Роме́н Гарі́ (; * , Вільнюс — †2 грудня 1980, Париж) — французький письменник.

Справжнє ім'я — Роман Кацев (); у такому написанні воно й залишилося у французьких документах). Також писав під псевдонімом Еміль Ажар ().

Двічі лауреат Гонкурівської премії (1956 під ім'ям Ромена Гарі і 1975 під ім'ям Еміля Ажара).

Біографія Ромен народився у російськомовній сім'ї єврейського походження. Батько — Ар'є-Лейб Кацев — був комерсантом, торгував хутром. Мати — Ніна (або Міна) Овчинська (Mina або ) — професійно шила.

Пізніше Гарі розповідав, ніби його мати була колись акторкою, але французька дослідниця Міріам Анісімов у книзі «Ромен Гарі, хамелеон»Myriam Anissimov, Romain Gary, Le Caméléon, biographie, éditions Denoël, 2004 ; nouvelle édition en Folio chez Gallimard, 2006, ISBN 2-07-041361-6 стверджує, що це, ймовірніше за все, вигадка.

Ар'є-Лейб Кацев залишає сім'ю у 1925 році. Романа виховує мати.

З Вільнюса (тоді — частини Польщі) сім'я переїжджає до Варшави. Звідти Овчинська з сином емігрують до Франції (Роману тоді 13 років). Вони оселяються у Ніцці.

У 1938 році Роман іде до армії. Військовий пілот. У 1940, після капітуляції Франції, перебирається до Англії, де приєднується до Вільної Франції () — армії генерала Де Голля. Продовжує битися у складі повітряних сил.

Після війни працює дипломатом, у 1950-х роках — генеральним консулом Франції у Лос-Анджелесі. Був секретарем посольств Франції у багатьох країнах світу.

Гарі починає писати ще до війни. Тоді ж з'являються його перші публікації. Проте справжньої майстерності він досягає лише у повоєнний період.

Гарі приділяв велику увагу стильності, бездоганності свого зовнішнього вигляду та одягу.

Закінчив життя самогубством у 1980 році. Тіло кремовано. Частину попелу розсипано над Середземним моремOù reposent les lauréats du prix Goncourt ? Прочитано 30.04.2016.

Список творів Під іменем Ромен Кацев (Romain Kacew): Вино мерців () (1937, повернуто видавництвом, ніколи не опубліковано) Під іменем Ромен Гарі (Romain Gary): Європейська освіта () (1945) Тюльпан (1946) Le Grand Vestiaire (1949) Les Couleurs du jour (1952) Коріння неба () (1956), Гонкурівська премія Обіцянка на світанку () (1960) Johnie Cœur (1961) Gloire à nos illustres pionniers (1962, nouvelles) Lady L. (1963) The Ski Bum (1965) Pour Sganarelle (Frère Océan 1) (1965, essai) Les Mangeurs d'étoiles (La Comédie américaine 1) (1966) La Danse de Gengis Cohn (Frère Océan 2) (1967) La Tête coupable (Frère Océan 3) (1968) Adieu Gary Cooper(La Comédie américaine 2) (1969) Білий пес () (1970) Скарби Червоного моря () (1971) Європа (Europa) (1972) Les Enchanteurs (1973) Ніч буде довгою () (1974, інсценуація інтерв'ю, нібито з Франсуа Бонді ()) Au-delà de cette limite votre ticket n'est plus valable (1975) Блиск жіночності (Clair de femme) (1977) Charge d'âme (1977) La Bonne Moitié (1979) Les Clowns lyriques (1979) Повітряні змії () (1980, рос. переклад 1994) Життя і смерть Еміля Ажара () (1981, посмертне) Людина з голубом () (1984, остаточна посмертна версія) Під іменем Еміль Ажар (Émile Ajar): Gros-Câlin (1974) Життя попереду () (1975), Гонкурівська премія Псевдо () (1976) L'Angoisse du roi Salomon (1979) Під іменем Фоско Сінібальді (Fosco Sinibaldi): Людина з голубом () (1958) Під іменем Шатан Богат (Shatan Bogat псевдонім утворено від російсько-кавказького «шайтан богат») : Голова Стефані () (1974)

Переклади українською «Поговоримо про героїзм», «На Кіліманджаро все гаразд», «Декаданс». Оповідання. Переклав Ярослав Коваль. Київ: журнал Всесвіт, № 3, 1983 р., № 2, 1987 р. «Життя попереду»: роман / пер. з франц. М.Марченко. — Київ: К. І. С., 2009. — 168 с. — Відзнака Премії ім. Сковороди 2009 року. «Обіцяння на світанку»: роман / пер. з франц. М.Марченко. — Київ: К. І. С., 2011. — 376 с. — Премія ім. Сковороди 2011 року. Коріння небес: роман / пер. з франц. Л. Кононовича. — Харків: Фоліо, 2012. — 603 с.

Примітки

Література Ґарі, або Хамелеон // Володимир Єрмоленко. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017, с. 171—204.

Посилання Володимир Єрмоленко. Життя і смерть Ромена Ґарі Феномен сумного клоуна. Або історія з «Життя попереду», книги геніального Еміль Ажара // La Verte