Збро́йні си́ли () — військова озброєна організація держави, що включає регулярні й нерегулярні військові формування держави. Як часто вживаний синонім використовується поняття "військо" або "армія" . У більшості країн є збройні сили, які утримуються за рахунок податків.

Збройні сили використовуються для захисту суверенітету своєї держави у разі нападу та рідше — для зміцнення політики силою поза державою на території іншої держави. Поповнюється або за рахунок призову громадян призовного віку (військовозобов'язаний), або за рахунок контрактників (оплачуваних професіоналів).

Збройні сили обов'язково містять елементи ієрархії. Більшість рішень приймаються одноосібно. Функції кожного солдата армії визначає керівництво підрозділу, підпорядковане вищому командуванню. На кожну посаду особа призначається, а не вибирається шляхом голосування. Головним командним органом збройних сил є Генеральний штаб, а забезпечення військ здійснює Міністерство оборони. Начальник генерального штабу є головнокомандувачем збройних сил і підпорядкований голові держави (президенту, монарху чи іншому).

У широкому вжитку терміни «збройні сили» та «військовий» часто є синонімами, хоча в технічному вжитку іноді робиться розрізнення, згідно з яким збройні сили країни можуть включати інші воєнізовані формування, такі як озброєна поліція.

Склад Збройних сил не постійний, він залежить від характеру війни та способів її ведення, оперативного призначення і виду Збройних сил, особливостей театру воєнних дій тощо.

Професія солдата давніша за задокументовану історію. Деякі зображення класичної античності зображують силу та подвиги воєначальників. Битва при Кадеші 1274 року до нашої ери часів правління Рамзеса II зображена на барельєфних пам'ятниках. Перший імператор об'єднаного Китаю, Цінь Шихуанд, створив Теракотову армію, щоб продемонструвати свою військову міць.Terra cotta of massed ranks of Qin Shi Huang's terra cotta soldiers Стародавні римляни написали багато трактатів і творів про ведення війни, а також прикрасили багато тріумфальних арок і колон перемоги.

Види

Збройні сили складаються з видів збройних сил — частин, призначених для ведення військових дій або виконування бойових завдань в певній сфері: на морі, на суші, в повітряному просторі. Відповідно, збройні сили зазвичай підрозділяються на Військово-морський флот (ВМФ), Військово-повітряні сили (ВПС) або Авіацію, Сухопутні війська. Сухопутні війська Військово-морські сили Військово-повітряні сили Сили безпілотних систем

Крім того, важливою складовою Збройних сил є Війська спеціального призначення

Військова потужність держави як сукупність військового, економічного, науково-технічного і морально-політичного потенціалів держави або коаліції держав, безпосередньо втілюється в збройних силах і їхній здатності виконати поставлені перед ними завдання.

Армії різних держав розрізняються чисельністю, принципами формування, організаційною структурою, виконуваними функціями. Ці особливості визначаються масштабом країни, її географічним положенням, історичними, соціальними та культурними традиціями, належністю до військових та/або політичних блоків.

Ієрархія

Новітній час СимволУмовні тактичні знаки НАТО Назва Чисельність Складові формування Командир або керівник XXXXXX Театр війни, театр воєнних дій 1,000,000-10,000,000 4+ армійських угруповань Генерал, генерал армії, п'ятизірковий генерал (США) або фельдмаршал XXXXX Армійське угруповання, Фронт 400,000-1,000,000 2+ армії Генерал, Генерал армії, п'ятизірковий генерал (США) або фельдмаршал XXXX Армія 80,000-200,000 2-4 корпуси Генерал, Генерал армії, чотирьохзірковий генерал (США) або генерал-полковник XXX Корпус 20,000-45,000 2+ дивізії Генерал-лейтенант, корпусний генерал, трьохзірковий генерал (США) XX Дивізія 10,000-15,000 2-4 бригади або полки Генерал-майор, Дивізійний генерал, двозірковий генерал X Бригада 3,000-5,000 2+ полки, 3-6 батальйонів Бригадний генерал, інколи Полковник III Полк або група 3,000-5,000 2+ батальйони Полковник II Батальйон, Дивізіон (в артилерії / військах ППО) 300-1,300 2-6 роти, батареї Підполковник I Рота, Дивізіон 80-225 2-8 взводів Капітан або Майор ••• Взвод або Чота 26-55 2+ відділень, секцій або машин Лейтенант або Старший лейтенант •• секція, підрозділ 8-13 2+ військовиків Капрал або Сержант • Обслуга, команда або рій 8-13 2+ військовиків або 1+ секція Капрал або Єфрейтор Ø вогнева команда/група 4 n/a Капрал або Єфрейтор Ø вогнева або маневрова команда/група 2 n/a Рядовий, солдат Можливе випадання деяких ланок: наприклад, у Збройних силах країн членів НАТО відсутня ланка між батальйоном та бригадою. Так само, лише найбільші військові держави світу можуть мати організаційні структури на верхніх щаблях.

В різних країнах можуть використовуватися традиційні назви, що може привести до деякої плутанини. Наприклад, Британський або Канадський бронетанковий батальйон (armored regiment) складається з рот (squadrons), тоді як американський розвідувальний батальйон (cavalry squadron) складається з рот (troops) та взводів.

Спосіб комплектування

Комплектування збройних сил — це забезпечення потреби збройних сил в особовому складі, матеріальних і технічних засобах відповідно до штатів і табелів мирного і воєнного часу. До основних елементів системи комплектування збройних сил відносяться: підстави для зарахування громадян на військову службу, терміни військової служби і порядок відбору контингентів для служби в армії, вік громадян, що закликаються в армію і способи комплектування армії командним складом.

У історії збройних сил відомі різні способи їхнього комплектування: найманство, добровільництво, феодальне і народне ополчення, вербування, рекрутська повинність, конскрипція, військова повинність, військовий обов'язок. Військова повинність, як основний спосіб комплектування збройних сил, існує майже у всіх сучасних державах, разом з цим в багатьох країнах армія комплектується шляхом наймання (вербування) добровольців, така армія часто називається професійною. Так, у Великій Британії збройні сили після 1967 комплектуються тільки вербуванням.

Принципи комплектування визначаються місцем проживання громадян, що закликаються в армію, і дислокацією військ. Розрізняють три принципи комплектування: територіальний, коли війська комплектуються людськими контингентами з населення тієї місцевості, де розташовані комплектовані частини; екстериторіальний, коли війська комплектуються особовим складом з-поміж громадян різних районів; змішаний — що поєднує перший і другий принципи.

Терміни військової служби визначаються законами держав, виходячи з чисельності збройних сил і призовних контингентів, рівня розвитку військової техніки, фізичного стану і загальноосвітньої підготовки призовників тощо. У арміях, що комплектуються шляхом рекрутського набору, терміни військової служби були спочатку, як правило, довічними (наприклад, в Російській імперії з початку 18 ст. до 1793), надалі вони поступово скорочувалися. З введенням загальної військової повинності загальні терміни військової служби були різко зменшені й стали ділитися на термін дійсної військової служби безпосередньо у військах і термін знаходження в запасі. Тривалість термінів дійсної військової служби в сучасних арміях встановлена в межах 1—2 років, а на флоті — до 3 років.

Відбір контингентів для служби в армії проводиться на основі фізичного стану і морально-політичних якостей громадян, що призиваються, при цьому враховуються пільги, що надаються законами в деяких державах певної частини громадян за сімейним станом, для завершення освіти та по роботі в промисловості. Вік громадян, що призиваються в армію, встановлюється, виходячи із завдань оборони держави, його матеріальних можливостей і термінів служби в армії. Більшість сучасних армій комплектуються громадянами, що досягли 18—19 років. Комплектування особовим складом в мирний час здійснюється шляхом призову на дійсну військову службу громадян чергових віків; у воєнний час — мобілізацією особового складу запасу. Командні кадри для збройних сил готуються в спеціальних військових навчальних закладах — військових училищах (школах) і вищих військових навчальних закладах.

Управління збройними силами

Збройні сили мають централізоване управління, встановлене законодавством держави. Для більшості держав центральним виконавчим органом управління збройних сил є Міністерство оборони, через яке держава проводить у збройних силах свою політику, здійснює контроль над процесом військового будівництва, здійснює управління в галузі оборони, а також координує діяльність інших органів виконавчої влади у питаннях оборони.

У підпорядкуванні міністерства оборони знаходиться другий за важливістю центральний орган військового управління, яким є Генеральний штаб. У деяких державах аналогом є Комітет начальників штабів (США та Велика Британія), Штаб збройних сил (Франція) або Об'єднаний штаб збройних сил (Бразилія).

Генеральний штаб є головним органом військового управління збройними силами як у мирний, так і у воєнний час, який займається щоденною роботою з підтримання військ у бойовій готовності. У підпорядкуванні Генерального штабу знаходяться командування (управління) видів збройних сил, командування (управління) окремих родів військ та управління служб, які відповідають за всебічне забезпечення збройних сил.Большая российская энциклопедия. Статья «Генеральный штаб»

В історії збройних сил деяких держав вже у XX столітті існували винятки, коли збройні сили були розділені на окремі види, які керувалися окремими міністерствами. До таких, наприклад, відноситься Бразилія, в якій у 1970-ті роки існували Міністерство ВПС, Міністерство ВМС та Міністерство армії. В Імператорській Японії Міністерство ВМС існувало до 1942, а Міністерство армії аж до самої капітуляції в 1945 році.

Для раціонального управління збройними силами в більшості держав існує поділ збройних сил за адміністративно-територіальною ознакою, що виражається у створенні військових округів (регіональних командувань).

Розміщення збройних сил може бути не тільки в межах території держави, а й за деяких обставин, що склалися за їх межами.

У мирний час склад збройних сил держав є скороченим. При запровадженні воєнного стану або перед початком військових дій державою проводиться розгортання збройних сил, у процесі якого чисельність збройних сил може істотно зрости. При цьому можуть створюватися специфічні великі формування, властиві воєнному часу (фронти, військові округи воєнного часу та інші).

Вартість

Явною перевагою утримання Збройних Сил у країні є забезпечення захисту від зовнішніх загроз та від внутрішніх конфліктів. Також військовослужбовці залучаються як підтримка цивільних служб за надзвичайних обставин — під час стихійного лиха після нього. В деяких країнах (Туреччина, Пакистан) Збройні сили є запорукою світського суспільства і діють як противага клерикальним політикам. В багатьох країнах армія була рушійною силою державних переворотів. З іншого боку в багатьох країнах ЗС також часто критикують за схильність до перебільшення зовнішніх загроз, спроби вирішувати всі політичні суперечки шляхом сили та надмірне фінансове навантаження на бюджет. Науково-Дослідні та Дослідно-Конструкторські Розробки військової тематики можуть вважатися однією з рушійних сил розвитку власного наукового потенціалу країни.

Бюджет

Оборонна економіка — це фінансові та грошово-кредитні заходи, що вживаються для забезпечення ресурсів та підтримки збройних сил, а також на фінансування військових операцій, включаючи війну.

Процес розподілу ресурсів здійснюється шляхом визначення військового бюджету, який управляється військовою фінансовою організацією в рамках збройних сил. Потім військові закупівлі отримують дозвіл на покупку або укладення контрактів на постачання товарів і послуг для збройних сил, як у мирний час на постійній базі або в зоні бойових дій у місцевого населення. +Військові витрати, 25 країн з найбільшими показниками за паритетом паритету купівельної спроможності (ПКС), 2024КраїнаМільярди доларів, витрачені