Держа́вний ка́нцлер (), або ста́тс-ка́нцлер (від ) — вищий цивільний чин у Російській імперії. За табелем про ранги 1722 року був чином I класу, відповідав статському чину дійсний таємний радник 1-го класу, військовому чину генерал-фельдмаршала й на флоті генерал-адмірал. Найчастіше давався міністрам закордонних справ. Якщо міністр володів чином II класу, він міг іменуватися віцеканцлером. Всього в Росії в різний час чин канцлера мали 11 чоловік. Як правило, одночасно в країні був тільки один канцлер. В останні 50 років монархії чин канцлера нікому не присвоювався, хоча формально не був скасований.
Список 1709 — Гаврило Іванович Головкін (1660—1734). 1740 — Олексій Михайлович Черкаський (1680—1742). 1744 — Олексій Петрович Бестужев-Рюмін (1693—1766), в 1758 позбавлений чину канцлера, в 1762 отримав чин генерал-фельдмаршала. 1758 — Михайло Іларіонович Воронцов (1714—1767). 1796 — Іван Андрійович Остерман (1725—1811). 1797 — Олександр Андрійович Безбородько (1747—1799). 1802 — Олександр Романович Воронцов (1741—1805). 1809 — Микола Петрович Румянцев (1754—1826). 1834 — Віктор Павлович Кочубей (1768—1834). 1845 — Карл Васильович Нессельроде (1780—1862). 1867 — ясновельможний князь Олександр Михайлович Горчаков (1798—1883).
Джерела Терещенко А. В. Опыт обозрения жизни сановников, управлявших иностранными делами в России: В 3-х ч. — СПб.: Тип. Императорской Российской академии, 1837.
Посилання Портреты высших чинов Российской империи. Канцлеры