Лутига прибережнаДжерело — Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, лутига берегова (Atriplex littoralis L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика

Однорічна рослина 20-105 см заввишки. Стебло прямостояче, гіллясте, гілки спрямовані косо вгору. Листки чергові, лінійні або лінійно-ланцетні, 3-8 см завдовжки, 0,1-0,8 см завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті по краю. Квітки в довгих, переривчастих колосках, що утворюють волоть з вгору спрямованими гілками. Приквітки яйцеподібно-ромбічні, густо покриті зовні і зсередини білими членистими волосками, на спинці і по краях з численними гострими горбиками. Чоловічі квітки п'ятичленні, жіночі укладені в два. Насіння чорне, 1,4 мм в діаметрі (переважно) і коричневе, 1,8-2,0 мм в діаметрі. Цвіте в липні-вересні.

Число хромосом: 2n = 36.

Тип фотосинтезу - C3.

Поширення

Африка Північна Африка: Алжир Азія Західна Азія: Єгипет — Синайський півострів; Ліван; Сирія Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя Сибір: Росія — Західний Сибір Середня Азія: Казахстан Далекий Схід Росії: Росія — Приморський край Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство Середня Європа: Австрія; Бельгія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Російська Федерація — Європейська частина Південно-Східна Європа: Хорватія; Греція; Італія; Чорногорія; Румунія Південно-Західна Європа: Франція; Іспанія

Інтродукована в інших регіонах.

В Україні зустрічається в районі Дніпра, на узбережжі Азовського моря., в Південній Бессарабії, де є зникаючим видом, головним чином внаслідок розорювання і надмірного випасання худоби Дубина Д. В., Вакаренко Л. П., Устименко П. М. Екомережа південної Бессарабії. // Чорноморський ботанічний журнал — 2007 — том 3, № 2 (2007).

Західно-сибірські рослини відрізняються від зразків з північного морського узбережжя Європи, звідки був описаний Atriplex littoralis і можливо заслуговують виділення в самостійний вид.

Екологія

Росте на морських узбережжях, річкових обривах, терасах, по солончаках, засолених степах, на берегах озер, іноді як бур'ян. Мешкає на дуже засолених ґрунтах, які вологі навесні і влітку сильно висушуються. Потребує підвищеного вмісту азоту.

Галофіт, псамофіт. Максимальна солоність оцінюється від 300 до 600 мМ, оптимальна від 150 до 171 мМ.

Застосування

Стебла придатні для отримання синьої фарби. Листя навесні вживають замість шпинату, для щей і других страв, маринадів та квашень.

З лікувальною метою використовуються трава (стебла, листя, квіти), насіння. Рослина містить алкалоїди, бетаціани. На Кавказі настій трави п'ють як сечогінний. Відвар насіння використовують як блювотний і проносний.

Способи застосування

2 столові ложки сухої подрібненої трави на 2 склянки окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день до їди як сечогінний. 1 чайна ложка насіння на 0,5 л води, кип'ятити 3-4 хвилини, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1-2 столових ложки 1-2 рази на день до їди як проносне.

Примітки

Див. також

Список видів роду Лутига

Література

Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 Aellen, P. 1939. Die Atriplex-Arten des Orients. Bot. Jahrb. Syst. 70:52-53. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Bassett, I. J. et al. 1983. The genus Atriplex in Canada. Monogr. Res. Branch Canada Dept. Agric. 31:1-72. Botanical Society of the British Isles. BSBI taxon database (on-line resource). Boulos, L. 1995. Flora of Egypt checklist. FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition. Flora of North America Editorial Committee, e. 2003. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 1. Fl. N. Amer. 4: i-xxiv, 1-559.  Gibbs Russell, G. E., W. G. M. Welman, E. Retief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. Van Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants.Mem. Bot. Surv. S. Africa 2(1-2): 1-152(pt. 1), 1-270(pt. 2).  Gleason, H. A. & A.J. Cronquist. 1991. Man. Vasc. Pl. N.E. U.S. (ed. 2) i-910. New York Botanical Garden, Bronx.  Wright, C. H. 1912. Chenopodiaceae. Flora Capensis 433–454.

Джерела

Посилання

http://www.tropicos.org/Name/7200439 Atriplex littoralis L. на сайті «Плантариум»