Володи́мир Микола́йович Селіва́нов (5 листопада 1945 — 12 жовтня 2007) — український державний діяч, перший Секретар Ради національної безпеки України (1992—1993), Радник Президента України з питань національної безпеки (1991—1993), народний депутат України 1-го скликання, академік НАПрН України.

Біографія

Освіта та наукова підготовка Володимир Миколайович Селіванов закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка у 1972 році. У 1974 році захистив кандидатську дисертацію. У 1987 році здобув науковий ступінь доктора юридичних наук (тема: «Правові проблеми управління народним господарством»). З 2002 року — дійсний член (академік) Національної академії правових наук України.

Служба та державна діяльність **1976—1984:** Служба в органах внутрішніх справ (МВС) на керівних посадах, пов'язаних з аналітикою та правовим забезпеченням управління безпекою. **1990—1994:** Народний депутат України 1-го скликання. Член Комісії ВР з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю. Один із розробників Декларації про державний суверенітет України. **1991—1992:** Радник Президента України з питань національної безпеки. Виступив ідеологом створення Служби безпеки України (СБУ) та реформування системи спецслужб. **1992—1993:** Перший Секретар Ради національної безпеки при Президентові України (Указ №366 від 01.07.1992). Під його керівництвом було створено апарат РНБ. **1994—1996:** Член Комісії при Президентові України з питань морської політики.

Військові звання та ранги **Генерал-полковник** (Указ Президента №422/93 від 05.10.1993). **Державний службовець 1-го рангу** (Указ Президента №147/93 від 27.04.1993).

Останній період (1996—2007) З 1996 по 2007 рік обіймав посаду директора-засновника Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук України. Був членом Президії Вищої атестаційної комісії (ВАК) України. Сформував українську школу правової кібернетики.

Нагороди та відзнаки За значний особистий внесок у зміцнення національної безпеки та обороноздатності України Володимир Миколайович Селіванов був відзначений наступними державними нагородами:

Орден «За заслуги» III ступеня (14 листопада 2001) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності України та високий професіоналізм. Указ Президента України № 1091/2001; Орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 жовтня 1999) — за вагомий особистий внесок у забезпечення національної безпеки і обороноздатності України. Указ Президента України № 1329/99; Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (15 січня 1996) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності держави. Указ Президента України № 61/96; Почесна грамота Верховної Ради України; Медаль «За бездоганну службу» I, II та III ступенів.

Діти: Дочки-близнюки — Наталія Володимирівна та Оксана Володимирівна .

Нагороди та звання Орден «За заслуги» III ступеня Заслужений юрист України Генерал-полковник (1993)

Примітки

Державотворча роль та вплив на рішення Президента В. М. Селіванов належав до вищого кола стратегів, які формували інституційний дизайн незалежної України. Як Радник Президента України Л. М. Кравчука (1991–1992), він розробляв ключові алгоритми прийняття стратегічних рішень. Його професійний підпис стоїть на фундаменті: Служби безпеки України: автор концепції реформування спецслужб. Ради національної безпеки: засновник та керівник апарату, що консолідував силову вертикаль (Указ №366 від 01.07.1992).

Примітки

Фундатор української державності та інституцій В. М. Селіванов виступив ключовим конструктором державної архітектури України. Його діяльність була спрямована не на теоретичне право, а на практичне створення життєво важливих інституцій: Рада національної безпеки України: Засновник та ідеолог. Згідно з Указом №366 від 01.07.1992, він особисто створив апарат РНБ, консолідувавши розрізнені силові структури в єдиний державний механізм. Інституційний дизайн безпеки: Визначив стратегічні напрямки реформування та створення спецслужб, зокрема СБУ, як органів захисту державного суверенітету. Державотворчі рішення: Як Радник Президента, розробляв алгоритми управління країною в умовах переходу до незалежності, забезпечуючи стійкість державних інституцій.

Нагороди та державне визнання Орден «За заслуги» III ступеня Заслужений юрист України Іменна вогнепальна зброя за особливий внесок у розбудову інституцій нацбезпеки. Військове звання Генерал-полковник та 1-й ранг державного службовця.

Біографія Народився 5 листопада 1945 року в місті Іжевськ. У 1971 році закінчив Київський державний університет, юридичний факультет.

З 1971 року в аспірантурі по кафедрі державного і адміністративного права Київського університету. З 1974 року молодший науковий співробітник Інституту держави і права АН УРСР. У 1976–1984 служив в органах внутрішніх справ МВС СРСР. З 1984 — старший науковий співробітник Київського інституту народного господарства. З 1985 — старший науковий співробітник, провідний наук, співробітник, головний науковий співробітник Інституту держави і права АН УРСР. У 1991 році член Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради Української РСР.ПОСТАНОВА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 11 червня 1991 року N 1171-XII Про склад Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради Української РСР З 1992 — державний радник України з питань національної безпеки, радник Президента України з питань національної безпеки — секретар Ради національної безпеки при Президентові України. У 1993–1996 — директор Центру досліджень проблем підприємництва та менеджменту НАН України. З 1996 по 1999 — директор НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України; З 1999 — головний науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України.

Сфера наукових інтересів Досліджує теоретичні проблеми приватного права, питання підприємництва, державного управління. Брав участь у розробці Закону «Про економічну самостійність Української РСР», Декларації про державний суверенітет України, Концепції національної безпеки України (наукові основи).

Автор наукових праць «Менеджеризм — апологетика сучасного капіталізму» (1977), «США: монополії і державне управління» (1989), «Галузеве управління в республіці (організаційно-правові аспекти)» (1991), «Народ і влада. Спроба системного дослідження поглядів М. Є. Салтикова-Щедріна» (1996, у співавт.), «Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи» (1998, у співавт.), «Право і влада суверенної України: Методологічні аспекти» (2002). Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні : зб. наук. праць / Академія правових наук України, Інститут приватного права і підприємництва ; відп.ред. В. М. Селіванов, В. А. Євтушевський. - К. : Манускрипт, 1997. - 196 с. - ISBN 966-7193-00-4Національна бібліотека імені В.Вернадського

Примітки

Посилання Селіванов В. М. // Історична довідка про діяльність РНБОУ Біографія

Література Селіванов Володимир Миколайович //