Селенографічні координати — аналогічно до географічних, називають широтою і довготою. Селенографічна широта (β) — кут між радіусом, проведеним із центру Місяця до певної точки поверхні, і площиною місячного екватора. Селенографічна довгота (λ) — кут між площиною початкового меридіану й площиною меридіану даної точки. Початковий меридіан визначається за кратером Местінг А, що розташований майже в центрі місячного диску.
Прямокутна система координат Центр прямокутної системи селенографічних координат зазвичай відносять до центру мас Місяця. Осі абсцис і ординат лежать у площині місячного екватора, при цьому перша спрямована до Землі, а друга — на схід, у бік Моря Криз. Вісь аплікат спрямована вздовж осі обертання Місяця.
Сферична система координат
У сферичній системі селенографічних координат довгота відраховується від нульового меридіана (тобто меридіана, що проходить через центр видимого диска в момент, коли Місяць перебуває на лінії вузлів і лінії апсид своєї орбіти). Меридіани нумеруються двома способами — від 0 ° до 360 ° на схід, або від 0 ° до + 180 ° на схід і до −180 ° на захід . Довгота визначається як двогранний кут між площиною нульового меридіана й площиною меридіана, що проходить через точку на поверхні, положення якої потрібно визначити.
Селенографічна широта являє собою довжину дуги вздовж меридіана й відраховується від екватора (на північ — зі знаком плюс, на південь — зі знаком мінус). 1° дуги місячного меридіана дорівнює 30,334 км.
2005 року було створено об'єднану опорну селенодезичну мережу (), що застосовується для визначення координат на поверхні Місяця. Ця система дещо відрізняється від попередньої (різниця становить близько 1 кілометра за довготою), однак є точнішою .
Джерела
Посилання Селенографічні координати