ, військових формувань і органів; Внесення пропозицій про висновків міжнародних договорів з військових питань; Затвердження положення про підрозділи, що входять до структури Генерального штабу;
Начальники Генерального штабу ЗС СРСР
Начальники Всеросійського головного штабу Революційної військової ради Республіки #ФотоІм'я (роки життя)Військове званняКоротка біографіяТермін в посаді 1 СтоговМиколаМиколайович(10 вересня 1873 — 7 грудня 1959) —Генерал-лейтенант російської імператорської армії. Брав участь у Першій світовій 1914–1918 і Громадянській війнах. У Червоній армії з січня 1918. З 8 травня по 2 серпня 1918 був першим начальником Всеросійського головного штабу Революційної військової ради Республіки. Заарештовувався ЧК (жовтень-листопад 1918). З 25 листопада 1918 року в системі Головархіву. Згодом перейшов на бік Білого руху, бився з більшовиками на півдні Росії та в Криму. Емігрував до Югославії, потім до Парижу, де помер у 1959 році.(8 травня — 2 серпня 1918) 2 СвєчинОлександрАндрійович(29 серпня 1878 — 29 липня 1938) —Генерал-лейтенант російської імператорської армії. Учасник Російсько-японської, Першої світової 1914–1918 і Громадянської війн. У Червоній армії з березня 1918. З серпня по жовтень 1918 — начальник Всеросійського головного штабу Революційної військової ради Республіки. Пізніше викладач у військовій академії РСЧА. Один з найвидатніших військових теоретиків свого часу. Автор видатної праці «Стратегія». Найвище військове звання в РСЧА комдив. Неодноразово заарештовувався. Засуджений за звинуваченням в участі у контрреволюційній організації, підготовці терористів. 29 липня 1938 розстріляний і похований на «Комунарці» (Московська область). Реабілітований у 1956.(2 серпня — 22 жовтня 1918) 3 РаттельМиколаЙосипович(3 (15) грудня 1875 — 3 березня 1939) —Генерал-майор російської імператорської армії. Учасник Російсько-японської, Першої світової 1914–1918 і Громадянської війн. У Червоній армії з березня 1918. З жовтня 1918 до лютого 1921 начальник Всеросійського головного штабу Революційної військової ради Республіки. З червня 1920 голова Військово-законодавчої ради за РВС Республіки та член Особливої ради при Головкомі. З 1925 в резерві РСЧА з відрядження для роботи в промисловості. Найвище військове звання в РСЧА комдив. Неодноразово заарештовувався. Засуджений за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичній організації. 3 березня 1939 розстріляний і похований на «Комунарці» (Московська область). Реабілітований у 1956.(22 жовтня 1918 — 10 лютого 1921)
Начальники Польового штабу Революційної військової ради Республіки
#ФотоІм'я (роки життя)Військове званняКоротка біографіяТермін в посаді 1 РаттельМиколаЙосипович(3 (15) грудня 1875 — 3 березня 1939) —Генерал-майор російської імператорської армії. З вересня по жовтень 1918 начальник Польового штабу Революційної військової ради Республіки. Неодноразово заарештовувався. Засуджений за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичної організації. 3 березня 1939 розстріляний і похований на «Комунарці» (Московська область). Реабілітований у 1956.(6 вересня — 21 жовтня 1918) 2 КостяєвФедірВасильович(8 (20) лютого 1878 — 27 вересня 1925) —Генерал-майор російської імператорської армії. Учасник Російсько-японської, Першої світової 1914–1918 і Громадянської війн. У Червоній армії з березня 1918. З жовтня 1918 до червня 1919 начальник Польового штабу Революційної військової ради Республіки. З вересня 1919 на викладацькій роботі у Військовій академії: викладач статистики та географії, потім завідувач кафедрою військової географії та служби Генерального штабу, професор. Автор ряду наукових праць. Неодноразово заарештовувався. Помер у Москві.(21 жовтня 1918 — 18 червня 1919) 3 Бонч-БруєвичМихайлоДмитрович(24 лютого (8 березня) 1870 — 3 серпня 1956) —Генерал-майор російської імператорської армії і генерал-лейтенант Червоної армії. Учасник Першої світової і Громадянської війн. Першій генерал російської армії, що перейшов на бік більшовиків. У Червоній армії з лютого 1918. У червні-липні 1919 начальник Польового штабу Революційної військової ради. Потім працював у Військово-історичній комісії з дослідження і використання досвіду Першої світової війни. З 1920-го по 1934 перебував у розпорядженні РВС СРСР. У 1931 піддавався репресіям по так званій справі «Весна». З 1934 по 1937 перебував у резерві РСЧА. Автор низки наукових праць. Доктор військових та технічних наук, професор, письменник. Помер у Москві.(18 червня — 22 липня 1919) 4 Лебедєв Павло Павлович(21 квітня (3 травня) 1872 — 2 липня 1933) —Генерал-майор російської імператорської армії. Учасник Першої світової і Громадянської війн. У Червоній армії з травня 1918 року. З 22 липня 1919 по 10 лютого 1921 начальник Польового штабу Революційної військової ради. У 1922—1924 роки за сумісництвом начальник Військової академії. У 1924—1925 роки перебував на посаді радника для особливо важливих доручень при РВР СРСР. З 1925 по 1933 начальник штабу і помічник командувача військами Українського військового округу. Помер у Харкові.(22 липня 1919 — 10 лютого 1921)
Начальники Штабу РСЧА #ФотоІм'я (роки життя)Військове званняКоротка біографіяТермін в посаді 1 ЛебедєвПавлоПавлович(21 квітня (3 травня) 1872 — 2 липня 1933) —Генерал-майор російської імператорської армії. З 10 лютого 1921 по квітень 1924 начальник Штабу РСЧА. З 1925 по 1933 начальник штабу і помічник командувача військами Українського військового округу. Помер у Харкові.(10 лютого 1921 — квітень 1924) 2 ФрунзеМихайлоВасильович(21 січня (2 лютого) 1885 — 31 жовтня 1925) — Учасник революційного руху в Російській імперії у складі партії більшовиків. У Червоній армії з лютого 1918 року. Один з найвидатніших воєначальників Червоної армії під час Громадянської війни, військовий теоретик. З 26 січня до 31 жовтня 1925 Народний Комісар з військових та морських справ СРСР. З лютого 1922 до березня 1924 — заступник голови Раднаркому УСРР, одночасно працював заступником голови Української економічної ради. Керував боротьбою проти повстанського руху в Україні. З квітня 1924 до січня 1925 призначений Начальником штабу РСЧА і начальником Військової академії. З лютого 1925 — член Ради праці і оборони СРСР. Помер від пептичної виразки у Москві.(квітень 1924 — 26 січня 1925) 3 КаменєвСергійСергійович(4 (16) квітня 1881 — 25 серпня 1936) —Полковник російської імператорської армії і командарм 1-го рангу РСЧА. Учасник Першої світової і Громадянської війн. У Червоній армії з квітня 1918. З 14 березня 1918 по 28 серпня 1919 Народний Комісар з військових та морських справ РРФСР. З серпня 1918 — військовий керівник Західної ділянки загонів завіси. З серпня 1918 по липень 1919 командувач військами Східного фронту. Керував наступом Червоної армії на Волзі та Уралі. З липня 1919 по квітень 1924 — Головнокомандувач Збройними силами Республіки. У травні 1927 призначений заступником наркома з військових і морських справ. Теоретик військової історії та теорії військової справи. Помер у Москві.(26 січня — листопад 1925) 4 ТухачевськийМихайлоМиколайович(4 (16) лютого 1893 — 12 червня 1937) —Підпоручик російської імператорської армії і один з перших маршалів Радянського Союзу. Учасник Першої світової і Громадянської війн. У Червоній армії з березня 1918. З травня 1918 військовий комісар оборони Московського району, у червні — грудні командував 1-ю армією Східного фронту. У грудні 1918 — січні 1919 помічник командувача Південним фронтом, у січні — березні 1919 командувач 8-ю армією Південного фронту, з квітня по листопад — командувач 5-ю армією. У січні — квітні 1920 — командувач Кавказьким фронтом. У квітні 1920 — серпні 1921 під час радянсько-польської війни командував Західним фронтом, зазнав нищівну поразку під Варшавою. Керував придушенням Кронштадтського та Тамбовського повстань. Після Громадянської війни призначений начальником Військової академії РСЧА, з січня 1922 по квітень 1924 — командувач Західним фронтом. Помічник, а з листопада 1925 по травень 1928 начальник Штабу РСЧА, брав активну участь у проведенні військової реформи 1924—1925. З травня 1928 командувач військами Ленінградського військового округу. З 1931 заступник наркома по військових і морських справах і голови Реввійськради СРСР, начальник озброєнь РСЧА, з 1934 заступник наркома оборони, з 1936 перший заступник наркома оборони і начальник управління бойової підготовки. 11 травня 1937 був знятий з посади першого заступника наркома оборони і призначений командувати військами Приволзького військового округу. Згодом заарештований та засуджений за звинуваченням в участі у контрреволюційній організації за «справою Тухачевського». 12 червня 1937 розстріляний. Реабілітований у 1957.(листопад 1925 — травень 1928) 5 ШапошниковБорисМихайлович(20 вересня (2 жовтня) 1882 — 26 березня 1945) —Полковник російської імператорської армії і Маршал Радянського Союзу. Учасник Першої світової і Громадянської війн. У Червоній армії з травня 1918. З жовтня 1919 працював у Польовому штабі Реввійськради Республіки. Брав участь у розробці планів операцій по розгрому Юденича, Денікіна, Польщі, Врангеля. У 1921—1925 перший помічник начальника штабу РСЧА. У 1925—1928 командував військами Ленінградського і Московського військових округів. З травня 1928 до червня 1931 начальник штабу РСЧА. У 1931-32 командувач військами Приволзького військового округу, в 1932-35 начальник і військовий комісар Військової академії ім. М. В. Фрунзе, в 1935-37 командувач військами Ленінградського військового округу. У 1937—1940 начальник Генштабу і заступник наркома оборони. З серпня 1940 по липень 1941 заступник наркома оборони. Під час німецько-радянської війни з липня 1941 по травень 1942 начальник Генштабу, з травня 1942 по червень 1943 заступник наркома оборони, в 1943—1945 начальник Вищої військової академії ім. К. Е. Ворошилова. Один з найвидатніших радянських військових теоретиків. Автор книги «Мозок армії». «Патріарх» Генерального штабу. Професор. Помер у Москві.(травень 1928 — червень 1931) 6 ЄгоровОлександрІлліч(13 (25) жовтня 1883 — 23 лютого 1939) Маршал Радянського СоюзуПолковник російської імператорської армії і один з перших маршалів Радянського Союзу. Учасник Першої світової і Громадянської війн. У Червоній армії з лютого 1918. З серпня 1918 командувач 9-ю армією, з грудня 1918 по травень 1919 — командувач 10-ю армією. З липня 1919 командувач 14-ю армією на Лівобережній Україні. У жовтні 1919 очолив Південний фронт, а у січні-грудні 1920р — і Південно-Західний Фронт. З січня 1921 — командувач військами Київського військового округу, з квітня — командувач військами Петроградського ВО, одночасно, з вересня 1921 по січень 1922 — командувач військами Західного Фронту. У 1922 — 1924 роках командував Кавказькою Червонопрапорною армією. З квітня 1924 по березень 1925 — командувач військами Українського військового округу. У 1925—1926 був військовим аташе в Китаї. З травня 1926 по травень 1927 — заступник начальника військово-промислового управління ВРНГ СРСР. У травні 1927 — квітні 1931 — командувач військами Білоруського військового округу. З червня 1931 по вересень 1935 — начальник Штабу РСЧА.(червень 1931 — вересень 1935)
Начальники Генерального штабу РСЧА