Сіді-Бель-Аббес (, ) — місто на північному заході Алжиру. Адміністративний центр однойменного вілаєту.
Розташування Сіді-бель-Аббес розташований приблизно за 90 кілометрів на південь від узбережжя Середземного моря поблизу Орана у високій долині Тель-Атласу на висоті близько 470 м .Sidi bel Abbès — Karte mit Höhenangaben Клімат від помірного до теплого; Дощ (прибл. 460 мм/рік) припадає переважно на зимові місяці.Sidi bel Abbès — Klimatabellen
Населення Рік 1977 рік 1987 рік 1998 рік 2008 рік Кількість мешканців 112 988 152 778 183 931 210 146 З 1960-х років Сіді-бель-Аббес зазнав сильної імміграції родин із сільських районів Алжиру.
Історія У 1843 році біля села Сіді-бель-Аббес французи заснували військовий форпост і за кілька років створили місто за французьким зразком. Воно стало центром Іноземного легіону і швидко зростало. У 1896 році тут проживало 26 887 мешканців, з яких 11 516 — мусульмани, 420 — євреї, 6950 — громадяни Франції та 8001 — інші європейці. З 1831 по 1962 рік у місті розташовувався материнський будинок (Maison mère) Іноземного легіону з 1-м Іноземним полком у кварталі В'єно. Швидке зростання міста призвело до того, що його первинна структура зникла.
Населення не складалося лише з правих поселенців. Соціальна боротьба метрополії точилася і в Алжирі. Тріумф лівого Народного фронту на парламентських виборах у Франції призвів до радісних мітингів у Сіді-бель-Аббес 14 червня 1936 року, коли на вулиці вийшло близько 5000 людей. Правоекстремістські демонстранти атакували захід сльозогінним газом і закидали його камінням.
Після проголошення незалежності Алжиру 5 липня 1962 року після Алжирської війни, Іноземний легіон втратив свою найстарішу і найважливішу на той час базу. Французький уряд передислокував весь полк з Алжиру до міста Обань (Франція). У фортецю Іноземного легіону спершу переїхав університет. Численні європейці, так звані Pieds-noirs, також покинули місто. У вересні 1962 року місто було напівпорожнім через від'їзд європейського населення. Адміністрація, поліція, юстиція, освіта та багато видів економічної діяльності тимчасово припинили свою роботуBenjamin Stora: Algeria, 1830—2000: A Short History. Cornell University Press, Ithaca (New York) 2005, ISBN 0-8014-8916-4, S. 12 und 77..
Визначні місця
Старе місто було оточене міським муром з чотирма брамами, який був здебільшого знесений у 1930 році на користь широких бульварів. У місті, яке було повністю перебудоване французами і має багато будівель у різних стилях другої половини 19-го і першої половини 20-го століття, є університет і художній інститут.
Транспорт У 2017 році в місті відкрилась перша трамвайна лінія.
Відомі особистості Рене Вівіані (1863—1925), прем'єр-міністр Франції 1914—1915 Шарль Брекар (1867—1952), французький генерал Каддур Бенгабріт (1868—1954), мусульманський священнослужитель і дипломат, засновник Великої паризької мечеті Гастон Моріс Джуліа (1893—1978), французький математик Жан Реш (1915—1999), французький астроном Марсель Сердан (1916—1949), французький боксер-професіонал середньої ваги Совер Родрігес (1920—2013), французький футболіст і тренер Шейха Рімітті (1923—2006), алжирська співачка Раї Мохаммед Беджауї (нар.1929), алжирський юрист, президент Міжнародного суду (1994—1997) Раймонд Лопес (1931—2017), французький автогонщик Джілалі Абді (1943—2022), алжирський футболіст Кадур Наїмі (нар. 1945), алжирсько-франко-італійський кінопродюсер, сценарист, драматург і актор Жан Боє (1948—2004), французький органіст, композитор і професор органу Гектор Зазу (1948—2008), французький композитор і музичний продюсер Жан-Франсуа Ларіос (нар. 1956), французький футболіст Жан-Марк Авелін (нар. 1958), французький священнослужитель, архієпископ Марселя Брижіт Жіро (нар. 1960), французька письменниця Кад Мерад (нар. 1964), французький кіноактор Мохамед Бахарі (нар. 1976), алжирський боксер Худа-Іман Фараун (нар. 1979), алжирський фізик і політик
Примітки