Море Хвиль () — маленьке море на Місяці, в східній частині видимого боку, біля Моря Криз. Максимальний розмір — близько 250 км, координати центра — . Примітне значною кількістю вулканічних куполів та концентричних кратерів, а також відносно великою висотою поверхні.
Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном . 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз. Воно, як і сусіднє Море Піни, фігурує на місячних картах здавна: 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав ці моря Царською рікою ()Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645), а 1647 року Ян Гевелій — Гіркими болотами ().
Загальний опис Море Хвиль лежить біля південно-східного краю Моря Криз і на північний схід від Моря Піни, від якого відділене 10-кілометровим перешийком. Його береги сильно порізані; в ньому багато мисів та островів. На півдні та сході невисокі узвишшя відокремлюють від нього окремі ділянки. Ймовірно, значною мірою воно складене затопленими лавою кратерами, злитими один з одним. Зокрема, кінець південно-західного виступу моря — це зруйнований і заповнений лавою 45-кілометровий кратер .
Інших найменованих кратерів у цьому морі станом на 2015 рік нема. Лише на його берегах знаходиться кратер Дубяго та кілька сателітів його, Фірміка, Кондорсе та БоеціяЗа даними довідника МАС .
Море Хвиль лежить вище за всі сусідні морські ділянки: на вище за дно суміжних затоплених кратерів, на вище за Море Піни й на вище за Море Криз (якщо вимірювати за сусідніми частинами). Абсолютна висота його поверхні знаходиться в межах нижче нульового рівня. Максимуму вона сягає на південному сході моря, а з віддаленням звідти поступово спадає. Товщина лавового покриву Моря Хвиль, за даними вимірюваннями напівзатоплених кратерів, складає кількасот метрів.
Деталі поверхні Найбільші з добре збережених кратерів району Моря Хвиль — 48-кілометровий Дубяго на півдні, такий самий на півночі та 40-кілометровий на північному сході. Недалеко від північного краю моря лежить 75-кілометровий кратер Кондорсе, а від північно-західного — 57-кілометровий Фірмік. Дно всіх цих кратерів залите лавою, причому її рівень нижчий, ніж у самому морі.
Східна частина Моря Хвиль примітна п'ятьма вулканічними куполами. Це височини з округлими контурами, діаметр яких становить близько 10 км, а висота — .
В морі та його околицях є кілька рідкісних об'єктів загадкового походження — маленьких () кратерів із двома валами, або концентричних кратерів. Один із них лежить у відокремленій південній частині моря (), інший — подібний, але частково залитий лавою — в південно-західній затоці (). Кілька таких об'єктів розташовані поблизу моря за його межами: це на заході та два безіменні кратери на південному сході. Менш виразні ознаки таких кратерів має на північно-західному березі моря.
Геологічна історія Море Хвиль лежить на краю басейну Моря Криз, у районі його зовнішніх кілець, і, по всій видимості, пов'язане з ним походженням. Він з'явився в нектарському періоді, а лава, що вкриває ці моря, виверглася в пізньоімбрійській епосі.
Примітки
Посилання Карти з актуальними назвами деталей поверхні: західна (основна) частина , східна частина Інтерактивна карта Місяця, центрована на Море Хвиль Море Хвиль на The-Moon Wiki
Море Хвиль: знімки «Аполлонів» Знімки, зроблені з високим розділенням зондом LRO: концентричний кратер у південній відокремленій частині Моря Хвиль (ширина — ) подібний, але залитий лавою, кратер на південному заході моря (ширина — ; дзеркально обернене зображення: північ угорі, схід ліворуч) два частково видимі вулканічні куполи на сході Моря Хвиль (низькі узвишшя з округлими контурами біля центру; ширина — )