Григорій Єрофійович Донець — стольник, полковник Харківського слобідського козацького полку (1668—1691) і Ізюмського слобідського козацького полку. Протягом більше 20 років вів боротьбу з татарами. В кінці життя був відомий як чернець Курязького монастиря Овдій.
Біографія Одні з перших згадувань про Григорія Донця в 60-х роках XVII-го сторіччя вказують на нього як на сотника Харківського полку. У 1668Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта» , 1993. — С.66 — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918) (1669)Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С.34 — 366 с. році відбувається антимосковське повстання в Харкові на чолі з полковником Іваном Сірком. Новопризначеного полковника Харківського полку Федора РіпкуПрофесор Багалій Д. І. в своїх книжках завжди використовує замість імені Федір — Хведір. Що можливо вказує на розповсюджену на початок ХХ ст. форму цього імені., та декілька старшин було вбито харківськими козаками на чолі з Іваном Кривошликом.Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта» , 1993. — С.65 — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918) Новим ватажком промосковської партії, та полковником Харківського полку стає сотник Григорій Донець. Другого сотника К. Федорова було дуже поколене рогатиною повстанцями.
У 1677 році Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта» , 1993. — С.67 — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918) Григорію Донцю наказано відати також Балаклійським слобідським полком. Його попереднього полковника Якова Чернігівця було усунено з полковництва, в чому бачать втручання того ж Григорія Донця, який мав дружні відносини з білгородським воєводою Григорієм Ромодановським. Треба зауважити, що під час повстання Степана Разіна (1670—1671 років) декілька міст та селищ полку підтримали повстанців. Навіть полкове місто Балаклія, опинилося в руках «разінців». Балаклійський полк було повністю приєднано до Харківського полку, з часом (1688 рік) він став основою новоутвореного Григорієм Донцем Ізюмського слобідського козацького полку.
5 травня 1669 року на ім'я полковників: Харківського — Григорія Донця, Охтирського — Дем'яна Зинов'єва, Сумського — Герасима Кондратьєва надходить царська грамота з подяками, та наданням пільг.Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С.35 — 366 с.
Зиму 1673 року Григорій Донець проводить в полковому місті Охтирці в зв'язку з небезпекою татарської навали на Слобідські козацькі полки (зокрема з півночі вони загрожували саме Харківському полку).Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С.38 — 366 с.
У 1679 році Григорій Донець зупиняє ногайців які розорили Чугуїв та навколишні селища. Він повністю зачистив від кочівників землі по Сіверському Дінцю (в тогочасних паперах просто Донець), за що на думку істориків XIX сторіччя й отримав прізвисько «Донець».Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С.42 — 366 с.
У 1680 році Григорій Донець розбиває чергову навалу татар коло Золочіва.Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С.43 — 366 с.
13 липня 1688 року харківські козаки на чолі з Григорієм Єрофійовичем Донцем розбивають татар, які відступаючи сплюндрували Андріївку.
На Слобожанщині він так само знаменитий будівництвом багатьох населених пунктів, фортець, захисних ліній (валів). Найбільше число укріплень під його керівництвом споруджено по річці Сіверський Донець. При ньому і завдяки йому Ізюм став центром сформованого Ізюмського слобідського полку, також відданого йому в управління. Григорій Єрофійович став першим полковником даного полку. Ізюмський слобідський козацький полк став першим полком, де був відсутній представник центральної царської влади — воєвода.
Засновник слобожанського дворянського роду Донців-Захаржевських.
Чернець Овдій Григорій Єрофійович у 1663 році на шляху від Харкова до Полтави та Києва започатковує монастир. За місцем розташування на річці Куряж, він отримав назву Курязького Преображенського монастиря. За допомогою харківської козацької старшини та заможних мешканців Харкова Курязький монастир швидко забудовується. Саме Григорій Єрофійович запрошує першого настоятеля Іоїла зі Святогірського монастиря. Коли Іоїл повертається до Святих гір, Григорій Єрофійович запрошує ігумена Манасію до Куряжу з Зміївського монастиря. Все своє життя Григорій Єрофійович разом з мешканцем Харкова Логгіном Федоровичем були ктиторами монастиря.Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. -Розділ «Курязький Преображенський монастир»
Наприкінці життя (1690 рік) полковник сам оселяється в побудованому ним монастирі, як чернець Овдій. Саме в цьому монастирі скінчилося життя славетного козацького полковника.
Родинні зв'язки Був одружений (дружина невідома), родина мала трьох дітей: Костянтин, Іван, Федір Костянтин Григорович (помер 1692 року) — полковник Ізюмського полку (1688—1692 роки). Федір Григорович — наказний полковник Харківського полку та Ізюмського полку. Полковник Харківського полку (1691—1706). Іван Григорович — неодноразово наказний полковник Харківського полку (XVII—XVIII ст.).
Вшанування пам'яті
У місті Харків є вулиця Донця-Захаржевського.
У місті Ізюм вулиця Донця-Захаржевського.
25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Чайковського перейменували на провулок Донця-Захаржевського.https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26
29 січня 2026 року у селищі Козача Лопань провулок Мічуріна перейменували на Донця-Захаржевського.
Див. також Донці-Захаржевські Ізюмський слобідський козацький полк Курязький монастир Харківський слобідський козацький полк
Примітки
Література
Саяний М. І. Зміївщина слобожанщини перлина — Зміїв, 2009. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.