Інтерме́дія ( — «проміжна, середня») — невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави.

У європейському театрі пережила кілька видозмін — від коментувань Дияволом і Богом попередньої дії, інтерпретації античних сюжетів до музичних і танцювальних номерів інтерлюдій.

В українській драматургії XVII–XVIII ст., де в основному експлуатувалися старо- та новозавітні сюжети, які не давали можливості адекватно й оперативно реагувати на тодішні суспільно-політичні події, інтермедія віддзеркалювала дійсність, починаючи з XVII ст.: зафіксовано міжнаціональні стосунки, конфесійні проблеми тощо. Збереглося понад 50 інтермедій, зокрема Митрофана Довгалевського, Георгія Кониського та Якуба Ґаватовича. Інтермедії лягли в основу української побутової драми, комедії.

Дійовими особами інтермедій були, як правило, персонажі з простолюду, що розмовляли кожний своєю народною мовою: українець — українською, росіянин — російською, білорус — білоруською, в той час, як основні, серйозні п'єси писалися своєрідною книжною мовоюГудзій Микола. Українські інтермедії XVII—XVIII ст. // Українські інтермедії XVII—XVIII ст. : пам'ятки давньої української літератури / АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; підгот. Л. Є. Махновець ; вступ. ст. і відп. ред. М. К. Гудзій. — К. : Вид-во АН УРСР, 1960. — 239 с..

Викладач поетики Митрофан Довгалевський у своєму навчальному курсі давав настанови щодо інтермедій: «у комедії виводяться особи низькі — наприклад, господар, литвин, циган, козак, єврей, поляк, скіф, грек, турок, італієць»; «комедії треба писати сільською мужицькою мовою»; зміст інтермедій повинні становити «забавні й жартівливі історії, оповідання, анекдоти, витівки одного над одним слуг, придворних, бідняків, підлесників, мужиків»; слід застосовувати два типи комізму, один з яких ґрунтується на смішних словах, інший — на діях, що викликають сміхЖанрові особливості і тематика інтермедій // Історія української літератури XI—XVIII ст.; навчальний посібник / П. В. Білоус. Рецензенти: док. філ. наук, проф. М. П. Корпанюк, док. філ. наук, чл.-кор. НАН України М. М. Сулима. — К.; ВЦ «Академія», 2009. — C. 334—335. — 424 с. (Серія «Альма-матер»). — ISBN 978-966-580-304-1.

Традиції інтермедії оживають в українському водевілі XIX століття (І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, М. Старицький) та іншихІнтермедія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — С. 228..

Музична інтермедія У музиці інтермедією називають частину фуги між двома сусідніми проведеннями теми. За композиційним значенням інтермедії бувають: Зв'язуючі, що слугують переходом від одного проведення теми до іншого Заключні, що завершуються кадансом і відділяють один розділ фуги від іншого Самостійні, досить великих розмірів, що контрастує з проведеннями теми.

Див. також Інтермецо (музика)

Примітки

Література Інтермедія // Українська музична енциклопедія. Т. 2 / Редкол. Г. Скрипник (голова) та ін.; НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — К.: Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — 664 c. — С. 240—241. Інтермедія // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — С. 307—308.

Посилання Українські інтермедії 17-18 ст. Інтермедії, інтерлюдії // Давній український гумор і сатира / упоряд. Л. Є. Махновець. — К.: Держлітвидав, 1959. — С. 43—123. Інтермедії Якуба Ґаватовича 1619 року / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — С. 173—179. Інтерлюдії, інтермедії //

Супліка на попа // Хрестоматія по українській літературі. Ч. 1. Народна словесність і Стара література (ХІ–XVIII століття) / Зложили: проф. М. Сумцов і М. Плевако при участі проф. Д. Багалія. — Харків: Видавництво «Союз», 1918. — С. 137—140. — 152 с. Ящуржинский, Хр. Рождественская интермедия (Коза) // Кіевская старина. — 1898. — № Х. Октябрь. — 73—82.