Герард тер Борх Молодший або Герард Терборх (, 1617 — ) — нідерландський художник-портретист, майстер жанрових картин.
Життєпис Народився у містечку Зволле (провінції Оверейсел) у родині високопосадовця та художника Герарда тер Борха Старшого. У дитинстві виявив хист до малювання. Спочатку проходив навчання у батька. 1632 року пройшов навчання у художника Віллема Дуйстера в Амстердамі.
В 1633—1635 роках навчався у Пітера де Молейна в Гарлемі, де познайомився з творчістю Франса Галса. 1635 року вирушає до Лондона, де мешкав його дядько Роберт ван Ворст. Після смерті останнього у 1636 році повертається на континент.
З метою ознайомлення із досягненнями провідних художних шкіл перебирається до південних Нідерландів (сучасна Бельгія), відвідує Францію та Італію. У 1640—1641 роках мешкає в Римі. У 1645 році він повернувся до Голландії і оселився в Амстердамі.
У 1646 році тер Борх супроводжував голландського посла Адріана Пау до Мюнстера (йшли перемовини щодо завершення Тридцятирічної війни), де намалював одну зі своїх найвідоміших творів — «Мирна конференції між Голландією та Іспанією». На запрошення іспанських дипломатів переїздить до Іспанії, де перебував до 1654 року, коли повернувся на батьківщину. В Іспанії король Філіпп IV надав художнику лицарство.
У 1654 році одружився. На батьківщині деякий час мешкав в Гарлемі, а потім перебирається до Девентера, де стає членом міської ради. З цього моменту мешкав у Девентері, присвятивши себе живопису та підготовці учнів, найвідомих з яких був Каспар Нетшер.
Творчість Був автором витончених жанрових картин, домігся визнання своїми інтер'єрними сценами з життя заможних родин і майстерністю передачі дорогих тканин, таких як шовк і атлас. Тонкість і деталізованість його картин, а також кумедна чарівність трохи лялькових персонажів були привабливими для смаків середнього класу.
Був знайомий з творчістю майже усіх великих художників XVII століття, зокрема Рембрандта і Дієго Веласкеса, однак їх вплив ніяк не позначився на його стилі живопису.
У 1630-ті — на початку 1650-х років тер Борх зображував відмічені м'якими світлотіньовими ефектами сцени народного і солдатського побуту («Солдати, що грають в карти», «Родина точильника»).
Із середини 1650-х років звернувся до сцен з життя багатих бюргерів, зображуючи нечисленні фігури в ошатних інтер'єрах. Найкращі картини Терборха цього періоду відрізняються суворою витонченістю і стриманістю образів, холоднуватою барвистою гамою, тонкістю світлотіньового моделювання, віртуозною передачею фактури шовковистих одягів («Батьківське навіювання», «Жінка, що пише листа», «Урок музики»).
З 1660 року зосереджується на малюванні портретів («Портрет молодої дівчини», «Портрет Пітера де Граффа», «Портрет Мойсея тер Борха», «Портрет Франсуа де Віка»).
Тер Борху належать також невеликі, вишукані за живописною манерою і образним виконанням портрети у зріст («Портрет дами»).
Творчість тер Борха вплинула на Габріеля Метсю, Франса ван Міріса Старшого, Пітера ван Анрадта, Еглона ван дер Нера.
Примітки
Джерела Alison McNeil Kettering, Gerard ter Borch en de Vrede van Munster, Den Haag en Zwolle 1998. Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts, München 1993
Посилання
Герард Терборх на сайті ArtCyclopedia.com Герард Терборх на сайті ArtRenewal.org