Уйгурський каганат

Уйгурський каганат — державне утворення першої половини першого тисячоліття нової ери, яке прийшло на зміну Східно-тюркського каганату.

Назва Були племінною групою народу тєле, яка сама себе йменувала токуг-огуз (дев'ять племен чи дев'ять кланів). З часом Була прийнята спільна для всіх назва — уйгури (у китайських джерелах — хуйхе).

Історія Передумови Витоки беруть з державний утворень племен тєле Перший, найранніший каганат, створений в Хангаю в 480 та проіснував трохи більше 80 років. Втім це було неміцне племенне об'єднання. Був знищений Жужанським каганатом у 546. Другий каганат з'явився в 605, але 646 року знищено імперією Тан.

Утворення 657 року уйгури брали участь у військовій кампанії імперії Тан проти Західнотюркського каганатуLatourette, Kenneth Scott (1964), The Chinese, their history and culture, Volumes 1–2, Macmillan, p. 144. З утворенням 682 року Другого Тюркського каганату уйгури увійшли до його складу, ставши основою його правого крила.

У 742 році уйгури в союзі з карлуками та басмили повстали проти Другого Тюркського каганатуSinor, Denis (1990), The Cambridge History of Early Inner Asia, Cambridge University Press, p. 317–342. Вождь уйгурів Кутлуг-Більге захопив ворожу столицю Отюкен і вбив Озмиш-тегіна. Протягом декількох років уйгури заволоділи Внутрішньою Азією та заснували Уйгурський каганат. Пізніше того ж року уйгурсько-карлуцький союз утворився проти басмилів і розгромив їх каганат. 745 року було остаточно знищено Другий тюркський каганатBarfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell, p. 151. Війна між уйгурами та карлуками 746 року змусила карлуків мігрувати на захід до Жетису та конфліктувати з тюргешами, яких вони перемогли та підкорили у 766 роціSinor 1990, p. 349.

Піднесення Новий каган Баянчур-хан спрямував зусилля на зміцнення держави зсередини. У 747—749 роках довелося боротися проти деяких огузьких племен на чолі із Тай-Більге-тутуком, якому зрештою було завдано поразки, але племена ягма і баярку втекли до Карлуцького каганату. Внутрішні війни у каганаті закінчилися утвердженням влади клану яглакарів і верховенства уйгурів серед токуз-огузьких племен. Самоназва уйгурів поширилася на всю токуз-огузьку конфедерацію.

За цим каган розпочав низку військових кампаній з підкорення усіх кочівників регіону. У 751 році Танська імперія зазнала стратегічної поразки від арабів у битві при Таласі. Після цього Тан відступила з Центральної Азії, дозволивши уйгурам стати новою домінуючою державоюRhie, Marylin Martin (15 July 2019). Early Buddhist Art of China and Central Asia, Volume 2 The Eastern Chin and Sixteen Kingdoms Period in China and Tumshuk, Kucha and Karashahr in Central Asia (2 vols). BRILL. ISBN 978-90-04-39186-4. Повстання Ань Лушаня дозволило уйгурами втрутитися у внутрішні справи імперії Тан. У 757 році близько 4 тис. уйгурських вершників допомагали арміям Тан повернути собі Чан'ань та Лоян, а невдовзі завдали поразки тюркському вождю Ашині Цунлі, союзнику Лушаня. Після битви при Лояне уйгури грабували місто протягом трьох днів і зупинилися лише після того, як було захоплено велику кількість шовку. За їхню допомогу танський імператор Су-цзун надіслав 20 тис. рулонів шовку та надав їм почесні титули. Крім того, торгівля кіньми була встановлена на рівні 40 рулонів шовку за кожного коня, а уйгурам було надано статус «гостя» під час перебування в ТанSinor 1990, p. 317–342Barfield 1989, p. 152.. Тан та уйгури уклали обмінний шлюб: уйгурська принцеса Піцзя вийшла заміж за Лі Ченкая, князя Дуньхуана; тоді як 758 року танська принцеса Нінгуо (Сяо), донька Су-цзуна, вийшла заміж за Баянчур-хана.

Протягом цього часу Уйгурський каганат швидко розширювалася за рахунок встановлення влади над секіз-огузами, єнісейськими киргизами, карлуками, тюргешами, токузськими татарами, чігілями та залишками басмилів. 748 року було переможено татар і киданів, 750 року — чігілів. У 751—755 роках приборкано повстання карлуків, тюргешів, чігілів, киргизів, басмили, 752—753 (на чолі із Абуз-ябгу) і 757—759 роках — давніх тюрків, 757 року — повстання татар. 758 року знову переможено єнісейським киргизам. Разом з тим протягом 751—758 років на півночі було споруджено систему фортець, яка у нащадків стала відома як «Шлях Чингізхана».

Наступний каган Болю вирішив скористатися послабленням імперії Тан. Він демонстративно не відповідав імператору Дай-цзуна і дозволив вторгнення уйгурів вглиб імперії. Але успіхи танської армії змусили кагана надати підтримку останній у знищенні решток повсталих, нащадків Ань Лушаня. При цьому уйгури захопили здобич, що дорівнювалася річному доходу 20 тис. домогосподарств, а імператору довелося заплатити 100 тис. рулонів шовку, щоб змусити їх підтиBarfield 1989, p. 152–153. Під час походу Богю зустрів маніхейських жерців, які навернули його до маніхействаBosworth, Clifford Edmund (2000), The Age of Achievement: A.D. 750 to the End of the Fifteenth Century – Vol. 4, Part II : The Achievements (History of Civilizations of Central Asia), UNESCO Publishing, p. 70.

В подальшому каган проводив гнучку політику: з одного боку всякий раз підтримував заколоти командувачів і сановників в імперії Тан, з іншої допомагав танським військам у протистоянні з Тибетською імперією, оскільки остання перетворилася на політичного і торговельного конкурента Уйгурського каганату.

780 року внаслідок протистояння маніхейської (антитанської) і тенгіанської (протанської) партій Болю-кагана разом з 2 чи 3 тис. оточення і вояків було вбито дядьком Тун-Бага-тарханомAsimov, M.S. (1998), History of civilizations of Central Asia Volume IV The age of achievement: A.D. 750 to the end of the fifteenth century Part One The historical, social and economic setting, UNESCO Publishing, p. 194. 788 року було укладено союзний договір з імперією Тан, де окрім усього було визначено, що тепер населення каганату позначатимуть не хуйху-уйгур, а хуйху-сапсан.

Криза Після смерті Тун-Бага 789 року почалися повстання підвладних племен проти Кюлюг-кагана. Спочатку піднялися шато, гелу, байянь і туцзюеБайянь і туцзюе є китайським позначенням різних груп східних тюрків, які змогли захопити місто Бешбалик. За цим Карлуцький каганат скинув залежність й захопив долину Футу"Chapter 195". 舊唐書 [Old Book of Tang]. 葛祿乘勝取回紇之浮圖川，回紇震恐，悉遷西北部落羊馬於牙帳之南以避之. 790 року уйгуро-танське військо зазнало тяжкої поразки від Тибетської імперіїHaywood, John (1998), Historical Atlas of the Medieval World, AD 600–1492, Barnes & Noble, p. 3.2. Смерть того ж року кагана спричинила боротьбу за владу, що ще більше послабило державу.

791 року було завдано поразок тибецько-карлуцькому війську у битвах біля Лінчжоу і БейтінаBeckwith, Christopher I (1987), The Tibetan Empire in Central Asia: A History of the Struggle for Great Power among Tibetans, Turks, Arabs, and Chinese during the Early Middle Ages, Princeton University Press, p. 155-156. 792 року вдалося завдати нової поразки тибецькій армії у битві біля Юйшу (неподалік від Кучи)Beckwith 1987, p. 156. 795 року зі смертю Кутлуг-Більге завершилася династія Яглакар. На зміну прийшла династія ЕдізTheobald, U. "Huihe 回紇, Huihu 回鶻, Weiwur 維吾爾, Uyghurs" in ChinaKnowledge.de – An Encyclopaedia on Chinese History, Literature and Art.

Відновлення потуги Кутлуг-каган приборкав єнісейських киргизів та шато. У 798 році завдав тяжкої поразки Карлуцькому каганату. За цим переміг тибетську армію ценпо Мутігцанбо. В результаті встановлено владу над державами Карашар і Куча. До 800 року підкорено увесь Таримський басейн, але Кашгар і Хотан зберегли самостійність.

Кюлюг-Більге-хан продовжив успішно діяти проти ТибетаWang, Zhenping (2013), Tang China in Multi-Polar Asia: A History of Diplomacy and War, University of Hawaii Press, p. 184. У 803 році уйгури захопили ГаочанBregel, Yuri (2003), An Historical Atlas of Central Asia, Brill, p. 20. Водночас підтримано було повстання в Трансоксіані проти Омеядського халіфату. 812 року було придушено повстання карлуків. 813 року Баої-каган почав нове протистояння з імперією Тан. 816 року було відбито напад тибетського військо на Бешбалик"The Tibetans in the Ordos and North China: Considerations on the Role of the Tibetan Empire in World History". 820 року внаслідок інтриг китайців повстали єнісейські киргизи на чолі із Ажо.

Кучлуг Більге-каган надав допомогу імперії Тан у війні з Тибетом, що дозволило 822 року завершити війни між цими державами. Також завдано поразки карлукам і занято князівство Ушрусана в ТрансоксіаніBeckwith 1987, p. 165. Разом з тим каган відправив військо до Ордосу під приводом допомоги у придушенні прикордонних цзєдуши. Але їх зустріли імператорські чиновники, нагородили подарунками у 70 тис. рулонів шовку та закликали повертатися до себеBarfield 1989, p. 154. 823 року було відбито новий напад тибецької арміїWang 2013, p. 187. Але єнісейських киргизів не вдалося приборкати.

Занепад

Касар-каган з одного боку постійно втручався у справи імперії Тан, який фактично став сплачувати щорічну данину у 200 тис. рулонів шовку. Але головною проблемою стала невдала війна з киргизами. 832 року Касара було повалено"chapter 217 part 2". 新唐書 [New Book of Tang]. 方歲饑，遂疫，又大雪，羊、馬多死, але його наступник Альп-Кюлюг-Більге визнав незалежність Киргизького каганату. Але мирна політику стосовно імперії тан спричинили численні повстання і зрештою 839 року кагана було повалено

У 840 держава була знищена внаслідок нової війни єнісейськими киргизамиDrompp, Michael Robert (2005), Tang China And The Collapse Of The Uighur Empire: A Documentary History, Brill, p. 37, каганат фактично розпався. Один з представників правлячої династії Едіз — Пан-тегін — з 13-15 родами уйгурів втік до карлуків, а 843 року перебрався до Дуньхуана, де заснував власну державуMillward, James A. (2007), Eurasian Crossroads: A History of Xinjiang, Columbia University Press, p. 50. Інша частина — так звані жовті уйгури — рушили на південь і південний захід під владу імперії Тан (у 870 році заснували Кянсуйське ідикутство)Golden, Peter B. (2011), Central Asia in World History, Oxford University Press, p. 47. Решта вирішила чинити опір, обравши правителем сина Баої-кагана — Уге.

У 841—843 роках уйгури чинили напади на імперію Тан, але на бік останнього перейшли племена шато. 843 року каган зазнав нищівної поразки, було вбито 10 тис. уйгурських вояківDrompp, Michael R. (2018). "THE UIGHUR-CHINESE CONFLICT OF 840–848". In Cosmo, Nicola Di (ed.). Warfare in Inner Asian History (500-1800). Handbook of Oriental Studies. Section 8 Uralic & Central Asian Studies. BRILL. p. 92. ISBN 978-9004391789. 846 року чорними татарами було знищено багато уйгурів. Частина уйгурів підкорилася імперії Тан, а рештки оголосили каганом брата загиблого — ЕняняBosworth 2000, p. 70. На бік останнього перейшло плем'я татабів. Проте вже 847 року уйгуро-татабське військо зазнало поразки від танської армії. 848 року Енянь остаточно зазнав поразки, ставши останнім каганом уйгурівBaumer, Christoph (2012), The History of Central Asia: The Age of the Steppe Warriors, p. 310.

Населення Основу становило дев'ять племен, що виросли з відповідних кланів: яглакар (з нього походили кагани першої династії), утуркар, кюребір, боксікіт, авучаг, касар, едіз (належали кагани другої династії), ябуткар, каябірUlrich Theobald (2012) amended 恐 (kong) to 思 (si) & proposed that 屋骨思 transcribed Oğuz.

Столиці Столичні функції виконувала долина Орхон (міста Хара-Балгас та Бешбалик).

Устрій