Місто

Мі́сто — великий населений пункт, населення якого зайняте звичайно поза сферою сільського господарстваМовчан О. М.. Місто // ; зазвичай адміністративний, промисловий, торговий або культурний центр певного регіону. Переважно мешканці міста працюють у промисловості та сфері послуг. У багатьох країнах статус міста визначається і закріплюється законодавчо, враховуючи показники чисельності та зайнятості населення.

Сучасні міста поділяються на малі (до 50 тис. жителів), середні (50-250 тис.), великі (250—1000 тис.), міста-мільйонники — понад 1 млн осіб, а також мегаполіси — великі агломерації міст, які зливаються в одну урбаністичну систему. У 2021 році у світі налічувалося 1170 найбільших міст, з яких 557 міст-мільйонерів.

Поблизу багатьох великих міст-мільйонників виникають міста-супутники. Часто міста і міста-супутники об'єднуються, утворюючи агломерації, які можуть бути об'єднані в мегалополіси. Станом на 2013 рік найбільшим у світі мегалополісом було Токіо.

У науковій літературі існує багато визначень поняття міста (містечка), однак однозначного підходу до тлумачення цього терміна немає, що зумовлено великою кількістю різних прикметних ознак міста та ступенем означення їхніх особливостейГерасимчук З. В., Середа О. В. Особливості типології міст як передумова ефективного стратегічного управління їх розвитком // Економічний форум Науковий журнал — 2012. — Вип. 1 . У деяких країнах для визначення статусу міста необхідні тільки зайнятість населення, для деяких — міський характер забудови території, наявність певних зручностей (каналізація, дороги із твердим покриттям, культурно-побутові установи тощо).Географія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів / Г. Д. Довгань, О. Г. Стадник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2016. — 272 с.: іл. 978-617-09-2883-2.

Назва Староукраїнське слово містоМєсто; Место; Мѣсто, Мєсто // походить від («місце»), що первісно означало «накидане на землю покриття для розташування» і пов'язане з дієсловами *metati, *mesti. Очевидно, розвиток значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») відбувся під впливом польської мови, де на сучасне значення слова miasto, швидше за все, вплинуло , що є калькою з сер.-в.-нім. stat («місце»; «місто»)Miasto // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 321—322..

Проте, слід мати на увазі, що , окрім основного значення «місце», також засвідчене у значеннях «місто», «неукріплений населений пункт», «неукріплена частина міста», «посад» (на протиставлення укріпленому го́роду)Мѣсто // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. —  : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 2. — С. 245—248..

Рідковживаним синонімом є застаріле, розмовне слово го́род, яке історично позначає укріплення (фортецю) і сходить до («огороджене місце», «огорожа»), що вважається спорідненим з («сад»), («сад»), («огорожа», «двір», «сад») і («двір»).

Загальне визначення Історично місто, як вид поселення, виникло внаслідок суспільного розподілу праці, тобто відокремлення ремесла від сільського господарства і зосередження ремесних виробів в руках певної громадської групи. Поступово місто, як населений пункт, почало відрізнятися від села високим ступенем різноманітності трудової діяльності (виробничої та невиробничої), рівня побуту, якості життя тощо. З часом в містах зосереджувалися різноманітні галузі народного господарства — промисловість, побутове обслуговування, наука, культура, торгівля, інформація, що зробило міста центрами науково-технічного та культурного поступу. Розвиток соціальної інфраструктури зумовило утворення в містах особливого міського способу життя, який у ході урбанізації розповсюджувався на все більшу кількість поселень, у тому числі сільських.

За визначенням українського економгеографа О. Топчія «Місто — просторове суспільне утворення, яке є осередком масового розселення людей і зосередження їх суспільнокорисної діяльності в будь-яких формах, крім одержання первинних продуктів сільського господарства як єдиного заняття населення, і організоване у господарсько-будівельний комплекс, що постійно діє та обслуговує побут і діяльності населення».

«Місто», має представляти певний набір аспектівBARROS L. D., José D'Assunção. Cidade e história. Petrópolis: vozes, 2007. 128p (порт):

певна популяція, сформована соціально неоднорідними особами, постійне місце розташування, значне просторове розширення, певна модель організації та співіснування, спосіб життя, характерний для міста, домінування несільськогосподарської зайнятості населення, наявність значної кількості населення, поріг якого перевизначається в кожну епоху в історії, значна щільність населення, зовнішня відкритість, розташування ринку.

Класифікація

Типи Міста розрізняють: за глобальною ієрархією (глобальні, мультинаціональні, важливі національні) за людністю (міста-мільйонники, дуже великі, великі, середні, малі) за планувальною структурою (радіальне, лінійне, комбіноване) за характером виконуваних функцій (адміністративні, промислові, наукові, навчальні, культурні, рекреаційні, транспортні та інші центри) за загальною планувальною структурою (поліцентричні, моноцентричні) за адміністративно-політичним значенням (столичні, районні, обласні)Лазор О. Д., Лазор О. Я., Чемерис А. О. Територіальна організація влади в Україні: навч. посіб. К.: Дакор. 2007, 576 с. тощо.

Віднесення населеного пункту до міст за людяністю зазвичай визначається в законодавчому порядку країни; при цьому критерій чисельності населення міста різниться в різних країнах світу — від 250 осіб у Данії до 50 тисяч в Японії.

Зовнішні ознаки Місто здебільшого є адміністративною одиницею країни та має відповідні ознаки: Просторові: окреме місто, міська агломерація, регіон, край і країна. Функціональні: економіка, фінанси, торгівля, політичні структури, соціально-побутові чинники, культура, спорт тощо Політичні: консультативні ради, урядові, державні управлінські структури Демографічні: етноси та мови, релігії, соціальні класи, вік та стать тощо.

Історія Історичне значення міст є неоціненним для всіх основних епох людської історії, що підтверджують археологічні та писемні свідчення. Перші відомі міста з'явилися, як правило, в результаті зростання невеликих сіл або об'єднання невеликих поселень. Давнішні міста налічували від кількох десятків тисяч до мільйона осіб, і були найбільшими для своєї епохи та визначальними для багатьох поколінь людської популяції. Всі ці давнішні поселення мають більш-менш виражені ознаки та функції сучасного поняття «міста».

Перші згадки про великі міста відносяться до IV—III-го тисячоліття до нашої ери. Найбільш відомі давні торгові, ремісничі центри: в Месопотамії — Ур, Урук, Вавилон; Єгипті— Мемфіс, Фіви; Індії — Мохенджо-Даро, Хараппа; Греції — Спарта, Афіни. В ХІ — XII століттях в Європі найбільшими містами були Константинополь, Кордова, Київ, Венеція, Флоренція, Рим, Париж, Лондон, Кельн, Новгород.

Найстаріші міста світу

Найстаріші згадки про міське поселення (приблизно 9000 до н. е.) відносяться до кам'яної доби. Найстаріші міста світу розташовані:

в Малій і Західній Азії — Єрихон (Західна Азія, сучасна Палестина) та Чатал-Гуюк (у Малій Азії, з приблизно 6000 до н. е., територія сучасної Туреччини), Троя (приблизно від 3000 до н. е., територія сучасної Туреччини), Мілет (з 3-го тисячоліття до н. е., територія сучасної Туреччини), Єрусалим (близько 1850 року до н. е., територія сучасної Ізраїля) в Месопотамії (приблизно з 4000 до н. е., територія сучасних Іраку та Ірану) — Урук (приблизно з 3300 до н.е.), Сузи (близько 3500 до н. е., територія сучасного Ірану), Ур (приблизно з 2500 до н. е.), Вавилон (приблизно від 1800 до н. е.) Стародавній Єгипет (приблизно з 2500 до н. е.) — Мемфіс (приблизно від 2500 до н. е.), Фіви (приблизно з 1500 до н. е.) Стародавня Греція— Коринф (з 10-го століття до н. е.), Афіни (з 7 століття до нашої ери, розквіт приблизно з 500 до н. е.), Тіра (кінець 6— початок 5 ст. до н. е.) Епоха еллінізму — Александрія (приблизно з 400 р. до н. е., територія сучасного Єгипту) Римська імперія — Рим (з середини 8 століття до н. е., територія сучасної Італії), Трір (римське військове поселення, приблизно з 30 до н. е., територія сучасної Німеччини), Кельн (50 р. н. е., римське поселення, територія сучасної Німеччини) Візантійська імперія — Візантій (заснований у 7 столітті до н. е., пізніше на його місці побудована столиця Східної Римської імперії Константинополь, з часів Османської імперії: Стамбул, територія сучасної Туреччини), Салоніки (від 315 до н. е., територія сучасної Греції) Середньовіччя— Кельн (1180 року найбільше німецьке місто, було за величиною порівняне з Єрусалимом, Константинополем і Римом, територія сучасної Німеччини), Любек (столиця Ганзейського союзу, з 1200, територія сучасної Німеччини), Мілан (столиця Ломбардської Ліги, територія сучасної Італії) Епоха Ренесансу — Венеція (з 1300, територія сучасної Італії), Флоренція (приблизно з 1400, територія сучасної Італії) Ісламська історія — Персеполіс (приблизно з 600 до н. е.,територія сучасного Ірану) Багдад (створено приблизно 750, територія сучасного Іраку), Ісфахан (старе місто засноване ще за перських часів, близько 600 рік до н. е., територія сучасного Ірану), Тімбукту (приблизно з 1400 року — кінцева точка верблюжих караванів, територія сучасної Малі) Давній Китай (приблизно з 1000 до н. е.) — Сіань (відправна точка Шовкового шляху і Великої Стіни) Стародавня Корея — Пхеньян (приблизно з 2300 до н. е.), Сеул (18 до н. е.) Стародавня Японія — Кіото (з 200 року нашої ери) Стародавня Індія — Хараппа (приблизно від 4000 до н. е., територія сучасного Пакистану) Стародавня Східна Азія — Ангкор (величезне місто-храм, з 500 н. е., територія сучасної Камбоджі) Доколумбівська Америка — Теотіуакан (з 500 р. до н. е., територія сучасної Мексики), Чан-Чан (найбільше американське давнє місто, приблизно з 1000 року, територія сучасної Перу)

Особливості структури міста

Місцерозташування Розташування міста залежить від природних, технологічних, економічних та військових умов. Однак, доступ до води довгий час був основним фактором створення та зростання міст. Й незважаючи на винятки, які уможливили появу залізничного транспорту в дев'ятнадцятому столітті, сьогодні більшість міського населення світу живе біля узбережжя або на річці. Розташування на узбережжі морів або рік міст дає економічні переваги, бо водні перевезення по річках і океанах завжди були дешевшими.

При формуванні міст враховувалось те, що міські райони, не можуть вирощувати власну їжу і тому повинні розвивати певні відносини з сільської місцевістю. Таким чином, центральне місце в виробничому регіоні теоретично буде утворюватися у оптимально досяжних місцях, орієнтуючись на транспортну систему.

Міська інфраструктура

Структури міста повинні бути адаптовані до експансивного розвитку території і можливої зміни потреб містян.

Складові міської інфраструктури: Будівлі, будинкові блоки, двори, квартали, міські райони Центр міста, околиці, промислова зона, бізнес-зона, зони відпочинку Транспортна система (громадський транспорт, дорожня мережа,тротуари і велодоріжки, пішохідні зони) Комунальні служби (водопостачання та системи водостоку, каналізація, електропостачання, газові мережі, телекомунікації) Утилізація відходів міста. Міська інфраструктура в ідеалі обслуговує всіх жителів однаково, але на практиці може виявитися нерівномірною — у деяких містах є чіткі альтернативи першого та другого класу. Наприклад, такі диспропорції спостерігаються у Мумбаї, Ріо-де-Жанейро.

Схеми міст