ГЛАВА XX. УЧНІ І СПІВБЕСІДНИКИ СЕРГІЄВІ В СВОЇХ ОБИТЕЛЯХ

<< ГЛАВА XIX | ЗМІСТ | ПРИМІТКИ >>

У Костромських краях. На Обнорі і Нурмі. В Москві і на Пішноші. На Білому озері. В Серпухові. На Дубні. В краях Вологодських і Тверських. В краях Калужських і Звенигородських. Знову в Костромських. Співбесідники у Вологді, на Махрі, в краях Ростовських, Суздальських і Пермських. Віддалені відголоски переказів і неясні сліди. Зірки північних країн (1345 – XV ст.)

Радуйся, світильниче багатосвітлий, підвівший до Христа монахів багатства.

Ікос. Мінеї.

Радуйся, проходженням своїм у пустелях багато обителів насадивий

Акафіст 2. Ікос 11.

Учнями і духовними друзями Преподобного Сергія засновано до сорока монастирів; з них, в свою чергу, вийшли засновники ще до п'ятидесяти монастирів, так що духовне потомство великого Радонізького подвижника поширилось по всій північно-східній Русі, повсюду запалюючи благодатний вогник духовного життя і розливаючи світло просвітлення християнського. У даному нарисі ми не можемо надати повну картину поширення чернецтва з обителі Сергієвої і обмежимось тут короткими даними про учнів і співбесідників Преподобного Сергія, заснувавших свої обителі і мавших до нього особисте відношення.

1. Одним з перших учнів і пострижеників Преподобного Сергія був Преподобний Авраамій Галицький, називаємий в наших місяцесловах також Городецьким і Чухломським. Судячи по тому, що він, за свідченням рукописного житія, упокоївся 20 липня 1375 року у глибокій старості, треба припускати, що він був літами набагато старше Преподобного Сергія, котрому у цей час було тільки 56 років. В обителі Радонізькій Авраамій трудився у хлібні і поварні, носив дрова і воду для братії, а потім був удостоєний сану пресвітерського. Бажаючи вищого подвигу, він випросив у великогос старця благословіння і удалився в дику тоді країну Галицьку. Тут, на одній горі поблизу Галицького озера, він віднайшов чудотворну ікону Богоматері «Умилення сердець» і поставив собі часовню і келію. Коли його прихисток став відомий Галицькому Князю Димитрію Феодоровичу, він приніс на прохання цього Князя віднайдену ним святину у Галич, куди прибув по озеру у рибацькому човні. Народний переказ каже, що там, де плив Преподобний, ще і тепер видний струмінь, що відрізняється від інших і називається Аврамієвою. У Галичі від святої ікони було багато чудес, чому усердний Князь дав засоби Преподобному побудувати на місці явлення цієї ікони монастир, на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а самого Авраамія переконав бути ігуменом цієї обителі. Багато потрудився тут святий ігумен над наверненням дикого племені Чудського до Христової віри, і Мати Божа видимо допомагала йому у тому обильними чудесами від святої Своєї ікони. Коли обитель стала дуже багатолюдна, Преподобний удалився верст за сімдесят; учні знайшли його і тут, і скоро заснована була інша обитель - Покладення пояса Богородиці (нині село Озерки). Потім Авраамій удалився на річку Вига і заснував там монастир на честь Собора Богоматері. Нарешті він пішов і звідси і в двадцяти верстах від Вигської обителі побудував четверту обитель - на честь Покрова Пресвятої Богородиці, де і почив у Господі. Так переносимий був цей світильник смирення з одного місця на інше і всюду возжигав світочі духовного життя.

2. Преподобний Павло Обнорський, або Комельський, родом Москвич, постриженик одного з приволзьких монастирів, був також одним з перших учнів Преподобного Сергія. Подібно Авраамію, він проходив в обителі великого старця послух і в кухні, і в трапезі, був і в келійному послуху у самого ігумена Сергія. Так трудився він кілька літ. Потім запитав у старця благословіння жити в усамітненні в навколишніх лісах. Через п'ятнадцять років такого життя, коли його стали відвідувати братія, він знову просив у Преподобного Сергія благословіння йти у пустелю вже більш віддалену. Святий старець дав ревнісному учневі - любителю безмовства - мідний хрест на благословіння, і Павло, після довгих мандрів по пустельним місцям, зупинився нарешті в Комельському лісі. Над річкою Грязовицею Павло обрав собі дупло старої липи замість келії і три роки підвизався тут нікому не відомий. Потім він перейшов на річку Нурму і тут поставив келію трохи просторнішу залишеного дупла. Преподобний Сергій Нуромський, також учень Сергія Радонізького, одного разу прийшов до нього і побачив ось що: стаї птахів літали навколо Павла, інші з них сиділи на голові і на плечах його, і він годував їх з рук; тут же стояв ведмідь, чекаючи собі їжі від пустельника; лисиці і зайці бігали колом, чекаючи того ж... Ось життя невинного першого чоловіка! Коли стали і сюди приходити до нього любителі безмовства і просили дозволу жити з ним, то він спочатку не згоджувався, а потім, згадавши поради наставника свого Преподобного Сергія Радонізького, попросив у Митрополита Фотія благословіння на устрій гуртожитнього монастиря в ім'я Живоначальної Трійці. По глибокому смиренню він не прийняв священного сану. Стодванадцятилітнім старцем, лежачи на смертному одрі, 6 січня 1429 року він зі сльозами повідав братії про спаленні в цей день Костроми татарами, а 10 січня відійшо до Господа. В його обителі і понині зберігається хрест, даний йому Преподобним Сергієм на благословіння.

3. В чотирьох верстах від пустельного житла Преподобного Павла життєдіяв його друг і духовний батько - Преподобний Сергій Нуромський. Він був родом грек, прийшов у Радонізьку пустелю до Преподобного Сергія з Афонської гори і довго жив під керівництвом великого батька іноків. За його благословінням він заснував на ріках Нурмі монастир Преображення Господнього. Сергій і Павло часто відвідували один одного, причому Павло з поваги до Сергія проводжав його зазвичай на дві третини відстані від своєї обителі. місце, де розлучались святі друзі, ознаменовано часовнею. Преподобний Сергій помер 7 жовтня 1412 року

4. В двадцяти верстах від обителі Преподобного Павла була обитель Воскресіння Христового, заснована ще раніше Павлової учнем Преподобного Сергія Радонізького - Сильвестром Обнорським. Довго підвизався тут, на березі Обнори, у глухому лісі цей угодник Божий, поки не знайшов його один заблукалий поселянин. Після того біля його пустельної келії стали селитися ревнителі духовного подвигу, і заснувалась обитель. Святитель Олексій благословив побудувати храм у ім'я Воскресіння Христового. Преподобний Сильвестр часто удалявся у глухе місце дрімучого лісу, котре і тепер зветься Заповідним гаєм. Звідти часом виходив він для бесіди з відвідувачами на те місце, де тепер часовня. Помер він у 1379 році, квітня 25 дня.

5 і 6. Преподобні Андроник і Савва. Преподобний Андроник, «тихий, лагідний, смиренний», за відозвою літописця, був родом з тої ж Ростовської області, з котрої походив його великий авва. Святий наставник дуже полюбляв свого святого учня за його добродійства і відданий послух і особливо молив за нього Бога, щоб покрив цю невинну душу від ворожих підступів і допоміг йому довершити свою течію до кінцяя. Андроник давно плекав у душі бажання заснувати свою гуртожитню обитель і не таїв цього бажання від старця. Ми бачили вище, як це святе бажання виповнилось, коли Святитель Олексій випросив у Преподобного Сергія цього учня для устрою обителі Всемилостивого Спаса. Місце було обрано у семи верстах від Кремля, на річці Яузі, і сам Преподобний Сергій приходив благословити це місце. В 1361 році обитель була закінчена будівництвом. Великий старець не раз приходив сюди до улюбленого свого учня і підкріплював його у подвигу своїми бесідами. Одного разу великий подвижник зайшов сюди поклонитись образу Спаса (котрий був принесений Святителем Олексієм з Царгороду) перед відправленням у далеку путь, у Нижній Новгород (у 1365 р.), і при прощанні довго розмовляв з Андроником. В подальшому на місці їх розлуки поставлена часовня, - це на шляху у Володимир. Під керівництвом Преподобного Андроника виховались його сопостник і приємник по ігуменству Преподобний Савва і знамениті іконописці Андрій Рубльов і Данило, котрі розписували придворний Благовіщенський собор і соборні храми у Володимирі і Сергієвій Лаврі. І понині стоїть на правій стороні царських воріт Троїцького собору чудотворна ікона Пресвятої Трійці, написана Преподобним Андрієм. Читачі цієї книги можуть бачити її зображення у заставці IV-го розділу.

7. В один час з Андроніковим монастирем (в 1361 р.) виникла обитель Пішношська, заснована пустельнолюбним Мефодієм. В молодих літах прийшов він до Преподобного Сергія і жив кілька літ під його керівництвом. Потім по благословенню старця він усамітнився в хащу дубового лісу за рікою Яхромою і на невеликому підвищенні серед болота поставив собі келію. Коли біля нього стали збиратися братія, Преподобний Сергій, відвідавши його, порадив йому побудувати обитель і храм на іншому, більш сухому місці і благословив те саме, де тепер стоїть ця обитель. Преподобний Мефодій сам трудився при її побудові, переносячи дерева через річку. Від того обитель отримала назву Пішношської, а річку прозвали Пішношею. Часом Преподобний Мефодій для безмовства усамітнювався за дві версти від обителі, і сюди приходив до нього для духовної бесіди Преподобний Сергій. Звідси ця місцевість названа Бесідою, і тут стоїть часовня. «Співбесідник і співпостник» Преподобного Сергія Мефодій переставився через вісім місяців після кончини свого великого старця, 14 червня 1392 року. В його обителі чесно зберігається дерев'яний потир, в котрому він священнодіяв, і ковчежець з часткою мощів Преподобного Сергія.

8. Преподобний Феодор, в миру Іоанн, рідний племінник Преподобного Сергія, в юності пострижений ним, був одним з самих старанних і улюблених його учнів. Удостоєний сана священства, він дістав бажання заснувати свій гуртожитній монастир і відкрив свій задум Богомудрому дядьку-наставнику. Преподобний Сергій благословив його на це діло і навіть сам прийшов оглянути обране ним на високому березі Москви ріки місце для обителі. Це було близько 1370 року. Слава про святе життя Феодора скоро зібрала навколо нього багато братій. Великий Князь обрав собі Феодора в духовники і посилав з дорученнями у справах церковних до Вселенського Патріарха; Митрополит Олексій ставився до нього з батьківською любов'ю, і Кипріан писав йому послання разом з Преподобним Сергієм. Високе становище, у котре був поставлений Феодор, тривожило його святого дядька, котрий «вболівав за честь і славу його» і молився, «во єже звершити йому течію без перепони». Великий батько іноцтва пошановував обитель Симоновську спорідненою о Христі своїй Радонізькій обителі, і коли потреба і користь викликали його у Москву, він приходив прямо у Симоновий монастир, де для нього влаштована була навіть особлива келія. Любитель смирення і праці, він і тут разом з братією обробляв власними руками землю для городів, насаджував дерева, копав ставки і колодязі. І тепер ще видні тут плоди його труженицького життя: недалеко від монастиря на рівному підвищеному місці знаходится обширний (в околі до 150 сажнів) і глибокий (на середині до 6 аршин) ставок, обнесений валом і обсаджений березами. Спільний переказ Москви завірює, що цей пруд викопаний руками перших святих подвижників на Симонові і що в цих трудах приймав живу участь Преподобний Сергій. Від того і звуть цей ставок Сергієвим. І московські старожили кажуть, що багато страждущих, не дивлячись на пору року, занурюючись у воду цього ставка з вірою і молитвою про зцілення, отримували прошене. З древніх літ в день Преполовенія П'ятидесятниці сюди буває хресний хід для освячення води.

Преподобний Феодор в подальшому був Архієпископом в Ростові, де, не дивлячись на короткочасне керування паствою, залишив по собі віковічний пам'ятник заснуванням Богородицеріздвяного жіночого монастиря. Він помер 28 листопада 1394 року.